/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F434%2F6ee4b3b32da1da0125ddf4cd57079fcb.jpg)
Вчені знайшли докази коливань внутрішнього ядра Землі
Китайські вчені підтвердили існування циклу коливань внутрішнього ядра Землі тривалістю близько 8,5 років, який проявляється і в русі полюсів, і різниці в довготі днів. Це відкриття вказує на невелику, але суттєву різницю в нахилі між осями внутрішнього ядра та мантії планети, яка ставить під сумнів традиційні уявлення про внутрішню динаміку та розподіл щільності у центрі Землі.
Внутрішнє ядро Землі - тверда, щільна сфера, що складається із заліза та нікелю. Розташоване під шаром рідкого зовнішнього ядра, воно досягає в радіусі приблизно 1200 км і відіграє найважливішу роль геофізичних процесах Землі. Зокрема, впливає на магнітне поле та на загальну динаміку надр планети. Розуміння властивостей та поведінки внутрішнього ядра має велике значення для геології та геофізики, спостережень за сейсмічною активністю та магнітним полем.
Традиційний погляд на обертання Землі ґрунтується на припущенні про рівномірний розподіл щільності мантії та ядра в радіальному напрямку. Звідси випливає, що осі обертання ядра та мантії збігаються. Однак результати вимірювання вільних осциляцій Землі вказують, що структурна щільність внутрішніх верств планети найвищою мірою гетерогенна. Отже, початкова посилка неправильна.
Феномен коливання внутрішнього ядра (ICW) навколо осі обертання виявили в результаті спостережень за рухом полюсів, періодичним рухом осі, змінами довготи днів і швидкості обертання Землі, пише Phys.org.
Геофізики з Уханьського університету зафіксували сигнал із періодом близько 8,5 років у 2018 році, припустивши, що це ICW. Пізніше вони змогли виявити його сліди і коливання довготи днів. Вчені виключили три зовнішні джерела збурень: атмосферний, океанічний та гідрологічний.
Подальше вивчення дозволило висунути гіпотезу про причину сигналу. Вони вважають, що вона розходиться кута нахилу осі обертання внутрішнього ядра і осі обертання мантії, яке становить 0,17 градуса. Більше того, періодичність ICW у 8,5 років розкриває ще один рівень складності Землі. Він вказує на стрибки густини величиною приблизно 0,52 г/см2 на межі внутрішнього ядра.
Хоча дослідження в першу чергу стосувалося внутрішнього ядра, вчені не виключають, що статичний нахил та ICW можуть поширювати свій вплив на ширші геофізичні феномени, наприклад, рідке ядро і, відповідно, геомагнітне поле планети.
Об'єднана команда геохіміків із США виявила вкрай високий рівень гелію-3 у каменях на Бафіновій Землі, острові, розташованому між Канадою та Гренландією. Присутність цього ізотопу може бути доказом того, що ядро нашої планети витікає назовні. Причому відбувається це зараз.