«Паливні» податки: компанії повідомляють про масштабні перевірки, які охоплюють останні сім років

У третьому кварталі 2023 року майже 50 найбільших гравців ринку пального сплатили 1,485 млрд грн операційних податків — ПДВ, податку на прибуток (ПнП), зарплатних тощо. Це в півтора разу більше, ніж за другий квартал (0,937 млрд грн). Основним драйвером збільшення надходжень став ПДВ — зростання з 174 млн грн до 533 млн. (Непогано, але згадаємо, що з 1 липня 2023 року ПДВ зріс із 7 до 20%). Проте майже не змінилися обсяги ПнП — 300 млн грн проти 271 млн кварталом раніше. Майже 30 із 50 мереж АЗС показали мізерну прибутковість. Тобто працювали «за їжу»...

Гроші є!

Однак абсурдність безприбуткових звітів спростувати нескладно. Як завжди, картину тут «псує» компанія ОККО. З 26% продажів (у третьому кварталі 2023-го) мережа сплатила 75% податку на прибуток серед найбільших гравців (див. рис. 1). У цифрах це 1,1 грн/л, тобто базою для оподаткування був прибуток у розмірі 6 грн/л, що відповідає ринковим реаліям, а саме — різниці між закупівельною (оптовою) та роздрібною вартістю пального за вирахуванням ПДВ та експлуатаційних витрат. Загалом мережа Віталія Антонова протягом кварталу покращила показник податкового навантаження з 2,39 до 2,49 грн/л.

Слід зазначити, що закупівельна вартість пального в основних гравців приблизно однакова, оскільки вони є переважно прямими імпортерами. Ціна реалізації на колонках різна, але якщо зважити на загальновідомі дисконти, підвищені експлуатаційні витрати «преміальних» мереж тощо, то отримаємо в сухому залишку різницю в відпускних цінах і, відповідно, у націнці у 2–3 грн, а не у 4–5 разів.

«Маржа шикарна», — так характеризує поточну рентабельність роздрібної торгівлі пальним очільник «Укрнафти» Сергій Корецький. При цьому зауважимо, державна мережа торгує майже за мінімальними цінами на ринку.

При цьому, наприклад, група Socar в Україні у третьому кварталі 2023 року була безприбутковою. Якби група розмістила свій квартальний оборот у 5,7 млрд грн на депозиті в українському банку, то заробила би 171 млн грн прибутку, а за дев’ять місяців 2023-го — понад пів мільярда гривень. Замість цього, як свідчать наявні податкові показники, за цей період державна азербайджанська компанія отримала 3,85 млн грн прибутку… Тим часом саме за Socar максимальний результат з податкового навантаження за підсумками дев’яти місяців 2023-го — 3,03 грн/л (див. рис. 2). Аналіз свідчить, що такого показника досягнуто завдяки гарним ставкам зарплат і сплаті ПДВ, який генерують оптові ланцюги Socar, суттєво збільшивши активність у другому півріччі.

Не виправдалися сподівання від націоналізованої мережі Glusco, яка перебуває в управлінні НАК «Нафтогаз України». Вона так і не показала прибутку у третьому кварталі. Залишається очікувати анонсованого переходу Glusco під дах «Укрнафти», наразі слово за Антимонопольним комітетом.

Точкові перемоги

Якщо лідируючі позиції ОККО та Socar уже не новина, то злет БРСМ у третьому кварталі, безумовно, можна вважати сенсацією. Отже, якщо у першому півріччі 2023-го мережа платила в середньому 7 млн грн ПДВ, то у третьому кварталі — аж 298 млн грн! Як?

Ще у серпні стало відомо, що податкова «переконала» БРСМ сплатити 200 млн грн ПДВ у рахунок «старих подвигів». Водночас утричі зріс квартальний показник з ПнП і більш як утричі — сплата акцизу із сумішевих спиртовмісних бензинів, які БРСМ виробляє на своїх міні-НПЗ (поки не зрозуміло, чи їхній випуск збільшився, чи податкове навантаження зросло до адекватних рівнів). У результаті мережа Андрія Біби за квартал перетворилася з аутсайдера податкового рейтингу на лідера: податкове навантаження зросло з 0,46 грн/л у другому кварталі до 2,39 грн. «Залік» за дев’ять місяців — 1,21 грн/л.

Ще одним героєм кварталу стала мережа Avantage 7 — багаторічний аутсайдер «податкових» рейтингів. Нагадаємо, у другому кварталі 2023 року компанія показала результат — мінус 42 коп./л. Тобто бюджет ще мав доплатити. Аж ось на початку жовтня податкова раптово анулювала 53 ліцензії на роздрібну торгівлю станціям Avantage, і вони були змушені зупинитися.

За наявними даними, наразі взаєморозуміння досягнуто, компанія навіть сплатила авансом перші «добровільні» внески на державні рахунки. Щоправда, переконатися в цьому можна буде вже за результатами четвертого кварталу, а поки Avantage 7 і надалі утримує мінімальний показник податкового навантаження за дев’ять місяців 2023-го.

Судячи з деяких «проривів» у статистиці окремих гравців, можна говорити про те, що податківці провели тематичну роботу й із кількома регіональними мережами. Продавці пального потрапили до переліку пріоритетних категорій для перевірок. Багато компаній повідомляють про масштабні перевірки, які охоплюють останні сім років.

