Фейки, ІПСО й інші онлайн-виклики: що український бізнес знає про медіаграмотність

Нині репутація та успіх будь-якої компанії частково або повністю залежать від медіа та соцмереж. Бізнес є важливим сектором для впровадження медіаграмотності, адже не менше за інших є вразливим через вплив російської пропаганди, кібербулінгу та використання штучного інтелекту. Аби зрозуміти, які саме ініціативи з медіаграмотності потрібні українським компаніям, національний проєкт «Фільтр» і громадська організація «Детектор медіа» провели опитування «Як бізнес ставиться до медіаграмотності». Представники 35 українських компаній розказали, наскільки про це обізнані їхні працівники, чи відкрите керівництво бізнесу до співпраці з медіаосвітніми ініціативами та чи готове інвестувати у медіаграмотність.

Під час роботи над стратегією розвитку медіаграмотності в Україні експерти «Фільтру» та «Детектора медіа» помітили, що інформації про ставлення бізнесу до медіаосвіти, як і досліджень на цю тему, — дуже мало. За словами дослідниці «Фільтру» Юлії Стецюк, яка презентувала результати опитування, відповіді 35 різних за масштабом та діяльністю компаній дозволяють зробити мінімальні висновки щодо ситуації та настроїв бізнесу в питанні медіаграмотності.

Серед опитаних компаній більшість — 28% — працюють у сфері маркетингу, 25% — в ІТ, також є представники консалтингових компаній, різних сервісів і ритейлу. Здебільшого їхні команди налічують від 10 до 50 або більш як 100 співробітників, меншість із них наймає фахівців проєктно.

Різняться компанії й за віком — до опитування вдалося залучити бізнес, що існує більш ніж 10 років, а також молоді компанії: 31,4% — від 1 до 5 років; по 22,9% — присутні на ринку 5–7 років та понад 10 років, 17,1% компаній працюють від 7 до 10 років, 5,7% компаній — існують менш ніж рік.

83% опитаних представників бізнесу займають керівні посади: засновники, генеральні директори та провідні менеджери. В інших випадках респондентами стали маркетологи, HR-менеджери та представники, які долучені як до внутрішніх, так і до зовнішніх комунікації компаній.

Респондентів запитали, в яких соцмережах вони спілкуються з клієнтами, і виявилося, що майже всі — 32 компанії — мають сторінку на фейсбуці, 30 компаній розвивають інстаграм і лінкедін, і лише по одній — ведуть ютуб і вайбер.

Перша гіпотеза, яку намагалися підтвердити чи спростувати дослідники — що бізнес мало обізнаний у медіаграмотності. Насамперед у респондентів спитали, чи знайомі вони власне з терміном «медіаграмотність». Відповіді показали, що 62,9% опитаних були знайомі з цим терміном, трохи знайомі — 20%, мало знайомі — 14,3%. 2,8% респондентів відповіли, що не впевнені, чи правильно розуміють значення медіаграмотності, а тих, хто взагалі про це не чув, серед респондентів не було. Про всяк випадок респондентам повідомили правильне визначення медіаграмотності, щоб надалі анкета була релевантною.

• Читайте також: Медіаграмотність не робить із водія маршрутки, пенсіонерки чи старшокласниці інтелігентів і ерудитів. Медіаграмотність — це найпростіша техніка безпеки в інформаційному просторі

Також дослідників цікавило, чи звертають респонденти увагу на питання медіаграмотності у комунікації бізнесу. 37,1% відповіли позитивно, 45,7% — що розглядають медіаграмотність як важливий аспект, але не завжди мають змогу його врахувати, 14,3% рідко звертають увагу на ці питання, а 2,9% відповіли, що взагалі не зважають на медіаграмотність у комунікаціях. На думку Юлії Стецюк, ці відповіді є серйозним показником того, що питання медіаосвіти мають розглядатися бізнесом активніше.

На питання, чи є бізнес відповідальним за розвиток медіаграмотності, більш ніж половина респондентів — 54,3%, відповіла «так», що вказує на розуміння важливості медіаграмотності та готовність покращувати ситуацію. 37,1% респондентів сказали, що медіаграмотність — додатковий бонус, але не головний обов’язок бізнесу.

