Каменное счастье против дон Жуана

Название/автор: Каменный хозяин. Л. Украинка

Театр: Театр на Печерске

Режиссер: Ольга Ларина

Сейчас театральные постановки сюжетно делятся на военные (драмы о фронте, тыле, а также поиске исторических параллелей) и на эскапические (от англ. "escape" - бегство; от страхов жизни в литературу, в хобби, к театру). "Каменный хозяин" в постановке Ольги Лариной (Театр на Печерске) – это как раз интересный пример эскапического искусства. Это бегство в классику Леси Украинки: в далекую и древнюю Испанию, где жили благородные командоры и дон Жуаны; только женщины, как и сейчас, были так же красивы, мечтательны и доверчивы.

Далее текст на языке оригинала

Невже ви й досі вірити не перестали в камінне щастя? Чи ж я сам не бачив, як задихались ви під тим камінням? (Л. Українка)

Постановка "Камінний господар" Ольги Ларіної – це танець на розігрітому помості, коли п’яти припікає любовна пристрасть, і від того танцюристи, не залишаючись на місці, рвуться в обійми один одного. І іскрами від їх тертя стають зради, порушені клятви, вбивство… Така щільна емоційність заражає глядачів, тому вони разом з акторами покірно радіють та журяться від іспанської пристрасті.

Але якщо відсторонитись від палкого танцю-фанданго, то конфлікт цієї драми між природними потягами та соціальною відповідністю, між молодим, авантюрним коханцем чи зрілим, але консервативним чоловіком, між бажаннями та обов'язками. І, взагалі, де та межа, до якої можна слідувати за своєю мрією?

Донна Анна, головна героїня, через яку здебільше і показана історія, - жінка, що має все: благородне походження, вроду, статусного чоловіка та навіть мрію. Вона жадає, що знайдеться лицар, який вирве її з пут умовностей вищого світу в "справжню свободу" (щоб це не значило). Компаньйонка Анни Долорес каже, що знає як раз одного такого "вільного лицаря", дона Жуана, власного нареченого, що розшукується іспанською владою. Але Анна вважає, що познайомитися з дон Жуаном поближче під час балу-маскараду до її заручин, - це чудова ідея. У мріях же можна все? І що може піти не так?

Сюжетно ми ж бачимо історію через дона Жуана. Саме його вчинки впливають на події п’єси. Він розставляє словесні пастки на жінок. Він порушує правила та власні обіцянки. Дон Жуан підкупає служанок, пролазить у нічні покої до заміжніх та його підступна шпага укорочує життя командора Гонзаго. Саме дон Жуан розвивається як персонаж: від мрійливого хлопця, для якого обладнання красунею – найбільший приз, до владного мужа, з непіднімним вантажем привілеїв та зобов’язань.

З точки зору поведінкової психології, конфлікт п'єси між двома чоловічими репродуктивними стратегіями (за Конрадом Лоренцом): між стратегією "коханець" та стратегією "чоловік". Перша передбачає велику кількість полових партнерів, але слабке залучення до вирощування нащадків. Стратегія ж "чоловік" характеризується прив’язаністю до однієї партнерці, великим особистим внеском у вирощування потомства. Сила "коханця" в ефекті першого враження, в напорі, в демонстрації природних здібностей; "коханець" - спринтер на короткі дистанції, його задача - очарувати жінку, в "коханця" не має цілей втримати партнера та вирощувати разом дітей. Сила "чоловіка" в його статках та статусі (положенні стосовно інших). З "коханцем" - весело та цікаво, з "чоловіком", гравцем в довгу, - надійно й ситно. Тому жінки обожують "коханців", але намагаються перетворити їх поведінку на "чоловічу".

Поведінкові психологи розуміють, на чому базується жіноче бажання бачити в партнері принади обох полових стратегій. Але ці ж психологи знають, що ці моделі закладаються в чоловіків генетично і підлягають слабкій корекції. Адже і модель "коханця", і модель "чоловіка", - при всьому суспільному тиску, - ефективні для розмноження. Тож від "коханців" будуть народжуватися нові "коханці", які не зможуть коритись власній влюбливості. Тобто, навіть надягнувши білий плащ командора, дон Жуан через деякий час знов полізе через вікно до опочивалень інших благородних синьйорин.

Але історія донни Анни закінчується на більш приємному для неї моменті. Нудний чоловік лежить у могилі, молодий та палкий дон Жуан у її ліжку, а статки і статус залишились при ній. Навіть молодий чоловік, якого придавило камінним щастям відповідальності та влади, згоден грати за правилами Анни. Мрії збуваються!

Та всі розуміють трагічність фіналу. За сценою залишились сором від родичів Гонзаго, чернече пожиттєве покаяння Долорес, майбутні походеньки гуляки дон Жуана та швидке в’янення донни Анни від зрад й презирства суспільства. Але глядачеві дали підглянути за самим цікавеньким для здійснення жіночих мрій: від знайомства на кладовищі з доном Жуаном, - через звабу, порушення клятв та вбивство, - до прийняття долі нового командора. Від моменту проголошення мрії до її дослівного втілення.

І тримати весь цей час глядача в напрузі вдається завдяки таланту акторів Театру на Печерську. Ольга Ларіна (донна Анна) відповідає в постановці за холодну розсудливість, яку все одно розтоплює полум'я пристрасті. Варвара Глуховська (донна Долорес) знаходиться на іншому, гарячому полюсі, та буквально вигорає від любові. І якщо в першоджерелі Українки Долорес виходить з печери дона Жуана "чистою", то героїня Глуховської настільки палка, що противитись своїм жазі та бажанню для неї - неприродньо.

Найбільш яркою та покликаючою до співпереживань вийшла робота Ігоря Качура в ролі командора дона Гонзаго. Актор, може, й відійшов від шаблона поважного, зрілого дона, але саме його репліки та підморгування викликали найбільше відгуку в глядачів. Напевно, завдяки саме акторству Качура, дон Гонзаго – єдиний персонаж в "Камінному господарі", який викликає співчуття та обурення за несправедливість над ним. В противагу цьому Денис Капустін (дон Жуан) міг поставити лише свою "харизму" - молодість, гнучкість, красу тіла, сміливість до гучних обіцянок. Те, через що дівчата не можуть протистояти магнетизму "коханців". Та такими вже нас зробила природа.

Головна задача театру – не розказати в деталях історію, а передати емоції глядачу. І режисерка Ольга Ларіна в "Кам'яному господарі" з передачею емоцій справляється на відмінно. Глядач дійсно може на декілька годин повністю зануритись в іспанські пристрасті. Окрема подяка Федеральному міністерству закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut, завдяки яким був фінансово підготовлений цей спектакль, і перші два вечори всі бажаючи могли вільно подивитись його в НЦТМ ім. Леся Курбаса.

Для тих, хто теж хоче збігти від реальності, згадати влучне слово класики рідної літератури та на власній шкірі відчути пекельну іспанську пристрасть, зазначу, що вже наступного року "Камінний господар" будуть ставити на рідній для акторської трупи сцені Театру на Печерську.