Чому не можна мобілізувати тільки бідних?

Чому я проти?

Перший аргумент – історичний. Це не нова ідея. Декілька країн в історії пробували її імплементувати й закінчувалось це, як правило, однаково: звичайні громадяни розуміли, що тепер війна тільки для бідних і відчужувались від неї, переставали сприймати війну як свою. Як наслідок – проблеми з мобілізацією, зростання протестних настроїв, бунти.

Кому цікаві приклади, гугліть Draft Week – так назвали бунти у Нью-Йорку під час Громадянської війни в США. Однією з причин бунтів було незадоволення "комутаційними платежами" – можливістю заможних людей за $300 (великі гроші на той час) не йти в армію, а відправити замість себе іншу людину. Ну, або просто подивіться "Банди Нью-Йорка", там якраз цими бунтами фільм закінчується.

Другий аргумент – психологічний. Війна для всіх. Ми маємо бути єдиним соціумом, з єдиними викликами та спільною роботою над їх подоланням, як це було наприкінці лютого 2022 року, коли ми всі допомагали один одному, коли у чергах до військкомату стояли один за одним працівники заводів і цих заводів власники, айтівці і механіки, студенти й люди пенсійного віку.

Читайте також: Суспільного вибуху не буде. Можливий вибух в армії

Абсолютна рівність неможлива, це факт, але це ідеал, до якого варто наближатися, а не віддалятися. Війна прийшла не до багатих або бідних, війна прийшла до всіх українців, і розділяти нашу націю – це крок не до перемоги, а до поразки у війні.

Третій аргумент – логічний (або софістичний, називайте, як хочете). Кожне рішення має розв'язувати якусь задачу. Якщо задачею є наповнення бюджету і зростання економіки внаслідок того, що більш заможні не підуть на фронт, то це неефективне розв'язання задачі.

Набагато ефективніше провести судову реформу, спростити податкову систему, сприяти прозорості та легкості ведення бізнесу, залучати іноземні інвестиції й врешті зробити так, щоб специ у чомусь, наприклад, у логістиці, мали змогу в армії займатися тим, що вони вміють найкраще. Це дасть плюс – економічне зростання – без мінуса соціальної напруги. Хоча, звичайно, прийняти будь-який ідіотський закон набагато легше, ніж провести будь-яку системну реформу. А наслідки – вони ж не сьогодні, а завтра. А коли там те завтра наступить, правильно?

Читайте також: Мобілізація: нас втягують у непотрібну дискусію

І останній – не аргумент, а заклик.

Відкиньте цю ідею. Викиньте її нахрін з голови. Я не для того воював, щоб втратити свою країну в бунтах і розбраті між своїми.

Воювати мають всі, незалежно від розміру гаманця. Закону мають дотримуватись всі, незалежно від розміру гаманця. Страждати й розділяти біль, перемагати та програвати у війні мають всі, разом і поруч.

І якщо я не можу за гроші викупити своїх мертвих, то гроші нічого не варті. Варто лише життя і те, за що його віддають.

Джерело

Про автора. Юрій Гудименко, військовослужбовець, голова ГО “Українське об’єднання "Мрія", та експерт Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по роботі з поневоленими народами РФ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.