Коваленко: "непотоплюваний авіаносець" Крим перетворився на тягар для окупантів і тягне Росію на дно

Після окупації Кримського півострова за ним почали інформаційно закріплювати назву "непотоплюваний авіаносець", чому сприяли як літературні памфлети, так і статті, репортажі у російських ЗМІ. Але Крим завжди був ахіллесовою п'ятою у питаннях оборони та забезпечення, і це особливо проявилося у період повномасштабного вторгнення в Україну.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проекту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

З 2014 по 2022 рік у повідомленнях про ситуацію в тимчасово окупованому Криму ми могли спостерігати, як змінюється не на краще економічна, соціальна складова, а також інфраструктура півострова. Крим перетворився для російських окупантів на ще один дотаційний регіон, який висмоктував із бюджету кошти, які можна порівняти за обсягами із витраченими на Північний Кавказ і безпосередньо Чечню.

Але для російського керівництва захоплений півострів був елементом репутації. Демонстрацією того, що Москва може дозволити собі захоплювати те, що вона вважає своїм. І незважаючи на те, що Крим був фінансовим тягарем, з нього всіляко намагалися зробити "перлину" російського гібридного реваншизму, вітрину диктатури.

Кардинально все змінилося в 2022 році, коли півострів став головним логістичним вузлом при здійсненні вторгнення на материкову Україну та базою російських окупаційних військ. На неї були покладені великі надії, але в результаті вони обернулися повним розчаруванням та стратегічним тупиком.

Флот

Чорноморський флот РФ, що розміщувався в основному в Севастополі, мав відігравати не менш важливу роль в окупації материкової України, ніж сухопутні війська та авіаційна компонента. Саме на флот покладалися основні надії щодо захоплення Одеської області та розвитку успіху до кордону з Придністров'ям. Удари ж за допомогою КРМБ "Калібр" мали вивести з ладу всю протиповітряну складову Півдня та обеззброїти його перед авіацією.

Великі десантні кораблі мали забезпечити хвилеподібні висадки десанту в Одеській та Миколаївській областях – сумарно по 4-5 тисяч морських піхотинців за раз.

Фактично на розширення плацдарму на Півдні з охопленням одразу двох областей російським командуванням відводилося від кількох днів до кількох тижнів. Але все пішло не за планом з перших годин повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року.

Більшість ракетних ударів було відбито, БДК, що наближалися до берегової лінії,  зустріли опір берегової артилерії і, будучи дуже жирними цілями, так і не змогли безперешкодно висадити багатотисячний десант. Через деякий час з'ясувалося, що повну боєздатність зберегли ПКРК "Нептун", які чекали на момент, коли максимально вдало в зону поразки увійде пріоритетна мета - ракетний крейсер "Москва".

Поступово день за днем, тиждень за тижнем російський Чорноморський флот втрачав домінування в Чорному морі, зазнавав втрат, відганявся від українських вод і в якийсь момент став феєрично і блискуче горіти в портах приписки в самому Криму.

У Росії часто любили виправдовувати окупацію Криму не лише тим, що там живуть російськомовні, яких треба захистити від процвітання та благополуччя і що це нібито історично "російська земля", а й тим, що це база для флоту.

У результаті майже за два роки повномасштабної війни з Україною Чорноморський флот не тільки не зміг показати хоч якусь ефективність (крім пусків ракет тиловою Україною здалеку, на що великого розуму не треба і що навіть примітивні єменські хусити можуть собі дозволити), а й загалом під кінець 2023-го було вигнано з півострова, а будь-який захід їхніх кораблів до одного з кримських портів може завершитися повним знищенням.

Однією з реальних причин окупації Криму в 2014 році було прагнення Росії домінувати в Чорному морі, і вона готова була йти на будь-які збитки, аби зберегти це домінування. Але воно було ефемерним і розвіялося, варто тільки Росії вступити в повномасштабне протистояння.

Причому вступити до нього з країною, у якої флоту, по суті, навіть не було. Тепер його немає й у Росії, а є флотилія.

І станом на кінець 2023 року вона загнана туди, де не перебувала у Чорному морі навіть станом на 1990-ті.

