Інтерв’ю з розробником прально-душових комплексів Vodohray — знання зі зварювання та досвід автоспорту для ЗСУ

Олександр Кравчонок, автор і ведучий ютуб-каналу «Территорія зварювання», вклав свій досвід автоспорту та знання зі зварювання у створення прально-душових комплексів Vodohray. Ці прості та водночас чудові штуки дають змогу українським військовим підтримувати гігієну в польових умовах. Не менш важливим напрямком розробника є компактні причепи для квадроциклів, необхідні для евакуації поранених в локаціях, недоступних для пікапа. В цьому інтерв’ю поговорили про багато різних цікавих речей, якими зміг поділитися Олександр. 

Як саме застало вас повномасштабне вторгнення росії? Чим займалися на той момент?

До повномасштабного вторгнення ми виготовляли обладнання для спортивних майданчиків. А саме урбан-парки по всій Україні, зокрема ВДНГ у Києві. Вже готувався проєкт на близько 30 міст в Україні щодо побудови таких майданчиків. Ми були постачальниками обладнання: баскетбольні стійки, трибуни, корти, це все ми виробляли. Суто те, що треба зварювати. А загалом ми багато чого виготовляємо і зараз, це боксерське обладнання і взагалі обладнання для спорту.

На той момент ви перебували в Харкові?

Так, і десь о 5 ранку нас розбудили обстріли. Близько двох тижнів ми були у Харкові, нікуди не виїздили. Всі зібралися у батька у приватному будинку і далі якось намагалися добути їжу, ліки. Тому що у мене дитина з інвалідністю і треба, щоб інсулін й усе інше було в запасі. Ми ж не розуміли, скільки буде часу це коїтиметься, а магазини почали закриватися. Як і всі, чекали, що 2-3 тижні й все минеться. 

Але потім почали обстріли з винищувачів. Ми проживали у центральній частині міста біля стадіону «Металіст» і там були обстріли саме з винищувачів. І я сам у вікно бачив заграву від ракети, яку випустив винищувач. Ну і після того, як наші хлопці почали збивати ці винищувачі, й вони почали падати на місто, я вирішив родину і дітей вивозити.

Евакуювати?

Евакуювати. Ми прямували на Захід Україні (до Львова), але шлях зайняв кілька днів. Спочатку нас прийняли у Кременчуці. У нас багато друзів, тому що ми з батьком займаємось автоспортом, а брат — боротьбою. 

А яким саме автоспортом?

Картингом. Це ще до війни, але батько й далі займається.

Наскільки серйозно в Україні цим займаються?

Український юніор Олександр Бондарєв став чемпіоном Європи у своїй категорії, а тепер приєднався до академії команди Williams. Це не наш учень, але я його добре знаю. Мій минулий учень теж виступає на чемпіонатах Європи. І ще декілька хлопців, які там беруть участь.

Це люди, які будують кар’єру десь за кордоном? А що в Україні?

Ну в Україні, так. Не зважаючи на те, що Україна велика, автоспорт нерозвинений. Є секція картингу в Харкові, ще в кількох містах. Батько займається цим зараз. Зрозуміло, дійти до чемпіонату Європи – таких програм не існує, на жаль. І попри те, що країна дуже велика, автодроми лічені, і частина з них взагалі приватна. Але я думаю, що згодом ця тема буде рухатись, тому що автоспорт – це технічно розвинуті, мотивовані люди, люди, які можуть далі рухати державу вперед.

Тому під час евакуації все вирішувалося по зв’язках саме з автоспортом. Тобто у кожному місці є друзі, хтось прийняв, хтось допоміг. Якісь друзі брата, якісь друзі мої. Коли займалися спортом, створили багато знайомств. Тепер це спільнота що допомагає.

На перший банний комплекс, саме вона повністю зібрала кошти. Тобто ті, хто займався картингом. Є хлопці, які в ІТ-індустрії працюють. А загалом картингом можуть займатися люди різного статку.

Так склалося, що в нас два напрямки — зварювання та автоспорт. Я викладав у Харківському машинобудівному коледжі. Але доля розпорядилася, що ми зайнялися бізнесом зі зварюванням.

Отож, як виникла ідея створити прально-душовий комплекс?

Транзитом через Львів та Івано-Франківськ, через деякий час, коли звільнили Київ від загрози, поїхали туди. Якби я в Івано-Франківську залишився, і там було б виробництво, то почав би якось там рухатись. Але в Києві в мене більше друзів і зв’язків, і також ближче до Харкова. Ми поїхали до Києва.

