Тортури та смерть у полоні․ Як Росія катує кримських політв'язнів і чому їх так важко звільняти

Після окупації Криму росіяни почали масово арештовувати людей з проукраїнською позицією. Після повномасштабного вторгнення ситуація лише погіршилась – бранців Кремля почали етапувати на територію Росії. Після нелюдських катувань та фейкових звинувачень українці навіть не мають можливості поговорити з рідними. Крім того, окупанти не надають належної медичної допомоги, що вже призвело до загибелі двох політв'язнів.

Про умови кримських та російських СІЗО, історії політв'язнів та чому Росія не обмінює цивільних – читайте в ексклюзивному матеріалі 24 Каналу.

Штрафи на 6 мільйонів, пісні українською та репресії

За даними представництва президента України в АР Крим, станом на листопад 2023 року в Криму перебувають 190 українських політв'язнів, з них переважна більшість, а саме 123 – представники корінного кримськотатарського народу. Серед них є активісти, правозахисники, громадянські журналісти – ті, хто не хотів і не був готовий миритися з окупаційною владою.

Українські правозахисники говорять, що ситуація з правами людини в Криму після початку повномасштабної війни в Україні погіршилась. У коментарі 24 Каналу співзасновник громадської організації "КримSOS", Алім Алієв розповів, що росіяни вже винесли понад 500 постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за так звану "дискредитацію російської армії".

Кейси дуже різні – від виконання пісень українською мовою до засудження війни шкільними викладачами,
– розповідає Алім Алієв.

Алім Алієв / Фото з фейсбук-сторінки правозахисника

37-річний мешканець тимчасово окупованої Феодосії Олег Валєєв розкритикував Росію в соцмережах через напад на Україну. Через це отримав строк – півтора роки колонії-поселення, а також заборону на адміністрування сайтів на три роки.

Вигляд на СІЗО у Сімферополі / Фото ua.krymr.com

Представниця президента України в Криму Таміла Ташева зазначає, що репресії росіян та переслідування громадян з проукраїнською позицією лише підсилюються. Втім, на цьому злочини Росії не закінчуються –росіяни порушують міжнародне право та етапують політв'язнів до Росії.

Це напряму заборонено в статті 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни: забороняється здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб з окупованої території на територію держави-окупантки або на територію будь-якої іншої держави,
– наголосила вона.

Відсутність гарячої води та жорстокі тортури: нелюдські умови в кримських та російських СІЗО

Українських політв'язнів утримують у кримських та російських СІЗО в нелюдських умовах. Часто камери холодні й там панує антисанітарія. Також є проблеми зі зв'язком. Аби зателефонувати рідним, доводиться домовлятися зі співкамерниками.

Голова Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв розповів 24 Каналу, що окупаційна влада в Криму в СІЗО №1 утримує політв'язнів у підвалах та холодних камерах. Над ув'язненими жахливо знущаються та застосовують тортури.

Вони (росіяни – 24 Канал) говорять: "ми можемо робити все, що захочемо, і нам за це нічого не буде",
– розповідає Барієв.

У цьому ж ізоляторі відсутня гаряча вода. Під час походів у лазню не дають достатнього часу, аби прийняти душ. За словами Барієва, через це більшість політв'язнів миються в одязі. У Новочеркаському СІЗО на території Росії ситуація інша – гаряча вода в камерах є, але помитися возять лише раз на декілька тижнів.

СІЗО в окупованому Криму / Фото krymr.org

Що стосується зв'язку – ситуація на півострові краща, якщо порівнювати з місцями неволі на території Росії. Політв'язні намагаються створити так звану мережу і передавати слухавку один одному, аби ув'язнені мали змогу зателефонувати близьким.

Барієв каже, що в Росії, а саме в Новочеркаську українців менше – там перебувають або ті, кого привозять на суд, або ті, хто вже отримав вирок і чекають на етапування.

