За 2023 рік Антикорупційний суд засекретив щонайменше 11 своїх вироків, майже у всіх є офіційні угоди

За 2023 рік Антикорупційний суд засекретив принаймні 11 своїх вироків, 10 із них – це офіційні угоди, коли фігуранти визнали свою провину і домовились з прокурором про покарання. Більшість також заплатили донати на оборону, йдеться в матеріалі Української правди.

Видання зазначає, що раніше ВАКС майже не вдавався до засекречування вироків. Загалом справ з угодами за рік було щонайменше 25, і сама собою года зі слідством як така – звичний у світі інструмент. Це компроміс, на який ідуть злочинець і держава. Проте в Україні цей інструмент не був розвинутий і попри переваги, несе в собі й ризики.

Угода залишає широке поле для зловживань, правоохоронці можуть "розслабитись" і менш відповідально ставитись до якості розслідувань. А секретність процесу угоди – підірвати довіру суспільства до суду і справедливості. Так ці ризики в 2018 році сформулювала Парламентська асамблея Ради Європи.

"Інститут угод – історія хороша. Питання – з ким і про що угода. Ми не можемо укладати угоду з дияволом. Диявол має сидіти", – каже співрозмовник УП в антикорупційних органах, критично налаштований до нової тенденції.

Видання зауважує, що український закон забороняє домовлятись з організатором злочину. Але він неоднозначний у питанні, чи можна відпускати корупціонерів під умовне покарання, тобто не відправляти їх за ґрати. При цьому саме таке покарання – умовне – зазвичай і призначають за угодами.

Торік на домовленості з прокуратурою, крім ексміністра екології Миколи Злочевського, пішли, наприклад:

• банкір Олександр Ігнатенко, який фігурує у справі про розкрадання коштів "Укргазбанку";
• мер Полтави Олександр Мамай, який платив з бюджету своїм хатнім працівницям;
• нардеп Олександр Трухін, який пропонував поліцейським хабар за втечу з місця п'яного ДТП;
• адвокат Олег Горецький, відомий як пособник голови Верховного Суду Всеволода Князєва;
• Віталій Жуков і Андрій Рогоза – фігуранти скандалу про розкрадання в "Укроборонпромі" за часів Порошенка;
• заступник міністра енергетики та вугільної промисловості доби Януковича Ігор Кирюшин та інші.

Головна проблема в українському законі – відсутність простору для "торгів". Прокурор не може запропонувати злочинцю м'якше покарання, ніж передбачає його стаття. Навіть якщо той викриє найголовнішого мафіозі. Працівники антикорупційної інфраструктури, які захищають нинішній підхід до угод, не під запис визнають: прозорості та ясності тут не вистачає.

Видання наводить як приклад кейс банкіра Олександра Ігнатенка – одного з багатьох фігурантів справи про розтрату понад 200 млн грн державного "Укргазбанку". Головним і найвідомішим підозрюваним там є колишній керівник Нацбанку Кирило Шевченко, що ховається за кордоном.

Ігнатенко не мав би опинитись на свободі - його підозрювали за дуже тяжкою статтею – розкрадання в особливо великих розмірах, що загрожує 7–12 роками тюрми. За таких звинувачень відпускати злочинця на свободу не можна.

Однак у листопаді 2023 суд зробив це. Виявилось, що Ігнатенка засудили не за розкрадання і навіть не за підробку документів. Йому змінили звинувачення на службову недбалість. І призначили покарання навіть м'якше, ніж передбачає ця й без того нетяжка стаття.

Нікому не відомий ФОП, якого судили разом із Ігнатенком, отримав за співучасть у схемах умовне покарання. А високопосадовий банкір відбувся лише штрафом у 51 тисячу гривень. Окремо він має повернути державі 35 мільйонів збитків. Вирок Ігнатенку був засекречений.

За інформацією УП, у грудні 2023 прокуратура прозвітувала: за весь час роботи антикорупційної структури в Україні суд виніс 55 вироків саме на підставі угод, засудивши таким чином 76 осіб. І аж 25 таких справ, тобто майже половина, була ухвалена саме 2023 року.

Нагадаємо, про оптимізацію інституту угод зі слідством у НАБУ та САП говорять давно і неодноразово зверталися до профільного парламентського комітету з такою ініціативою. Було підготовлено навіть спільний законопроект. Глава САП Олександр Клименко в інтерв'ю ZN.UA говорив, що перезапуск інституту угод – один із кроків для збільшення ефективності роботи антикорупційних органів.