Вихідна допомога під час звільнення: кому і коли нараховується

Вихідною допомогою називають державну гарантію, коли гроші виплачуються працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем у колективному договорі або сторонами.

Вихідна допомога під час звільнення: хто на неї може претендувати

У процесі звільнення працівнику проводять повний розрахунок. У день звільнення він має отримати такі виплати:

• заробітну плату;
• вихідну допомогу при звільненні (якщо вона передбачена, ст. 44 КЗпП);
• компенсацію за невикористані відпустки;
• інші виплати (додаткові гарантії, передбачені договором).

Вихідна допомога під час звільнення: як розраховується зарплата

Заробітну плату розраховують пропорційно відпрацьованому часу до дня звільнення.

Вихідну допомогу отримують ті працівники, яких звільняють не з власної ініціативи. Її виплачує роботодавець тоді, коли це передбачено законом.

Вихідну допомогу виплачують для того, щоб матеріально забезпечити працівника, якого звільнили, на період пошуку ним іншої роботи.

У багатьох випадках вихідна допомога не дорівнює сумі зарплати, адже її розмір не пов’язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених підстав.

Людина може отримати таку допомогу навіть у випадку звільнення з власної ініціативи. Однак це можливо тільки в тому разі, якщо роботодавець порушив законодавство про працю, умови трудового чи колективного договору.

Трудове законодавство не передбачає вихідної допомоги в тому разі, коли звільнення відбувається за згодою сторін. Однак тоді, коли сторони укладають договір, вони можуть обговорити грошові компенсації працівнику, якщо його звільнять.

Вихідна допомога під час звільнення: гроші за відпустки

Є різні типи відпусток, які підлягають компенсації під час звільнення. До них належать: щорічна основна; щорічні додаткові відпустки; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

Якщо вас скорочують, то роботодавець має виплатити:

• заробітну плату;
• вихідну допомогу, що має бути не меншою за середній місячний заробіток;
• компенсацію за невикористані дні відпустки.

Якщо роботодавець не виплатить звільненому працівникові ці суми у зазначені строки, то за відсутності спору про їхній розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП України).

Виплата цих сум здійснюється за місцем роботи.

Однак якщо людина перебуває за кордоном або не може бути особисто присутньою, виплата зарплати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на зазначений нею рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця (за особистою письмовою згодою працівника).

Про точні суми і розрахунок під час звільнення роботодавець має письмово повідомити працівника перед виплатою.