Вони намагаються шукати можливості, але це індивідуально – залежить, в якій камері вони опинилися, як змогли домовитися зі співкамерниками, які можуть мати телефон. А так, ситуація важка. Під час процесу етапування треба чекати декілька тижнів, а то й більше, поки політв'язня перевезуть до місця призначення,
– зазначив голова Кримськотатарського ресурсного центру.

Ескендер Барієв / Фото "Радіо Свобода"

17 років колонії суворого режиму: історія Нарімана Джеляла

Наріман Джелял – український кримськотатарський політик, журналіст та перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу. На початку вересня 2021 року його затримали представники окупаційної "влади" Росії у Криму разом із братами Ахтемовими та ще двома кримськими татарами.

Співробітники ФСБ звинуватили Джеляла в підриві частини газопроводу 23 серпня 2021 року в районі Перевального біля Сімферополя. У той же день Наріман брав участь у саміті Кримської платформи, який відбувався в Києві.

Російська влада давно прагнула обмежити його вплив серед земляків та змусити його замовчати. Саме його присутність на Кримській платформі та висвітлення ним проблем Криму і спричинила істинну причину арешту, що була спрямована на його повну ізоляцію,
– сказала дружина Нарімана, Левіза Джелял.

Левіза Джелял / Фото "КримSOS"

Російські спецслужби утримували Джеляла в наручниках та з мішком на голові, чинили психологічний тиск та не давали можливості звернутися за допомогою. Після цього активіста звинуватили у скоєнні диверсії та заарештували.

Обвинувачення Нарімана засноване на свідченні братів – Асана та Азіза Ахтемових, яким теж інкримінують цю ж диверсію. Левіза Джелял заявляє, що Ахтемових викрали з домівок, погрожували електричним стільцем, розправою над дружиною та дітьми, аби "вибити правильні свідчення", які ФСБ підготувала заздалегідь. Внаслідок нелюдських тортур вони обмовили як себе, так і Нарімана.

Азіз Ахтемов, Наріман Джелял і Асан Ахтемов під час оголошення вироку в російському суді в Криму, 21 вересня 2022 року / Фото Елмаз Киримли

Дружина Нарімана Левіза поділилася, що під час судових процесів її чоловіка постійно катували й саме це свідчить про фальсифікацію справи. Крім того, міжнародні організації та правозахисники підкреслюють, що звинувачення – політично вмотивовані.

З першого дня арешту Наріман був у найвіддаленіших частинах СІЗО. Два роки він перебував у спецблоці, де режим утримання є найжорсткішим. Після переводу в інший спецблок був підданий грубому психологічному та фізичному тиску,
– розповіла Левіза Джелял.

В ізоляторі росіяни змушували політв'язнів стояти або ходити впродовж 16 годин, сідати – забороняли. Крім того, в СІЗО не забезпечують медичну допомогу – через це в Нарімана утворилися варикозні розширення вен на ногах, ускладнилися проблеми зі спиною, з'явилась гіпертонія, а зуби почали випадати через постійний біль.

Зараз Джеляла разом із братами Ахметовими етапували до Росії. Про це російська окупаційна влада повідомила дружині Нарімана лише через 10 днів після того, як українські громадяни покинули Крим.

Голова Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв зазначає, що відповідно до законодавства Росії інформацію про місцеперебування під час етапування можуть не надавати. Перед відправленням на територію Росії Наріман міг би зустрітися з родичами, але росіяни позбавили його такої можливості.

Раніше повідомлялось, що окупанти везуть його до в'язниці у Мінусінську Красноярського краю. Проте зараз жодної інформації про місце перебування, стан здоров'я Нарімана немає. До того ж політв'язнів Азіза та Асана Ахтемових окупанти вже незаконно етапували до в'язниць на території Росії, які знаходяться в Мінусінську та Владімірі,
– розповіла Таміла Ташева.

