Дальнобійники на кордоні: Черги до 100 км, на Різдво додому точно не потрапимо

Наразі затор біля пункту пропуску "Шегіні-Медика", за словами водіїв, розтягся на 85-90 км. 20 грудня з нього після 12 днів у черзі на заїзд в Україну вибрався далекобійник Петро Косаревич.

Квест із «засланими козачками»

- Якщо ви хочете пригод, я вам настійно рекомендую поїхати до Перемишля (місто за 15 км від пункту пропуску "Шегіні-Медика"), - ділиться з KP.UA Петро Косаревич. – Там є дві колії, рондо, як поляки кажуть, і подивіться, що там відбувається.

На цих дорожних коліях, розповідають далекобійники, поліція проводить у колію (чергу) українських фур вантажівки на польських номерах.

– Ми стояли групами по 20-25 фур, – продовжує Петро Косаревич. - За годину нас мають підтягувати до кордону на пів кілометра, а може, навіть на два. Вони проводять ззаду конвоєм одну фуру – і до нас підтягують. Тобто задні не бачать, що до нас пришвартували ще одного "клієнта". Якщо бачимо – виходимо, починаємо бунтувати.

Петро запропонував колегам таке рішення – складати списки з описом 20-30 машин, які стоять спереду та ззаду, щоб виключити «лівих».

Польські фури лізуть позачергово

Дальнобійників дратує, що пропускають польські машини в обхід черги. Найчастіше це відбувається вночі, коли багато хто спить.

– На "Медика-Шегині" вони пускають по п'ять машин на годину, – розповідає Петро. – Стоїмо в черзі з десяти фур – п'ять машин на заїзд за годину, і за годину ще п'ять. Вночі, години о третій, поліція проводить три поляки, три «бочки» ADR (небезпечний вантаж – бензин, газ і т.д. – Авт.), ставить перед нами і каже, що вуйт (місцевий цивільний начальник) чи поліцейський комісар дали листа, і вони повинні проїхати. Було, що поліція сама вдень провела «холодильник» (фура з вантажем, що швидко псується. – Авт.) до нас і поставила перед початком колії. Ми дуже сварилися, і таки вигнали його.

Фури з ADR, небезпечними вантажами, і ті ж холодильники - у пріоритеті на заїзд. Петро возить дизель, Тарас – поліетилен та метал.

– Польська економіка сама постраждає від цієї блокади, – зазначає Петро Косаревич. – Наші фури не їздять, податки не сплачуються, за дороги не сплачується, менше купується палива, менше продукції купується.

- Чому, думаєте, вони так вчепилися в Україну? – входить у розмову далекобійник Тарас Ярина. – Тому що в Україну йде багато вантажів. І тут платять. Чому вони не їдуть на Німеччину чи Словаччину? Один поляк мені пояснив – він їздив до Голландії, Німеччини, і йому досі не заплатили. "А до вас, каже, я люблю їздити - я знаю, що мені добре заплатять". Наші підприємства нормально сплачують. Чув, що у Європі немає таких заробітків – якщо поляк поїде до Німеччини, він цих грошей не заробить. У нас ринок розвинений... Вони все це бачать. Тому спеціально хочуть, щоби запровадили дозволи.

Швидка приїхала за годину

Польська блокада кордону продовжує вбивати українських далекобійників. Декілька днів тому на пункті пропуску "Корчова-Краковець" помер 38-річний чоловік. За день до цього, за словами його колег, у нього якраз народилася дитина.

– Йому стало погано, він підходив до поліції, просив викликати швидку, – розповідає KP.UA Тарас Ярина. - Він упав у машині... Швидка приїхала за годину. Це дивно для польської швидкої – я їжджу цією країною і знаю, як швидко вони гасають.

Тарас простояв у пробці на кордоні 11 днів. Каже – здоров'я після цього накульгує, хоча хлопець молодий.