Лише 11,4% респондентів відповіли, що впроваджують ініціативи з розвитку медіаграмотності серед клієнтів і співробітників. 31,4% зазначили, що мають тимчасові ініціативи, адже це не є основним напрямком їхньої роботи. «Мені здається, коли компанія навіть час від часу робить спроби запровадити якісь заходи з медіаграмотності — це вже дуже класний показник», — каже Юлія Стецюк. Проте більш ніж половина опитаних — 57,1% — відповіла, що поки що не робить нічого для розвитку медіаграмотності.

• Читайте також: Валерія Ковтун: Стійкість до дезінформації будується завдяки згуртуванню людей

Більшість респондентів вважає медіаграмотність важливою для загального успіху та стабільності бізнесу: з 35 компаній сім дали медіаграмотності максимальну оцінку за 10-бальною шкалою; три компанії дали 9 балів; дев’ять компаній — оцінили важливість медіаосвіти на 8 балів. Ці питання, на думку Стецюк, є ключовими, адже показують, що бізнес вважає медіаграмотність запорукою загального успіху компанії.

Більшість респондентів зазначила, що їм доводилося стикатися з дезінформацією або неадекватним контентом, чи репутаційними наслідками онлайн-активності працівників або клієнтів, що стосувалися їхнього бізнесу, на цифрових платформах. Проте коли їх запитали, чи планують вони створювати для працівників і клієнтів власні навчальні ініціативи, то лише чверть респондентів відповіла, що готова протидіяти дезінформації та планує певні заходи для розвитку стійкості до маніпуляцій і фейків. 57,1% респондентів сказали, що не мають таких планів, а 11,4% зазначили, що розглядали це питання, але поки що жодних заходів не вживали.

Якщо охочих створювати медіаосвітні проєкти серед представників бізнесу виявилося не дуже багато, то користуватися вже готовим контентом компанії готові — 51,4% респондентів відповіли, що розглядають можливість запозичення та впровадження готових навчальних ініціатив і контенту з медіаграмотності. «Компанії готові делегувати питання медіаграмотності організаціям, які цим займаються. Тож із цього може вийти класний тандем», — каже Юлія Стецюк. 20% респондентів відповіли, що все ж будуть створювати власні проєкти, а 8,6% сказали, що їм ця тема взагалі не цікава.

Серед найцікавіших і дієвих форматів для розвитку медіаграмотності в колективі представники компаній назвали проведення вебінарів і тренінгів. Також респонденти вважають корисним доступ до досліджень і статей із медіаграмотності, партнерство з організаціями, що займаються медіаосвітою, онлайн-курси та консультації.

Також дослідники вирішили поцікавитися, як медіаграмотність впливає на компанії, якщо це стосується внутрішньої та зовнішньої комунікації. У респондентів запитали, чи впливають вони на співробітників і клієнтів у плані свідомого споживання інформації та медіаграмотності, тож 48,6% опитаних сказали, що роблять це час від часу, а 34% взагалі не займаються цим питанням. А от на питання, чи хотіли б вони розвивати ці навички у співробітників і клієнтів, 54,3% відповіли, що розглядають таку можливість без конкретних планів, а 22,9% — активно прагнуть розвивати, мати якісь навчальні матеріали. За результатами опитування, контент, пов’язаний із медіаграмотністю, був би цікавий 57% працівників і 54% клієнтів.

Ще одне з ключових питань, яке цікавило дослідників — чи готовий бізнес фінансувати ініціативи з медіаграмотності. Лише 5,7% відповіли, що обов’язково інвестуватимуть в освіту з медіаграмотності для співробітників і 5,8% — для споживачів. Можливо будуть інвестувати в медіаграмотність працівників 37,1% компаній, 25,7% — можливо розвиватимуть клієнтів. Доволі великий відсоток компаній вважає «малоймовірними» інвестиції у медіаграмотність працівників (28,6%) та клієнтів (37,1%).

«Співробітники можуть бути більше в зоні інтересу бізнесу, бо це їхня відповідальність. І там легше буде, наприклад, розповсюджувати навчальні матеріали. Тому фокусуватися в розробці матеріалів в першу чергу, на мою думку, потрібно саме на співробітниках», — сказала Юлія Стецюк.

Під час опитування респондентам запропонували оцінити їхній інтерес і потреби для бізнесу за різними напрямками медіаграмотності. Найвищим інтересом для бізнесу виявилися медіаграмотність для медіа та маркетингу, виявлення та запобігання онлайн-ризикам (кібербулінг та онлайн-репутація), управління соціальними медіа та етикет, а також використання штучного інтелекту.

Більш помірний інтерес серед представників бізнесу викликають фейкові новини та дезінформація, навчання працівників та освіта клієнтів для підвищення медіаграмотності.