Били електричним струмом і шантажували: історія Владислава Єсипенка

Владислав Єсипенко – український журналіст, з 2014 року почав співпрацювати з "Радіо Свободою" над проєктом "Крим.Реалії". Упродовж семи років, після анексії Криму, чоловік їздив у відрядження на півострів – знімав сюжети на соціально-економічні теми.

У березні 2021 року Єсипенка затримали російські спецслужби. У той день журналіст знімав сюжет про акцію до дня народження Тараса Шевченка. Упродовж місяця родичі Владислава не знали, де він перебуває. Незалежних адвокатів до чоловіка не пускали.

Дружина Владислава, Катерина Єсипенко згадує, що росіяни надали її чоловіку державного захисника, який працював на ФСБ. Російські спецслужби знущалися з громадянина України – били електричним шокером, шантажували та погрожували вбивством. Водночас так званий адвокат змушував журналіста визнати свою провину.

Затримання Владислава Єсипенка в Криму / Фото росЗМІ

ФСБ запрошували мене з дитиною начебто приїхати на побачення з чоловіком до Криму, всі ми розуміємо з якою метою. Через тортури, побиття та погрози проходять майже всі політичні в'язні на т.о. територіях. Такі методи ФСБ застосовують лише тому, що в них немає інших доказів провини наших громадян,
– розповідає дружина ув'язненого.

Катерина Єсипенко / Фото Zmina

Загалом під час розгляду справи відбулося 16 судових засідань. "Суд" першої інстанції засудив Владислава до шести років позбавлення волі в колонії загального режиму, апеляційна скарга пом'якшила вирок до п'яти років. Наразі своє незаконне покарання журналіст відбуває у колонії в Керчі.

Не чує на ліве вухо та перенесла інсульт: історія Ірини Данилович

Ірина Данилович – правозахисниця, журналістка, авторка проєкту "Кримська медицина без обкладинки". Після початку повномасштабного вторгнення, наприкінці квітня 2022 року, російські спецслужби викрали Ірину ввечері, коли вона поверталась додому в місті Коктебель.

ОМОНівці провели обшуки вдома у Данилович, саму жінку – утримували у підвалі ФСБ. Правозахисницю допитували та змушували зізнатися в держзраді та у співпраці зі Службою безпеки України. Тим часом родичі Ірини шукали її всюди – навіть запитували в ФСБ.

Натомість ті цинічно заперечували свою причетність.

У грудні минулого року Данилович отримала термін – до семи років колонії загального режиму та штраф розміром у 50 тисяч рублів. "Суд" вирішив зменшити покарання на 6 місяців після подачі апеляції. Влітку 2023 року Ірину етапували до Краснодарського СІЗО. Про те, що незаконно ув'язнену перевезли на територію Росії, батько дівчини, Броніслав Данилович, дізнався випадково – коли забирав особисті речі доньки з СІЗО на півострові. Зараз кримчанка перебуває в жіночій виправній колонії №7 у місті Зеленокумськ Ставропольського краю Росії.

Після затримання в правозахисниці почалися проблеми зі здоров'ям. Ірина жалілася на постійний головний біль, який вона отримала після перенесеного отиту. Росіяни не забезпечили належну медичну допомогу, а її діагноз і досі невідомий. На знак протесту Данилович навіть оголошувала сухе голодування, яке припинила через обіцянку отримати лікування.

Ірина Данилович та її лист про катування з боку окупантів / Ілюстрація "КримSOS"

Батько ув'язненої розповів, що його донька потребувала лікування ще тоді, коли тривав судовий процес. Втім, окупанти ігнорують скарги на біль у лівому вусі, через який жінка може повністю втратити слух. І хоча батьки Данилович передають їй ліки, до ув'язненої вони, найімовірніше, не доходять.

Лікар колонії сказала їй – мовляв, нічого, поболить, нерв атрофується, перестане боліти, оглухнеш і буде все нормально,
– розповів батько ув'язненої.

