Молдова, Балтія та Фінляндія. На кого ще планує напасти Путін

Непохитна віра Володимира Путіна в перевагу автократії не безпідставна: через два роки після початку війни в Україні, втративши понад 200 000 російських солдатів у трясовині, яка була б катастрофою для будь-якого демократичного лідера, Путін бачить, як колективний Захід втрачає свою колись сильну підтримку України. Замість того, щоб піддатися первісному емоційному обуренню світу його повномасштабним вторгненням, Путін взяв сторінку з "Посібника ворогів Америки": "Дайте йому час, і Захід здасться".

Путін зараз дає зрозуміти, що він розробив подальші постукраїнські плани глобального руйнування. Ми повинні не гаяти часу і покласти край путінському режиму, поки не стало надто пізно.

Не зумівши захопити Україну 2014 року, Путін відновив свої зусилля 2022 року, а минулого тижня передбачив, що "Одеса [Україна] — російське місто". Взяття Одеси стане останньою зупинкою перед тим, як поїзд російського терору пірне глибше в Європу, до Молдови, всього за 31 милю від неї. Молдова, як і Україна, не є членом НАТО: найбідніша країна Європи зі збройними силами менше ніж 7000 осіб швидко буде захоплена російськими військами.

Ми не повинні відкидати як перебільшення обіцянку Путіна про "проблеми для Фінляндії" через вступ до НАТО і гнів, якого він зазнає по відношенню до країн Балтії, що були енергійними прихильниками України: Путін уже вирішив, що вони не повинні існувати.

Військова стратегія країн Балтії в разі прибуття "Російського ведмедя" полягає в тому, щоб, по суті, розбитися на партизанські загони і стримувати Росію протягом кількох тижнів, поки не прибуде НАТО. Стаття 5 НАТО наказує, що країни повинні надавати допомогу члену НАТО, який зазнав нападу. Однак натхнений президент Трамп, який скептично ставиться до НАТО, у разі переобрання може використати голос Америки, щоб накласти вето на використання статті 5.

Путін, можливо, не почне з повномасштабного вторгнення в іншу європейську країну, як сказав президент України Володимир Зеленський: у Москви є багато ниточок, за які можна смикати в балканському пороховому ящику.

Автократії світу радіють провалу Америки, яка грає з підтримкою України, подаючи неправильний сигнал іншим поганим гравцям: пристрасть Китаю до Тайваню добре відома; Венесуела рухається до завоювання Гайани; Іран підтримує терористів, які нападають на іноземні судна і ведуть війну в Ізраїлі. США помахом руки уповільнюють нападників, але не залишають синців. Світові тиранії дивляться на Москву і бачать, що головний герой диктаторської історії Путін від самого початку мав рацію: просто будьте терплячі, наполегливі, виснажуйте Захід, а потім робіть, що хочете.

Росія, як і її найближчі союзники, перебуває під нищівними санкціями — щось спільне є у Москви з незаконними союзниками-недержавними суб'єктами, такими, як наркокартелі або ісламські терористи. Путін, виступаючи за дедоларизацію і відмову від фінансових механізмів Заходу, сподівається надати паралельні засоби ведення бізнесу тим, хто виступає проти міжнародного порядку, заснованого на правилах. Сама глобальна система, яку Захід будував протягом сотень років, кидає фундаментальний виклик шахраям, які бачать, наскільки легко Захід став відволікатися.

Хороші новини? У глобальної кліки автократій, наркоторговців і терористів є тільки один керівник: російський Путін. Якщо Путіна, стрижень влади, буде усунуто, глобальна мережа опиниться в безладді.

Захід має рішуче підтримати тих, хто прагне побудувати світ без Путіна, починаючи з російської демократичної опозиції. Зіткнувшись із проблемами всередині країни, Путін не витрачатиме час на переоцінку своїх пріоритетів, щоб запобігти власному падінню. Щоб придушити внутрішній хаос, Путіну доведеться розподіляти російські війська, які зараз задіяні за кордоном, по всій Росії, щоб він міг запобігти контрреволюції або розпаду Федерації. З огляду на вибір: цікаві фантазії про розширення Росії або служіння своїм власним інтересам, наприклад, запобігання поваленню, — російські лідери передбачувані.

"Жорсткий" лідер, який захопив Кремль після Путіна, малоймовірний: узурпаторам, які приходять до влади без правдоподібної історії, що виправдовує їхні домагання на владу, необхідно набути легітимності, частина якої досягається за рахунок володіння найбільшим у світі ядерним арсеналом під час ведення бойових дій. Претенденти змагатимуться за ключі від Кремля, що вимагатиме присутності російських військ у Москві.

Настав час змусити Росію зосередитися на своїй внутрішній ситуації, а не вести Європу до нових катастроф. У ширшому сенсі, щоб зупинити просування диктатур за кордоном, ми повинні усунути наріжний режим, який скріплює і стимулює їхню глобальну експансію.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело.

Важливо Путін готовий заплатити будь-яку ціну за Україну. Чому для Заходу найдешевший варіант — покінчити з диктатором