Також респондентам у форматі відкритої відповіді запропонували самим назвати виклики та потреби з медіаграмотності, які є специфічними чи унікальними для них. Такими викликами представники бізнесу назвали:

• фейкові відгуки;
• фейкові вебсайти;
• оригінальність і неоригінальність товару, поширення інформації конкурентом про товар із метою монополізації ринку;
• потреба відфільтровувати рекламу, пов’язану з ІПСО держави-агресорки, яка час від часу потрапляє в загальний стрим через декілька ланок рекламних партнерів-посередників;
• потреба інформувати українців про те, як під час пошуку роботи не потрапити на гачок шахраїв і перевіряти інформацію про роботодавців в інтернеті;
• потреба мотивувати кандидатів підвищувати рівень своєї цифрової та медіаграмотності для того, аби вони мали професійну перевагу на ринку праці.
• 
  

Ще одне відкрите питання стосувалося результатів ініціатив із медіаграмотності, якщо компанії їх проводили. Респонденти повідомили, що зазвичай такі ініціативи обмежувалися статтями, контентом та одноразовими тренінгами у їхній ніші. Але є один приклад бізнесу, який впровадив можливість при пошуку роботи на сайті компанії додавати до резюме «Цифрограм» — електронний сертифікат національного тесту на цифрову грамотність.

• Читайте також: Діана Дуцик: «Рівень медіаграмотності українців недостатній для інформаційної стійкості суспільства під час війни»

З українських організацій, які займаються медіаграмотністю, респонденти назвали «Стоп фейк», Центр протидії дезінформації, Рух «Чесно», Aspen, «Детектор медіа» та «Фільтр», «Вокс чек», United24, Ukrainer, курси на EdEra та Prometheus, Міністерство культури та інформаційної політики, Міністерство цифрової трансформації України та Ресурсний центр «ГУРТ».

Підсумовуючи відповіді респондентів, дослідники вважають, що медіаграмотність потрібно позиціювати як одну зі складових корпоративної соціальної відповідальності (КВС) бізнесу (54% опитаних вважають, що бізнес відповідальний за розвиток медіаграмотності). Представники бізнесу оцінюють важливість медіаграмотності для бізнесу, як доволі високу (середня оцінка 7,4 з 10) і відкриті до співпраці. Компанії не мають планів створення власних ініціатив із розвитку медіаграмотності, але з радістю впровадять готові рішення для розвитку медіаграмотності серед працівників і клієнтів, тому варто приділити увагу створенню матеріалів для них.

«Основна мета будь-якого бізнесу — заробляти гроші, а коли ми говоримо про якусь соціальну відповідальність, як-от медіаграмотність, то це має бути для них просто. Так, щоб їм не доводилося застосовувати якісь додаткові ресурси, особливо час. Тому справді класним рішенням було б пропрацювати матеріали та запропонувати бізнесу все готове», — каже Юлія Стецюк.

• Читайте також: «Медіаграмотність має стати однією з ключових навичок кожного»

Найбільш потрібними серед запропонованих типів ресурсів і матеріалів із розвитку медіаграмотності, які варто розробляти в першу чергу, стали вебінари та тренінги з медіаграмотності (підтримали 57% опитуваних), доступ до досліджень і статей за темою (51,4%). Також компанії зазначили, що зацікавлені у партнерстві з організаціями, які спеціалізуються на медіаграмотності (51,4%). Ініціативи з медіаграмотності потребують розвитку впізнаваності, адже у більшості респондентів були складнощі з назвою організацій, які пов’язані з розвитком медіаграмотності в Україні.

Гіпотези, які вдалося підтвердити потягом дослідження:

• Бізнес мало обізнаний у медіаграмотності, але загальне розуміння важливості цієї навички присутнє.
• Медіаграмотність — не популярний напрямок розвитку КСВ бізнесу та потребує більше уваги та промо.
• Компанії відкриті до співпраці з ініціативами з медіаграмотності, якщо їм донести важливість і перспективність таких дій.
• Бізнес не готовий фінансувати ініціативи з медіаграмотності, але готовий долучатися іншими ресурсами (за результатами анкетування гіпотеза частково підтвердилася, адже частина респондентів відповіла, що розглядає фінансування, у більшості для розвитку співробітників).
• Є запит на розширення матеріалів за темою медіаграмотності спеціально для бізнесу.

Обкладинка: medium.com