І там теж по лінії автоспорту у нас є знайомий гарний, друг родини Геннадій Замола. До речі, його сина Іллю мій батько тренував колись, і він був чемпіоном України, чемпіоном Німеччини, ну і зараз там виступає вже в більших серіях. Ми приїхали, і почали потрошку рухатись, почали там виготовляти якісь вироби елементарні.

Ви привезли із собою якесь обладнання? Правильно розумію?

Так, так, мінімально, але було. На жаль, все перевезти неможливо. В Харкові залишилось багато чого. Це окрема історія, і зараз вона недоречна.

Геннадій Замола з військовими активно спілкується. Питаю що ми можемо робити таке корисне, крім, ну, буржуйок? Буржуйки будуть всі варити, і це зрозуміло, ми це теж робимо. Він каже, проблема покупатися й попратися. В наявних рішень була ще проблема — великий розмір. Треба щось мобільне, і ми змогли це помістити в маленький причіп. Перший наш комплекс взагалі лазня. Повноцінна.

Класична лазня?

Так. Ми думали, ну, щоб пропаритися могли люди, і тоді навіть не думали, що треба пральну машину ставити. Ми там настільки заморочилися, що у нас навіть маскування диму було. І він був повністю автономний комплекс, який живився від теплогенератора. Тобто, від нагріву генерується  електроенергія, і вона живить помпи.

Але військові нам сказали, що проблема – посушити одяг, попрати. І ми почали робити другу версію. Вона теж була, до речі, і з душем і з лазнею. І потім, буквально, по іронії долі, я познайомився з хлопцями. Розмістив пару постів в Instagram, і вони самі мене знайшли. Якраз у ТРО займалися цим напрямком. І, буквально, наступного дня вони приїхали, побачили, і питають, а хто вас фінансує? Я кажу: за власні кошти, і паралельно ще працюємо, заробляємо і робимо. Потрошку виготовляємо.

І потім нас познайомили з Владом Ноздарчовим. Я на той час не розумів, хто це, з якої сфери. Він приїхав, зняв відео, ну, і відкрив збір. Через місяць вже поїхала перша баня, і так ми почали спілкуватися вже з фондами, з військовими частинами. Пішло якесь фінансування. Але ми зіткнулися з іншою проблемою, бо треба було дуже швидко поставити це на серійні рейки. Треба було за місяць постачати два комплекси. По суті, просто треба багато процесів виконувати одночасно.

І як зараз я пам’ятаю, перше замовлення у нас замовили ТЦК з Івано-Франківська. Вони кажуть: «Нам треба через місяць. Ви ж казали, що можете дві за цей час виготовляти». Я говорю, ми можемо і три, можна й десять штук виготовляти за місяць. У нас є досвід серійного такого виробництва, це і на спортмайданчиках, коли треба було дуже швидко робити. Ще ми колись виготовляли корпуси (металічні кожухи) для зарядних комплексів для електромобілів. В Києві, до речі, їх вже багато. Потроху розвивається інфраструктура. Ми спочатку створювали перші прототипи, а потім виробляли на 300-400 станцій, і в кожній з них є мої ідеї, які реалізуються і по цей час. Цей досвід, допоміг швидко поставити виробництво на серійні рейки.

А зараз до якої кількості на місяць ви дійшли?

Поки до трьох комплексів на місяць, далі треба фінансування. Можемо, в принципі, розігнатися і до 10 комплексів на місяць.

Скільки людей цим займається зараз?

Вся команда близько 20 осіб. Це і бухгалтерія, і обліковець, і інженер. Ну, і ми (керівники) ще виконуємо ролі, які потрібно за обставинами. Роздувати штат зараз немає ні коштів, ні часу.

Ми вже маємо негативний досвід, коли я роздував штат на умовну потребу виробництва. Зараз, якщо треба точково прискоритися, то у нас є вже пул підрядників у двох напрямках. Один – це банно-пральні комплекси, і паралельно у нас ми створюємо візки для евакуації поранених. 

Що воно собою представляє?

Уявіть причіп до квадроцикла. На колесах з підвіскою. Його теж розмістили на Brave Inventors, пройшли експертизу, все що потрібно. Там є особливості – він легкий, має незалежну підвіску, щоб квадроцикл не перегорнув пораненого, аби той горизонтально знаходився.

