На Житомирщині прижилися та розмножилися муфлони із "Асканії-Нова"

Лісівники філії «Коростишівське лісове господарство» вже третій рік займаються розведенням диких баранів – муфлонів, найближчих родичів домашньої вівці. За цей час тварини змогли адаптуватися до умов Полісся і навіть встигли розмножитися. Сьогодні у лісовому господарстві доглядають уже 21 муфлона.

Щоб муфлони почувалися комфортно і давали потомство, їм облаштували годівельні майданчики, ветеринари стежать за їхнім здоров'ям. У новому році частину тварин планують випустити на волю.

Докладніше про муфлонів та про те, навіщо вони знадобились у Житомирській області, розповів районний мисливствознавець Заглинський Володимир Григорович.

"За три роки у нас народилося 13 муфлонів"

- Володимире, муфлон – це ж гірський баран, що він робить у лісах Житомирської області? Як вони у вас з'явились?

- Взагалі ця тварина - південна, з островів, любить тепло. Але й у нас вона прижилася, акліматизувалася і нормально почувається. Ми привезли 8 європейських муфлонів із "Асканії-Нова", заплативши 12 500 грн за кожного. Вже 3 роки у нас йде приплід. За цей час кількість наших баранчиків зросла до 21 особини (тільки в перший рік народилося 7 малюків).

Найвище керівництво поставило завдання зробити вольєр для розведення диких звірів. Вирощуємо муфлонів, щоб потім випустити їх у природне середовище для різноманітності фауни.

Наш вольєр займає площу 22 гектари, знаходиться він у Ружинському лісництві. Вольєр - це обгороджена територія. Туди ніхто, крім єгера, який годує тварин, не може зайти.

Загалом у наших краях – гарні природні умови для розведення плямистого оленя та муфлона: тут – лісостеп, багато полян, водопої. І зима не така сувора, як у північних районах Полісся. Це важливо: муфлон - теплолюбна тварина, йому потрібні відповідні умови, щоб витримувати нашу зиму.
- Як почуваються муфлони в не характерному для них кліматі?

– Про те, що їм досить комфортно, можна судити з розмноження – за три роки у нас з'явилося 13 малюків. Ніщо й ніхто їх не гнітить. Наших муфлонів ми охороняємо від собак, щоб ті не проникли на територію вольєра, та деяких людей.
- Від людей?
- Є такі, що шукають, де можна добути шматок м'яса.

- До речі, складно їх доглядати? Треба якось спеціально готувати до зими?

- На зиму ми заготовляємо кормові снопи. Корми запасаємо заздалегідь, з літа, як і сховища для кормів. З настанням холодів викладаємо муфлонам їжу, не забуваємо про сіль. Годуємо згідно з раціоном. Все робимо за проєктом, в якому описані результати досліджень та є наукові обґрунтування всіх необхідних дій. Ми годуємо муфлонів, даємо їм кукурудзу, овес, робимо заготівлі на зиму.

Ну а навесні та восени проводиться обов'язкова дегельмінтизація муфлонів, до нас приїжджають ветеринари.

– Теплі будиночки на зиму муфлонам не потрібні? Як вони почуваються в цю пору року?

- Взимку вони ведуть пасивніший спосіб життя, це допомагає зберегти їм тепло. У них достатньо вовни, утеплювати нічого не треба. Але коли йде сніг, важливо робити доріжки до годівниць, щоб вони могли спокійно до них дістатися розчищеними доріжками, а не тонути в кучугурах. Для цих цілей у нас є трактор – він чистить проходи та майданчики, на яких муфлони їдять.
Найголовніше, щоб тварина відчувала: про неї піклуються. Муфлонів потрібно вчасно годувати, не забувати про сіль та все інше.

Так вони прижилися і тепер живуть у нас. Дуже цікавий звір, який радує всіх. Люди приїжджають подивитись на наших муфлонів.

- Ви ж кажете, що вони у вольєрі, куди нікого, крім єгеря, не пускають. Чи здалеку можна помилуватися?

- Дивитись на них можна на відстані, за рамками вольєра. Люди можуть спостерігати за процесом годування, бачити, як вони підходять до годівниці, їдять.
- А чи можуть ваші гості контактувати з муфлонами? Погладити їх, наприклад.

- Муфлони - не домашні та не ручні тварини. За характером вони схожі на баранів. Бігають такі баранчики лісом... Муфлон спокійний, але від людини, звичайно, ховається. Гладити себе не дає, навіть тим, хто їх годує. Муфлонам не потрібна ласка. Їм потрібна чиста вода та корм.

"Вовки та ведмеді для наших муфлонів небезпеки не становлять"

- До речі, а такі великі хижаки, як ведмеді чи вовки, не становлять загрози для муфлонів? Можуть, мабуть, проникнути у вольєр...

- Оскільки висота вольєра 2,30 метра, хижаки всередину проникнути не можуть. За весь час тільки один раз у вольєр потрапив собака – ми його вигнали.
- А у майбутньому, коли ви їх випустите на волю?

- У нас є єгерська служба мисливців, яка регулює чисельність хижаків на території. Єгер має розуміти, що відбувається на його ділянці. Наприклад, на 2000 га має бути лише одна лисиця. Вовк у наших краях зустрічається, але він іде із північних регіонів, довго у нас не затримується.

Нещодавно був випадок - забрав до нас ведмідь, його навіть по телебаченню показували. Мабуть, йшов із Вінницької області, попрямував у бік Київської області. Дорогою пройшов наш район. Його бачили біля залізниці. Подорожує…

– Коли плануєте випускати своїх муфлонів?

- Цього року чекаємо на приплід, а потім випустимо частину з них на вільне утримання в природні умови. Їх підгодовуватимуть в одному місці.

- Цікаво, як вони поводитимуться на волі…

- Торік в одному місці на вольєр впав дуб - муфлони вийшли за межі вольєру. Ходили довкола нього, а ми їх підгодовували. Через три місяці, коли стало холодно, вони самі повернулися у вольєр. Там і залишилися, а ми зашили сітку. За цей час із ними нічого поганого не трапилося: ніхто в них не стріляв, не чіпав. У майбутньому муфлони зможуть до нас повертатись, якщо, наприклад, захочуть поїсти.

- До речі, війна ніяк не завадила вашим муфлонам? Не було у вас вибухів?

– У Ружинському районі, на щастя, такого не було. Муфлонів нічого не хвилювало, стресових ситуацій у них не виникало.

До речі

Європейський муфлон – єдиний дикий баран Європи, який живе в горах Корсики та Сардинії. Його також вдалося акліматизувати в "Асканії-Нова", а звідти ще 1913 року вивозили до Криму. Тож в Україні вони вже не новачки.

Муфлон здатний досягати метра заввишки. Середній самець важить близько 50 кг, самка – 35 кг. Вік муфлона можна визначити за річними кільцями на його рогах.
Перші малюнки з муфлонами датуються 3 тис. до н. е. Як будь-який гірський баран, муфлон вміє лазити та стрибати по скелях. Полювали на муфлонів із давніх часів. Близько 10 тисяч років тому люди почали приручати цих тварин – так з'явилися домашні вівці.