- Лежиш цілодобово – потім поперек болить, спина, шия, - зазначає чоловік. – Відчуваю, що зі шлунком щось негаразд – на сухпайку постійно. Ставлять вас на дорозі, де ліс, поля, якщо закінчується вода чи їжа – тобі нема де купити. Тоді ми відчіплюємо тягач, саму фуру від причепа, та їдемо до магазину зі списками – кому що треба. Але 11-12 днів відсидіти у машині – це важко.

Протестувальників прибрали за поліцейський кордон

Протестувальників відокремлює від далекобійників бар'єр із поліції, яка й перегороджує шлях. Вони стоять за кілька кілометрів – щоб не дістали. А висловити водіям є що… Десь протестувальники є, наприклад, на "Рава-Руській", десь їхні намети стоять наче порожні.

За польськими законами, під час протестів мають забезпечити людям, на яких впливають дії протестувальників, нормальні умови, їжу. Умов немає. З їжі привозили пів літра супу, одну булочку та пляшку 0,3 л води. Але останніми днями цього вже не було. Водії у фурах сидять «на сухарях», якщо вдасться щось роздобути.

- Першого дня мене поставили в поле, другого - також, на третій день – вже біля заправки, - розповідає Петро. - Далі біля якогось села – я ходив півтора кілометра до магазину, просився туди до туалету – мене пускали. Але якщо людина у віці чи хвора - вона не йтиме далеко. Є проблема з машинами – це ж техніка. У кого вебаста (обігрівач у фурі. – Авт.) ламається – той сидить у холоді. Ідуть до іншого водія грітися… Хтось не хоче виходити з кабіни, хтось соромиться – і навіть не скаже, що йому нема чого їсти. Люди різні – одні спілкуються між собою, інші - ні.

Лають по рації

До українських далекобійників польські колеги та взагалі поляки ставляться по-різному. Якщо вони з-під німецького кордону і ніколи в Україну не їздили – їм байдуже. А ті, що ближче до нас, кажуть далекобійники, ставляться гірше.

- У нас рації у кожній фурі, вони знають, на якому каналі ми сидимо, і лають нас по рації, - зазначає Тарас Ярина. – Але є поляки і нормальні. Скрізь є погані і хороші люди.

Наприклад, простий поліцейський із Познані, що стоїть на кордоні, особисто з'їздив в аптеку по пігулки для сусіда Петра по черзі – прихопило нирки.

Перевізники вважають, що допомогти могли б представники влади, якби вони були у місцях блокади. Можливо, допомогли б припинити спроби поляків проскочити кордон позачергово.

- Цей бардак найбільше робиться ночами, - зітхають водії. – Кожен хоче додому. Умови катастрофічні, водіїв вони мордують, дійсно, це факт.

- Треба на польській стороні виїхати серйозною бригадою і в три ряди встати, розтягнутися на кожній трасі, і щоб усе стояло, - наголошують львівські перевізники. – І з нашого боку також – зупинити тут усіх поляків. Нехай також Різдво на трасі відзначають. Це катастрофа. Людей додому не пустити на Різдво?! Діти на них чекають, дружини, батьки.

У консульстві допомогти не змогли…

– Помічник консула, з яким я спілкувався, каже: Петре, це все політика, і не знаю, коли це закінчиться, – зазначає Петро Косаревич.

Пропозиції влади евакуювати їх із польського кордону водії не приймають.

- Як ви собі це уявляєте, як залишити потенційно небезпечний вантаж? - дивується Петро. - А що робити з фурою? Якщо піде хто додому - йому звільнятися з фірми або повертатися, і все одно забирати фуру та товар. Та сама історія з продуктами.

Ситуація на кордоні продовжує ускладнюватись. Нещодавно розблокували пункт пропуску "Ягодин-Дорогуськ" – але за п'ять годин знову закрили. Нині на кордоні стоїть близько трьох тисяч машин.

Якщо на початку блокади, яку поляки розпочали два місяці тому, колія фур розтягувалася на 25-30 км, зараз вона сягає майже сотні кілометрів. І вирішення питання поки що не видно.