Першим в Новий рік має прийти чоловік? Звідки пішло повір'я та як в давнину українці обходили забобону

Цьогоріч в Україні з вересня частина християн східного обряду зустрічає релігійні свята по новоюліанському календарю. Тож всі обряди зсуваються на 13 днів. Так, засівання, які традиційно відбувалися на так званий Старий Новий рік, цьогоріч припадають на 1 січня, тож засівалка "Сію, вію, посіваю, з Новим роком вас вітаю" набуває свого основного значення. Та в цей день важливо, аби першим в дім прийшов чоловік або ж малий хлопчина та засіяв на щастя й добробут.

Старша наукова співробітниця відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України Леся Горошко-Погорецька розповідає, що цих хлопців називали посівальниками-полазниками. Напередодні — на Маланку, що святкують 31 грудня (ст.стиль — 13 січня) щедрувати могли гуртом. На наступний же день — на Василя, чекали тільки чоловіків. Цьогоріч цей день — 1 січня. Іноді й молода здорова жінка вважалась на щастя, але аби уникнути халепи та випадкового неочікуваного гостя, в українських родинах був особливий звичай.

До хати заводили рогату худобу. В такому випадку вважалося, що полазник вже є і прийти може далі хто хоче. Така звичка, пояснює науковиця, пов'язана із тим, що в Україні головною галуззю господарство було хліборобство. З цим пов'язане цікаве повір'я з Лемківщини: "Якщо корова ще й залишила посеред хати "купку", то добрим буде врожай", — зазначає етнолог.

Й саме засівання мало сакральне значення, пов'язане із хліборобством. "На Василя ці імітаційні речі пов'язані з засіванням ниви, чоловіче сім'я — те, що запліднює", — пояснює Горошко-Погорецька.

Більше про автентичні українські традиції та звичаї на Різдво та зимові свята читайте в спеціальному матеріалі "Телеграфу": Українське Різдво від пращурів до сьогодення: прикмети, святвечірні ворожіння та сучасне колядництво