Логістика

Для Росії було пріоритетним після окупації Криму пов'язати його з материковою територією мостом. Ця логістика мала на порядок спростити не так цивільні та комерційні перевезення, а насамперед військові.

2022 року переважна частина матеріально-технічного забезпечення для груп військ "Дніпро" та "Схід", а також "оборона Криму" здійснювалася саме через Керченський міст. Але ця сумнівна за якістю новобудова дуже швидко втратила свій повноцінний функціонал після дуже успішного підриву 8 жовтня 2022 року, а 17 липня 2023 року вибуховий інцидент на мосту повторився.

Фактично логістика через Крим виявилася ненадійною і в другій половині 2023-го почали відзначати спроби російських окупантів розгорнути будівництво залізниці на материковій частині України, що лише підтверджувало відсутність впевненості росіян у майбутньому райдужності Керченського мосту.

Кульгаючу логістику через міст окупанти намагаються частково посилити морськими перевезеннями, зокрема з використанням великих десантних кораблів. Але 26 грудня 2023 р. один із таких човникових БДК "Новочеркаськ" був успішно знищений у порту Феодосії.

По суті Крим є дуже непростим логістичним вузолом, який не так спрощує забезпечення військ на тимчасово окупованих територіях, скільки ускладнює і навіть більше – збільшує ризики для вантажів.

"Авіаносець Крим"

Авіаносцем окупанти почали називати Крим теж не просто так, а через те, що на півострові розміщено досить пристойну кількість аеродромів, які можуть використовуватись російською авіацією. І саме аеродроми стали першими цілями для ударів. Наприклад, 9 серпня 2022 року було завдано удару по авіабазі "Сакі", в результаті якого було знищено літаки Су-24 і Су-30СМ.

Удари та нальоти дронів для Криму стали регулярним явищем і для посилення безпеки об'єктів на півострові російські окупаційні війська стали концентрувати дедалі більше коштів ППО. На сьогоднішній день на півострові зосереджена ешелонована ППО, яка за своєю щільністю є другою, після Москви та Московської області. Але це не рятує "непотоплюваний авіаносець", а часом навіть полегшує завдання для Сил оборони України зі знищення дорогих зразків ППО окупантів.

Так, 23 серпня 2023 року на мисі Тарханкут було знищено ЗРС С-400 "Тріумф", а 14 вересня аналогічний інцидент стався в районі Євпаторії.

Загалом за час повномасштабного вторгнення в Україну в повітряному просторі Криму було зафіксовано щонайменше 77 тривожних інцидентів з різними наслідками – від бавовни в небі до бавовни на суші.

Крім того, щонайменше чотири російські літаки і один ударний вертоліт за цей час самознищилися з загадкових причин.

У 2024 році історія з втечею Чорноморської флотилії з Криму до Новросійська може повторитися і для авіації, яку РВВ змушені будуть відводити на територію РФ, щоб уберегти від повного знищення. Авіаносець без авіації? Це не авіаносець. Це овочевоз.

Висновки

Очевидно, що Крим складно назвати надійним, безпечним і тим більше непотоплюваним "авіаносцем". Крейсер "Москва", БДК "Мінськ", "Новочеркаськ", ДЕПЛ "Ростов-на-Дону" та багато інших не дадуть збрехати. Більше того, у разі повної втрати функціональності Керченського мосту, а вона станеться, Крим взагалі втратить хоч якесь мінімальне значення, але при цьому продовжуватиме вимагати витрат ресурсів на порядок більших, ніж до 2022 року.

Крим для російських окупантів мав стати оплотом і опорою в їхній окупації всієї південної України, а перетворився на тягар, від якого більше проблем і втрат, ніж профіту.

У якийсь момент утримання Криму для РВВ стане ще більш проблематичним, ніж, наприклад, правого берега Херсонської області.

Складність лише в тому, що для злочинного військово-політичного керівництва Росії Крим – це питання репутації та принципу. І навіть коли він випиратиме кісткою, що кровоточить, з глотки окупаційного режиму, той його не вихаркуватиме, продовжуючи терпіти біль. Можливо, саме цей режим і досягне.