Вони вже працюють на фронті, і хлопці телефонують, що треба ще, ще. Він просто менш по вартості, і легше його виготовляти… Збираємо на власні та передаємо. Не так давно ми передали хлопцям з Харкова, і зразу по фронту пішла інформація, почали волонтери телефонувати, і прямо з окопів хлопці телефонують, тому що сидячого пораненого хоч якось можна евакуювати на квадроциклі, там, де пікап не проїде просто. А лежачого, ну просто ніяк.

А там і шини такі, як на квадроциклі?

Ні, як раз шини там не потрібні, навпаки їм краще ковзати, аби квадроцикл його тягнув. Проте колеса, диски, все використовуємо нове, бо наша мета — кількість. Зрозуміло, що можна придбати на ринку придбати вживані диски. Може знайдете один-два комплекти, а якщо потрібно одразу 40 дисків в однаковому розмірі й стані? Знайшли й постачальника по ношах, їх нам людина виготовляє в Харкові, вже практично серійно. Хлопці зі Львова телефонують, питають, чи це ціна з ношами? Бо самі лише ноші вартують майже стільки.

Хто придбав, і військові, і волонтери, телефонують, треба їм іще. Скільки квадроциклів, стільки треба візків. Спілкувалися з хлопцем, він повідомив, що вони на них возять БК. Зараз будемо дещо вдосконалювати, щоб вони могли возити туди боєкомплект, а назад — пораненого.

Прально-душовий комплекс – це причіп. Скільки він важить, якої машини достатньо для буксування?

Так, він зроблений, що його можна краном підчепити, зняти з шасі й у вантажівку (3 тони) поставити. У нас перше замовлення таке й було. А у форматі причепа, він легко транспортується бусом або пікапом. Важить до двох тонн.

Це пустий без води? Чи з водою він не транспортується?

Він розрахований, що буде з водою транспортуватися, але невелику відстань. Коли ми проєктували перший, планували, що він буде прямо туди під’їздити, близько-близько. Ну, ми ще спілкувалися з такими спеціалістами, як Сергій Малік, це перший український перегонник, який проїхав Париж-Дакар.

Так, так.

Обізнані люди одразу сказали, на нуль ніхто не пустить, ну, не поїде баня туди, її російські загарбники одразу дроном зафіксують і чимось знесуть.

А скільки кілометрів приблизно?

Ну, на другій лінії комплекси використовують. Тому ми й відішли від теплогенератора, тому що комплекс використовують там, де не літає дрон, і там, де можуть використовувати обігрівачі. Сенс робити димомаскування, коли поруч стоять буржуйки для опалення…

Тобто там вже є якась електрика, доступ до води?

Так, звичайно, це або вода в будинках, або доступ до колодязя.

А є якісь обмеження щодо, якості води?

Вода фільтрується, наскільки це можливо. Тому помитися можна в будь-якій воді.

А з колодязя треба вручну систему наповняти?

Та ні, є ж помпа. У нас прально-душові комплекси так укомплектована, що є все. Тобто військовому нічого не треба докупляти.

Можна просто шланг засунути в колодязь?

Комплектується помпою погружною. Шланг запустив, накачав води (за допомогою генератора) і готово. Ну, зазвичай, хлопці кажуть, її маскують. Перевага нашого комплексу у тому, що він малий по розміру, на відміну від тих, що на базі контейнера (Хоча ми й такі виготовляємо, нещодавно було замовлення для військової частини). Маленький можна завезти в зруйнований там спортзал або будинок. Замаскувати його краще, тому що, з дрона знайдуть контейнери одразу.

А були випадки такі у вас?

Був випадок. Там причіп не від обстрілів постраждав, але було мінімальне пошкодження від тряски. Хлопцям треба було швидко міняти позицію, вони й гнали на повну. У нас просто перевага в чому? Каркас повністю зварний. Від того, що буде рухатись, або якісь механічні пошкодження, то можна обшивку всю замінити, і вона заново слугуватиме. Вона проста в ремонті, там дуже все просто працює. Інструмент входить в комплект.

Навіть сокира..

Скажу більше, навіть перша закладка дров іде в комплекті, бо мало в якому місці доведеться зупинитися. Так, ну ми не стоїмо на місці, ми продумуємо нові можливі варіанти нагрівання води, також спілкуємося ще з хлопцями, які теж виготовляють такі комплекси, у них трішки інша модель, ось, і вони теж харків’яни, і ми обмінюємося досвідом розв’язання проблем.