Ще є місце для подвигів

Податкове навантаження зросло в усіх найбільших мережах, але суттєві розбіжності у фіскальному навантаженні й надалі зберігаються. Вочевидь, найбільший потенціал має UPG — найефективніша мережа з погляду обсягів реалізації через одну АЗС.

Безперечно, може більше KLO, бізнес якої сконцентрований на найбільш ліквідному ринку країни — столичному. Говорять про це й показники залишків групи «Приват» на ринку, які, втім, разом утворюють найбільшу мережу країни з майже 900 станцій (бренди ANP, «Авіас» та інші). Маючи вчетверо менші продажі з кожної станції, ніж у KLO, «приватівці» показують більший податковий результат. Хоча й він вочевидь недостатній.

На тлі загального посилення податкового навантаження дедалі більше питань виникає до мереж VST і МОТТО. Показники VST у третьому кварталі 2023-го виглядали непогано, якщо враховувати акцизи на саморобне пальне, яке «варить» відома у вузьких колах компанія «Сан Ойл» на своїх міні-НПЗ. До речі, як і в БРСМ, сплата акцизу за квартал тут зросла майже в чотири рази — до 50 млн грн. Але, по-перше, акциз не є операційним податком, по-друге, ще 2021 року оренда мережі VST структурами «Сан Ойлу» була розірвана.

Покотилася в безодню МОТТО, щоправда, її підхопила колись потужна «Паралель»: заявлено, що остання бере на себе постачання пального для МОТТО. На ринку кажуть про подальшу інтеграцію двох мереж, що має позначитись і на податкових показниках МОТТО. До слова, «Паралель» — невеличка мережа з 22 АЗС, розташованих на напівзруйнованому Донбасі — показала у третьому кварталі навантаження у 1,95 грн/л.

Індикатор змін

Ви можете собі уявити, що водії Uklon заробляють менше, ніж UBER, у два-три рази? Здавалося б, це неможливо, але саме такі дива ми можемо побачити у звітності заправних мереж (див. рис. 3).

Уявлення про реальний рівень зарплат у цій галузі можна сформувати за показниками п’яти мереж-лідерів — 22 254 грн (включно з податком на доходи фізичних осіб), або 18 248 грн «на руки». Водночас з іншого боку «турнірної» таблиці бачимо зарплати у 10,7 і навіть 3 тис. грн на місяць включно з ПДФО.

Що це означає? Перший очевидний висновок — власники «оптимізують» зарплатні податки. Другий і більш важливий — у цих бізнесах працюють схеми з ухиляння від сплати податку на прибуток і ПДВ. Адже робітникам доплачують кешем до ринкових зарплат і навіть вище.

Наприклад, якщо, згідно з даними Державної податкової служби, у БРСМ налічується 3647 працівників із середньою ставкою 8536 грн (з ПДФО), то щоб забезпечити «на руки» зарплату, як у першої п’ятірки компаній, потреба в готівці становить понад 41 млн грн (уявіть собі ці «кропив’янки» з банкнотами). Avantage 7 за аналогічним розрахунком потребує кешу в сумі 9 млн грн на місяць.

Звідки зазвичай береться готівка? «Скрутки» з допомогою «податкових ям», торгівля без видачі касового чека або маніпуляції з чеками тощо. І є цілковита впевненість у тому, що потребами у кеші для виплати винагород працівникам цей схематоз не обмежується. Адже немає сенсу ризикувати «за копійки».

Третій висновок: залишаючи такий «зашквар» із зарплатами, власники бізнесу показують свою справжню готовність виправитися із сплатою податків загалом. Вони чекають, коли фокус податківців зміниться, щоб повернутися до старих схем. І якщо ПДВ можна платити залежно від ситуації, то із зарплатами так не вийде: якщо ти одного разу їх піднімеш, відмотати назад буде неможливо. Тому аналіз офіційних ставок зарплат має стати важливим напрямом уваги податківців. Це ниточка, яка може вивести на більш масштабні результати, ніж несплата ПДФО та ЄСВ.

Дрони й бронежилети

«Хто не платить податків, той краде у армії», — так охарактеризував поточну ситуацію голова податкового комітету парламенту Данило Гетманцев. Це фактично те ж саме, що красти з держбюджету, чим люблять обурюватись у приватних розмовах ті гравці ринку, які мають мінімальне податкове навантаження.

Скільки скарбниця втрачає на роздрібному ринку пального? Якщо взяти за індикатив 2,07 грн/л — середнє значення по п’яти лідерах, то втрати становитимуть близько 9 млрд грн. Так, ці гроші не розв’яжуть усіх проблем, але скільки це турнікетів, дронів, бронежилетів?

Що з цим робити? Насамперед має бути наполеглива праця податківців. З ринку лунає багато нарікань на людський фактор, незрозумілі вимоги, що вочевидь виникають через відсутність чітких орієнтирів для планування податкового навантаження. Тут необхідна велика аналітична робота, адже на ринку існують гарні кейси з побудови прозорого бізнесу, які мають стати орієнтирами для податківців і для ринку. Згадані 2 грн/л — це мінімум, який на сьогодні проглядається з усіх боків. І це має бути доведено до бізнесу. Розпочати слід із зарплатних податків.

Іншим важливим елементом має стати відкритість даних щодо сплати податків нафтотрейдерами. Ця норма, до речі, є у законодавстві, але з формальних причин не виконується. Ну яку військову таємницю становить статистика зі сплати податків? Між іншим, публічність цих даних допоможе оцінювати роботу і ДПС, і бізнесу.

Так, успіхи є. Але чи досягнуто мети з повної сплати податків? Ні.