Україна та нові смисли Східної Європи та Ініціативи Трьох морів?

Лауреат Нобелівської премії з економіки Роберт Шіллер у своїй книзі «Норативна економіка» (2019 р.) пише, що світом правлять історії (наративи). Від того, як часто згадується історія, від таланту її оповідачів, залежить успіх того чи іншого наративу. Саме часте і нав'язливе згадування економічної доктрини Вашингтонського консенсусу, і викручування рук керівникам країн, що розвиваються, у разі відмови від його застосування, на моє переконання, і призвели до того, що дана теорія перемогла в умах державних діячів теорію промислового протекціонізму, при тому, що не було достатніх доказів ефективності Вашингтонського консенсусу. Я про це згадав у своїй минулій статті. І саме в цьому всі наші проблеми: відсутність належного економічного розвитку, і відповідним чином відсутність свого виробництва необхідних обсягів озброєнь в Україні, і оскільки війна стає « позиційною», то ключем до успіху є технології та інновації.

Так само ми сьогодні не розуміємо потенціалу міжнародної ініціативи Трьох Морів, навіть ставши асоційованою державою членом цієї ініціативи. Ми тільки хочемо брати участь у цьому, на нашу думку, виключно інфраструктурному проекті, забуваючи при цьому, що Євросоюз, свого часу, починався, якЄвропейське об'єднання вугілля та сталі.

Це об'єднання було вперше запропоновано міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом 9 травня 1950 року, наступного дня після п'ятої річниці закінчення Другої світової війни, щоб запобігти новій війні між Францією та Німеччиною. Договір створив спільний ринок між державами-членами, який передбачав вільне переміщення товарів (без мит та податків) та забороняв державам застосовувати недобросовісну конкуренцію чи дискримінаційну практику.

Паризький договір, за яким було створено Європейське об'єднання вугілля та сталі, було підписано 18 квітня 1951 року «внутрішньою шісткою»: Францією, Західною Німеччиною, Італією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом. Це об'єднання було засноване на наднаціональних засадах та за допомогою створення спільного ринку вугілля і стали спрямоване на розширення економіки, збільшення зайнятості та підвищення рівня життя всередині Співтовариства. Ринок також був призначений для поступової раціоналізації розподілу виробництва, забезпечуючи при цьому стабільність та зайнятість. Загальний ринок вугілля відкрили 10 лютого 1953 року, а ринку стали - 1 травня 1953 року.

Зауважте, спочатку об'єднання включало країни із загальною історією і близькі через це в культурному і ментальному відношенні. Всі ці країни ще у 8-9 століттях нашої ери входили до Імперії Карла Великого.

І тільки згодом Європейське об'єднання вугілля і стали розширилося на схід Європи, і стало називатися Європейським Союзом. Зауважте, що Британія вийшла з ЄС і не входила до Імперії Карла Великого. Можливо, те саме чекає і країни східної та південно-східної Європи. Знаходження їх у ЄС – не органічне, і не підтверджується історичним процесом. При цьому Ініціатива Трьох Морей своїми проектами лише посилить сьогоднішній Європейський Союз та європейську безпеку.

На доказ цих слів хочу навести цитату із фільму. Найчастіше фільми великих режисерів бувають досить аналітичні. Так ось у фільмі Френсіса Форда Копполи «Дракула Брема Стокера» (1992 р.), герой Гарі Олдмана – Дракула каже герою Кіану Рівза – адвокату з Лондона: «Це вам не Лондон, це – Трансільванія!».

Ця інформація до того, що, на мою думку, вкрай малоймовірно, що такі різні в культурному відношенні країни, як, скажімо, Франція (Іспанія) та Україна можуть стати членами сталого формування в історичній перспективі. Занадто багато у культурі у них різного. Країни центральної та східної Європи швидше знайдуть спільне з тими країнами, з якими мали спільну історію, ніж з далекими країнами, з якими вони не мають нічого спільного (про це я писав у своїй першій статті).

Теоретично це звичайно можливо, але навіть у Бельгії фламандці і валлони важко знаходять спільну мову. А яка мова може бути спільною у фламандців і, скажімо, угорців? При тому, що угорці вміють розмовляти з австрійцями, а чехи зі словаками, поляки з українцями, і це незважаючи на всі протиріччя між ними. Загальна історія цих країн є потужною підмогою в умінні налагодження конструктивного діалогу.