Яких саме, приклади?

Наприклад, пішли перші морози й розморозили скоби в фільтрах. В рекомендаціях вказано, що треба скрутити фільтр і злити воду. Ну, але ж таке… Тепер для запобігання цьому стоїть автономний нагрівач Webasta, і просто треба залити дизпаливо і поставити на мінімальне нагрівання.

На фото й відео машинки Samsung. Це якийсь конкретний вибір ваш, чи так збіглося?

Від початку проєкт був паралельний, як допомога військовим, це зараз він став основним. Коли ми там комплектували, все погоджували з хлопцями й радилися з профільними спеціалістами. І ще впливало, хто дасть знижки. Нам давали хорошу знижку, і від цього ми формували собівартість.

Знижка від якогось магазину було, чи від прямого постачальника?

Ні, безпосередньо від представника виробника.

Тобто Samsung дав знижку?..

Так. Ще важлива не тільки знижка, а й наявність. Але можуть бути інші варіанти, нещодавно відвантажували теж комплекси, але в фонді сказали, що самі куплятимуть, або хтось передасть їм пральну машину. Нам то немає різниці, просто з вартості виключаємо, і все.

Там ще є умови, вона повинна 9 кілограмів бути, розміри відповідні, щоб влазило. У нас є ще варіанти, якщо постачання припиниться. Автоспорт привчив нас завжди мати ще якісь варіанти.

Ви виставилися на платформі Brave Inventors. Є якісь результати, чогось очікуєте від цього?

Хоча нам спільнота автоспортивна допомагала, але цього не достатньо. Тоді ще не всі розуміли, що навіщо потрібні прально-душові комплекси. І фонди також так і казали. Вони роблять акцент на засоби ураження, дрони, зброю тощо. Без цього ж начебто можна обійтися. Але це теж не менш важливо. І хлопці кажуть, що перше, що хочеться на першій, другій лінії — це попратися, покупатися. Просто я не думав, що ця проблема настільки актуальна. Дуже актуальна.

Цих комплексів треба дуже багато, й ми зараз працюємо над тим, щоб розрухати цей напрямок. Влад Ноздрачов, який працював в команді Андрія Федоріва над брендами «Нова Пошта», «Монобанк», а зараз в нього своя агенція, порадив не розпилюватися, що треба сконцентруватися на одному продукті, саме на пральних комплексах. Ну я тоді, скажу чесно, трішки сумнівався. Для нас було трішки ніяково, що вироблятимемо товар для військових, і він буде для нас бізнесом. Але потім зрозуміли, що якщо не ми, це робитиме хтось інший, можливо втридорога. Ми маємо рентабельність, але невеличку. Проте, щоб залишатися на плаву, треба збільшувати кількість.

Влад також порадив розміщатися де можливо, в тому числі на платформі Brave Inventors. Щоб нас бачили, чули, про нас знали, і це даватиме змогу рухатися вперед. Я спочатку ставив бізнес-мету налагодити серійне виробництво. Але, на його думку, справжня ціль — тати кращими у державі виробниками, може і кращими у світі, тому що у світовій армії таких комплексів немає. Ми вивчили це питання, у НАТО немає таких мобільних комплексів маленьких, лише на базі контейнерів.

Від платформи очікуємо, що люди змінять ставлення. Як і у випадку з публікаціями, це збільшує довіру. До компанії, про яку багато говорять, прийде більше клієнтів та пожертв, ніж до тих, про кого вперше чують.

До речі, у вас на сайті є відкриті індивідуальні замовлення на купу інших продуктів: мобільний штаб, мобільна майстерня, кухня, трейлер для перевезення авто, комплекс очищення води та стоматологічний кабінет. Це ваші плани, чи це вже реалізовано?

Є запит на ці позиції від військових та волонтерів, але поки ми ще не знаємо, з якого джерела це можна фінансувати. Ми здатні таке створити зробити, але кейсів реалізації ще не було.

Бажаєте допомогти? Переходьте за посиланнями на платформу українських винахідників Brave Inventors:

1. Прально-душовий комплекс VODOHRAY-1
2. Причіп для евакуації поранених.

Brave Inventors - національна платформа винахідників та винаходів воєнного часу. Тут можна розмістити свої військові винаходи, розповісти про розробки та прототипи, знайти необхідне фінансування чи ментора, а також отримати більше можливостей для співпраці з виробниками, підприємствами та бізнесами. Підтримати винаходи можна за посиланням.