Поліцейського, який посмів надіти наручники судді через непокору, покарали умовно

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області визнав колишнього інспектора патрульної поліції винним у перевищенні службових повноважень.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 12 грудня.

31 березня 2023 року в обідню пору поліція зупинила автомобіль під приводом перевищення швидкості в межах населеного пункту. Виявилося, що за кермом був тодішній голова Тульчинського суду Вінницької області Сергій Ковганич, а пасажирами його дружина і син. Слідом в іншій машині їхав товариш судді, ветеран органів внутрішніх справ. Суддя із товаришем поверталися додому зі спільного відпочинку.

Із патрульними виникла суперечка. Ковганич заперечував, що майже удвічі перевищив швидкість і не погоджувався з діями патрульних, показав посвідчення судді. Суддя наполягав, що прилад для вимірювання швидкості має бути стаціонарно закріплений на тринозі. Поліціянт не погоджувався: «Добре, дасте мені державне забезпечення, триногу дасте, цей прилад взагалі непередбачена для нього тринога. Це є ручний прилад. Можу показати інструкцію, де пише, що це є ручний прилад».

Патрульний з допомогою планшета, начебто, не міг знайти інформацію про автомобіль у базі. Тому він відійшов убік і зателефонував черговому, залишивши Ковганича зі своїм напарником. Останній сказав водієві, що розгляд справи триває і він обмежений у пересуванні, але причин не пояснив і на будь-які нормативно-правові акти не зіслався. Тому Ковганич сів у машину і поїхав.

Помітивши, що сталося, інспектор вилаяв напарника і кинувся слідом за суддею. Машину обігнали і зупинили. Розлючений поліціянт сказав судді, що він затриманий і має завести руки за спину, та надів йому наручники.

Дружина водія та інші учасники дорожнього руху неодноразово говорили поліціянтам, що він є суддею і нагадували про гарантії його недоторканості. Товариш Ковганича, сам колишній поліцейський, намагався переконати патрульних, що вони чинять неправильно. «Хлопці, не робіть, я вам такий самий колєґа, я тоже працював в цій канторі, досидівся до пенсії. Дивіться, це мій друг хороший, хороший друг. Дивіться, я вас дуже прошу (…) Дивіться, є такі людські поняття, як я ветеран (…) Я все життя віддав цій службі. В мене є прохання до тебе чисто по-людськи відпусти нас, ми поїхали (…) Я прошу тебе відпустити, як бивший-бивший з колєг, понімаєш я проробив всьо життя в системі, але ви, це голова суду. В мене є таке посвідчення, я всьо життя проробив в системі. Хлопці, завтра ви будете такі самі, я понімаю, дивися майор, сьогодні всьо-таки статус, то неправильно. Я вас прошу, як пацани, не робіть (…) Наручники неправильно, рєбят. Він голова суду все-таки. Він голова суду, брат, я тебе дуже прошу». Але суддя зупиняє свого товариша: «Нє, Саня, ти шо, це всьо. Це всьо, ти шо, блін. Це буде на всю Україну, я тобі говорю. Поїхали. Поїхали в райадел чи куда там. Вперьод (…) Я цього не оставлю. Ти шо, я цього не оставлю ніколи. А мені пофіг вже все. Чо ми чекаєм, поїхали. Сідаєм в машину, поїхали».

Суддю в наручниках привезли до райвідділу поліції. Патрульні у подальшому виправдовувалися, що пропонували судді ще по дорозі зняти з нього наручники і у райвідділі, але той відмовлявся і ховав руки. Суддя дозволив зняти наручники тільки у присутності слідчого, який прийняв його заяву про злочин із боку поліції.

Через місяць після інциденту Тернопільський міськрайонний суд розглянув адмінпротокол про те, що суддя Ковганич вчинив злісну непокору вимогам працівника поліції, коли покинув місце пригоди, всупереч забороні. Ковганича визнали повністю невинуватим, тому що поліцейський, кажучи, що він обмежений у пересуванні, не повідомив причини таких превентивних заходів і не зіслався на нормативно-правові акти.

Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не можна затримати або утримувати під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку, за винятком затримання судді під час або одразу після вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

У даному випадку, поліцейські, знаючи, що водій є суддею, свідомо проігнорували вимоги Конституції і затримали суддю за відсутності будь-яких правових підстав.

До кримінальної відповідальності притягнули інспектора патрульної поліції, який надів на суддю наручники. Він вину визнав і говорив, що щиро кається. Пояснив, що водій вів себе зухвало та агресивно і покинув місце події, тому вони з напарником мусили його наздоганяти, наражаючи себе на небезпеку. Про те, що Ковганич є суддею патрульний начебто остаточно впевнився тільки після його доставки до райвідділу поліції. Напарник цього інспектора залишився у статусі свідка.

Суд у щире каяття поліціянта не повірив, вважаючи, що він лише намагається створити формальні підстави для помʼякшення покарання. Під час допиту він хоч і говорив, що повністю визнає вину, але намагався виправдати свої дії тим, що на момент затримання потерпілого достеменно не знав, що перед ним суддя. Це спростовується записами із нагрудних камер працівників поліції, які зафіксували, що водій показав посвідчення судді, сказав, що працює суддею, і патрульний у суперечці неодноразово звертається до Ковганича словами «дивіться, ви як суддя». Трохи згодом у телефонній розмові патрульний просить колегу підʼїхати, бо в нього проблеми: «Суддю зупинили, права качає тута… Показував навіть мені корочку судді…».

Єдиною обставиною, що помʼякшує покарання суд визнав активне сприяння розкриттю злочину.

Патрульного поліції визнали винним у перевищенні повноважень, що супроводжувалося застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями. Його засудили до 3 років позбавлення волі, звільнивши від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік. Також засудженому на 1 рік забороняється обіймати посади в органах Національної поліції України.