Броніслав Данилович / Фото "Кримська солідарність"

Ні ліків, ні медичної допомоги: як живуть і помирають кримські політв'язні

За даними центру прав людини ZMINA, 45 політв'язнів мають проблеми зі здоров'ям, 21 з них – потребують невідкладної медичної допомоги. Крім того, вже відомі два випадки загибелі кримських політв'язнів у російських тюрмах.

7 лютого 2023 року в колонії №5 у місті Новотроїцьк Оренбурзької області Росії загинув громадянин України Костянтин Ширінг. Чоловіка звинуватили в "шпигунстві" та засудили на 12 років позбавлення волі. Ув'язнений потребував невідкладної медичної допомоги через серцеві хвороби, однак росіяни відмовили в операції.

10 лютого 2023 року в СІЗО Новочеркаська помер політв'язень Джеміль Гафаров. Чоловіка затримали ще у 2019 році, інкримінувавши звинувачення в терористичній діяльності. Вже тоді Гафаров мав третю групу інвалідності та хронічні захворювання. Після перенесеного інфаркту міокарда у 2017 році, лікарі діагностували в чоловіка хронічну ниркову недостатність із порушенням фільтрації нирок. Він потребував регулярного діалізу, який в умовах СІЗО проводити неможливо.

Належної медичної допомоги під час перебування в ізоляторі Гафаров не отримав. Втім, його родичі та адвокати неодноразово зверталися до росіян, аби ті перевели політв'язня на домашній арешт. У 2020-му році російські лікарі понизили групу інвалідності з третьої до другої. А в листопаді 2022 року чоловік переніс серцевий напад у СІЗО.

Джеміль Гафаров (ліворуч) та Костянтин Ширінг (праворуч) загинули в російських СІЗО / Фото krymr.org

Постпред президента у Криму Таміла Ташева розповідає, що їхнє представництво неодноразово підіймало цю тему в закордонних ЗМІ та під час спілкування з іноземними делегаціями. За її словами, ненадання медичної допомоги прирівнюється до катування.

Наші громадяни не лише не отримують якісної та своєчасної медичної допомоги, а й вимушені перебувати в російських в'язницях у нелюдських умовах, що часто погіршує їхній стан, вони перебувають в інформаційному вакуумі, з тотальною забороною на читання, зв'язок з рідними тощо,
– розповіла Ташева 24 Каналу.

Ще одним прикладом бездіяльності лікарів в російських колоніях є історія цивільного журналіста Руслана Сулейманова, якого утримують в СІЗО №3 Новочеркаська. Чоловік неодноразово звертався до лікарів по допомогу через вроджену ваду серця і тахікардію. Таміла Ташева каже, що лікарка прийшла до чоловіка всього один раз і запропонувала пустирник з гліцином.

"Від обох препаратів політв'язень відмовився, адже це не ліки, які йому потрібні. На його прохання дати йому ліки без спирту лікарі заявили, що таких у них немає. Крім того, чоловік поскаржився, що в камері дуже сиро, опалення з'явилося лише 16 жовтня. До цього доводилося спати в куртці", – сказала представниця президента України в Криму.

Таміла Ташева зазначає, що завжди намагається передавати інформацію міжнародним партнерам, особливо про політв'язнів, які перебувають у критичному стані. За її словами, здебільшого єдиний шанс отримати політв'язню ліки, це купити їх за гроші, які збирає його родина, часто віддаючи останнє.

Таміла Ташева / Фото з фейсбук-сторінки представниці президента в Криму

Як може допомогти міжнародна спільнота

Важливо, аби тема повернення українських політв'язнів активно обговорювалась на міжнародному рівні, оскільки Росія не зупиняється в скоєнні злочинів на т.о. територіях, наголошує Таміла Ташева. На її думку, лише після звільнення всіх територій безпека може бути гарантована всім громадянам України.