Тому, я вважаю, що вступ України до ініціативиТрьох Морей є найважливішим історичним шансом реально, а не на словах стати частиною потужного в перспективі геополітичного формування,

Але увійшовши до цього союзу, ми маємо сприяти виробленню нових ідей його існування. Не лише інфраструктура, а й спільні військові та широкі економічні інтереси мають пов'язувати учасників цієї ініціативи.

Почати ж українські еліти мають із пропаганди цих ідей, насамперед серед еліт держав, що входить до ініціативи Трьох Морів і найголовніше це безпека!

Ми через президента, уряд, громадськість та вчених маємо донести до всіх учасників Ініціативи Трьох Морів необхідність розширення ідеології проекту. Ми повинні визначити свої тактичні та стратегічні цілі. В ЄС ми завжди будемо бідним родичем. Для чого ми будемо потрібні Голландії та Німеччині? Ми їм будемо потрібні лише виключно як постачальники робочої сили та сировини. Але ми з таким місцем у Європі та світі не можемо погодитись. А об'єднавшись у новий союз із країнами, які у технологічному відношенні ще не сильно відірвалися від нас, ми можемо швидше виграти, ніж програти. Тим більше, що країни Ініціативи потребують нашого військового захисту від агресивної росії, яка навряд чи в майбутньому зупиниться у своїх завоюваннях, якщо її не перемогти. І Україні потрібна підтримка від країн, які розуміють, що вони наступні. І ця думка може згуртувати країни, як жодна інша.

Тому діалог між елітами Ініціативи Трьох Морів потрібно вибудовувати не тільки між чинними політичними лідерами. Але й між тими представниками цих країн, які досягли визначних успіхів у світі та громадськими організаціями, які можуть бути лобістами відповідних змін в ідеології Ініціативи Трьох морів.

Такими діячами є представники бізнесу, спорту та культури. Наприклад, необхідно встановити контакти з такими вихідцями з Естонії, як венчурні капіталісти впливові в Кремнієвій долині, як Стів Джурветсон і Яан Таллінн, литовцем по крові голлівудським режисером Робертом Земекісом, українцями засновником Whatsapp Яном Кумом, й Куніс , а також багатьма іншими. Є ще велика кількість визначних діячів у світі представників країн Тримор'я, які допоможуть оновленій Ініціативі відбутися. Я пропоную такі дії (а саме лобіювання наших ініціатив) як стратегічний підхід до вирішення нових проблем розвитку Тримор'я. Якщо ці вищезгадані діячі захочуть нам допомогти (а цього необхідно досягти), то їх можливості (вони відомі та впливові) значно посилять ідеї, які ми представляємо щодо переформатування Ініціативи Трьох Морів.

Ми маємо вийти на створення українського Офісу Трьох Морів, який отримає відповідні повноваження щодо здійснення ідей Тримор'я. У ньому мають працювати високоякісні експерти. Офіс у перший період свого існування має зосередитися на пропаганді нових ідей Тримор'я, формуванні конкретних, якісних проектів та переходити до їх реалізації.

Країни ініціативи Трьох Морів мають покінчити з економічною політикою у стилі Вашингтонського консенсусу та перейти до політики промислового протекціонізму в рамках союзу. Про це мають бути укладені міждержавні договори: як двосторонні, так і багатосторонні в рамках ініціативи Трьох Морів. Починати треба з нашими найближчими сусідами – Польща, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, а далі і з усіма країнами-учасницями.

Те, що я пишу, виглядає як фантастика сьогодні, але такою ж фантастикою було й об'єднання Франції та Німеччини в єдиному союзі у 50-ті роки минулого століття.

Дорогу здолає той, хто йде. Ініціатива Трьох Морів вже існує у правовому полі, як міжнародна платформа, і нам необхідно лише надати їй нових смислів та нових напрямків руху. Від того наскільки якісно ми зможемо сформувати наратив ініціативи, і залежить - чи зможемо ми скористатися історичним шансом у створенні нового та ефективного транспортно-економічного та у перспективі військового формування на Сході Європи у першій третині 21-го століття.