Усіх політв'язнів, незаконно засуджених Росією, ми звільнимо після деокупації півострова,
– каже представниця президента України в Криму.

В Україні від міжнародних партнерів очікують тиску на Росію щодо незаконного етапування політв'язнів, а по факту – депортацію громадян України.

Голова Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв вважає, що до повномасштабного вторгнення країни Європи та США мали важелі тиску на Росію, оскільки тоді дипломатичні стосунки між цими державами все ще існували. За словами Барієва, активісти влаштовують акції "захистіть в'язня", аби привернути увагу міжнародної спільноти.

Ми зверталися до політиків європейських, до американських політиків, що вони брали під опіку того чи іншого політв'язня. Коли про політв'язня пише якийсь політик – в Росії на це реагували й можна було добитися більш поблажливого ставлення,
– каже він.

До повномасштабної війни український консул міг відвідати політичних в'язнів та передати продукти. Зараз цього немає, тому Ескендер Барієв каже, що працює над тим, аби незаконно ув'язненні отримали підтримки з боку міжнародних адвокатів або дипломатів країн Кримської платформи. На думку Барієва, ставлення до політв'язнів змінюється, коли є міжнародна реакція, оскільки Росія досі намагається здаватися "правовою державою".

"Нарімана Джеляла нагородили премією історичної справедливості. Росія все ще спостерігає за цими заходами й ставлення до людей змінюється", – каже Барієв.

Правозахисник Алім Алієв наголошує, що міжнародна спільнота може вплинути, але опосередковано. Адже Росія не дотримується міжнародних договорів та міжнародного гуманітарного права. На його думку, партнери України навряд чи можуть запобігти депортації політв'язнів на територію Росії. Втім, можуть допомогти в поверненні додому.

Те, що сьогодні можна робити це очевидно – повернення наших політв'язнів до України. Але обміни військовополонених і політв'язнів поки що призупинені, хоча ми дуже сподіваємося, що цей процес знову відновиться,
– сказав Алієв.

Зокрема, міжнародні партнери можуть посприяти, аби Росія надала медичну допомогу незаконно ув'язненим. Однак Алієв каже, що в цьому питанні обмежений арсенал дій, оскільки Росія ігнорує будь-які домовленості. На цю мить активно працюють адвокати, кримські ініціативи та самі родини політв'язнів, які намагаються отримати найновішу інформацію про своїх рідних.

Представниця президента України в Криму Таміла Ташева наголошує, що Україна потребує ефективного механізму для звільнення політв'язнів. На сьогодні, ці процеси фактично залежать від Росії. Російська влада згідна обміняти українських цивільних на своїх військових. Київ на таку домовленість не піде.

Ми не можемо на це піти, бо такі дії є порушенням міжнародного права. Загалом відсутні міжнародно-правові механізми обміну чи повернення цивільних, оскільки існує повна заборона на захоплення цивільних заручників. Попри це, Україна готова до обміну цивільних на цивільних,
– сказала Ташева.

У представництві президента України в Криму кажуть, що уряд намагається долучати міжнародних партнерів до процесу звільнення українців. За словами Ташевої, Київ має позитивний досвід співпраці з Анкарою, коли вдалося повернути командирів "Азовсталі".

Вона сподівається, що так само вдасться повернути й політв'язнів. Таміла Ташева говорить, що важливу роль в обміні військовополонених та інших громадян відіграють країни Перської затоки, зокрема Катар повернув незаконно депортованих і примусово переміщених українських дітей.

Залучення будь-якої третьої країни потребує згоди російської сторони, і треба зважати, що це також може стати проблемою, бо ми воюємо з тоталітарною пропагандистською машиною, яка нехтує всіма міжнародними правилами,
– зазначила Таміла Ташева.

Ескендер Барієв підсумовує, що наразі не бачить позитивної перспективи щодо обміну або звільнення політв'язнів. Втім, додає, що сьогодні важливо робити все, аби росіяни не піддавали їх тортурам.