«Війна змінила президента — і не завжди на краще»: Telegraph опублікував уривки з книги Саймона Шустера про Зеленського в перші дні та рік війни

Видання The Telegraph опублікувало уривки з книги журналіста американського журналу Time Саймона Шустера про президента України Володимира Зеленського. У ньому Шустер описує аскетичний побут команди президента в бункері у перші дні повномасштабного вторгнення Росії та розмірковує над особистими трансформаціями президента після початку великої війни.

Шустер пише, що президент і його команда дозволили йому проводити на Банковій багато часу протягом першого року повномасштабного вторгнення. Журналіст описує побут президента та його соратників у бункері на початку повномасштабного вторгнення.

Як пише Шустер, найважчими для Зеленського були ночі. Його ліжко було заледве достатньо широким, щоб можна було крутитися і перевертатися. Дзижчання його телефону рідко припинялося.

«У перші дні я будив усіх. Я не мав права спати, доки не дізнавався, які удари припали куди», — розповів Зеленський. А вже о 4.50 ранку президент запитував про новини.

Їсти було небагато. Солодощі роздавали на зустрічах, а на спільній кухні були м'ясні консерви з черствим хлібом. Один міністр розповідав, що виживав кілька днів на шоколаді.

Обличчя Зеленського стало блідим. Він скаржився на брак сонячного світла і свіжого повітря. Дехто з його співробітників занепокоївся. Його помічниця з правових питань згадує, що він був схожий на ходячий труп. «Жива людина не може так виглядати», — сказала вона.

Як пише Шустер, згодом життя в бункері увійшло в більш керовану рутину. Перша відеоконференція змістилася на 7 ранку, достатньо часу для того, щоб поснідати — «незмінно яєчнею». Співробітникам подавали гарячу їжу: сосиски, вареники з картоплею, гуляш.

«Зеленський і його команда тримали запас алкоголю навіть після того, як уряд заборонив його продаж, і президент час від часу наливав вино помічникам, які приєднувалися до нього за трапезою. Там також були гантелі і станок для жиму лежачи, які Зеленський мав звичку використовувати, часто вночі. Пізніше поставили стіл для настільного тенісу. Мало хто міг його обіграти», — йдеться у книзі.

Іноді Зеленський запрошував співробітників подивитися фільм, часто голлівудські новинки. Зеленський більше не міг дивитися радянські комедії. «Вони викликають у мене бунт», — казав він.

Шустер також описує, як Зеленський довідався про російський обстріл вокзалу у Краматорську, де загинуло 60 осіб. Це сталося 8 квітня 2022 року, якраз коли президент готувався зустрічати у Києві президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, щоб обговорити інтеграцію України в ЄС.

Коли він побачив кадри з Краматорська, йому стало важко зосередитися, пише Шустер. Це його жахнуло: калюжі крові на асфальті, відрізані кінцівки серед іграшок і валіз. На одній із фотографій Зеленський бачив обезголовлену вибухом жінку. «Вона була одягнена в незабутньо яскравий, одяг», — сказав він журналісту пізніше.

Він намагався позбутись тієї картини в очах. Однак на момент зустрічі з фон дер Ляєн його обличчя було зеленим, а його звичний ораторський дар на трибуні підвів його. «Це був один із тих випадків, коли руки й ноги роблять одне, а голова не слухає. Тому що твоя голова там, на тій станції», — згадував Зеленський.

Тоді Зеленський сказав, що відчуває ненависть до російських військ. «Але навіть тоді Зеленський не дозволяв собі висловлювати ненависть до Путіна. Він навіть стверджував, що російський лідер може не повністю усвідомлювати всі страждання. «Я не впевнений, що він знає, що відбувається», — сказав Зеленський. Дивно, але він, здавалося, вірив, що якби він міг лише взяти Путіна на екскурсію по зоні бойових дій, якби він міг дозволити йому поглянути на тіла, війна могла б припинитися», — пише Шустер.

Шустер зазначає, що Зеленський тижнями применшував ризик повномасштабного вторгнення і відмовлявся від порад військового командування укріпити кордон, через що він отримав порцію звинувачень у недостатній підготовленості країни до відбиття атаки.

Однак зранку, коли почалося вторгнення, деякі урядовці вже спакували свої автівки і втекли. Найбільше втікачів було в СБУ, пише Шустер. Тоді ж кілька європейських лідерів запропонували допомогти Зеленському втекти, проте він сприйняв такі пропозиції «дещо образливими», і кожну розмову намагався повернути до того, що потрібно Україні — зброю. Зеленський пригадує, як підбадьорював сам себе: «На тебе дивляться. Ти символ. Ти повинен діяти так, як має діяти глава держави».

У книзі також йдеться, що на екстреному саміті європейських лідерів, до яких долучився Зеленський, він був «блідий і втомлений, з ранньою щетиною бороди воєнних часів», і «не дуже вірив у те, що союзники його врятують, і це давалося взнаки». «Можливо, ви бачите мене живим востаннє», — сказав європейцям Зеленський.

Замість того, щоб просити про порятунок, він вимагав відповіді на питання, яке Україна ставила десятиліттями: чи буде їй коли-небудь дозволено приєднатися до Європейського Союзу? Його виступ, який тривав лише близько п'яти хвилин, мав більший вплив, ніж місяці, якщо не роки дебатів про російську загрозу, пише Шустер.

Він також згадує, як його запросили в поїздку із Зеленським до щойно звільненого Херсона. Охорона президента була проти цієї поїздки. «З мого боку, це трохи нерозважливо», — розповів Зеленський Шустеру. На питання, навіщо тоді їхати, президент відповів: «Це люди. Дев'ять місяців вони були в окупації. Так, у них було два дні ейфорії. Скоро вони впадуть у депресію».

В один момент у Херсоні, коли здалеку було чутно вибухи. Зеленський, несподівано для своїх охоронців, раптово пішов у натовп, щоб вітати людей. Він опинився у тисняві, яку його охорона не могла контролювати, посміхався і махав рукою.

The Telegraph зазначає, що Шустер розмірковує, як війна змінила українського президента — «і не завжди на краще».

Зокрема, Шустер пише, що хоча попередні прогнози ЦРУ щодо російської атаки на Київ, яким Зеленський не вірив, все ж справдилися, його реакція на вторгнення, зокрема у момент атаки росіян на аеродром у Гостомелі, його помічників здивувала. Вони, мовляв, ніколи не бачили його в такому гніві: «Він віддавав найсуворіші з можливих наказів — не проявляйте милосердя, використовуйте всю доступну зброю, щоб знищити там все російське».

До середини весни Зеленський і його команда почали проводити вже більшу частину часу над землею, пише Шустер. Заодно президент повернувся до своєї політичної адженди. В цьому контексті журналіст згадує заборону проросійських партій, позбавлення громадянства Коломойського і Корбана, а також напруження із генералом Залужним. «Деякі чиновники в Офісі президента запідозрили генерала у втаюванні жаги до влади», — пише Шустер.

Журналіст описує, що якщо раніше соратники Зеленського часто називали його «Володя» і залишалися на своїх місцях, коли він входив до кімнати, то зараз вони перейшли на офіційне звертання «Володимир Олександрович».

«Ця зміна нагадала мені те, що він сказав під час передвиборчої кампанії: «Найстрашніше — це втратити людей, які є поруч… тих, хто тримає вас на землі, говорить вам, коли ви не праві». Не було зрозуміло, чи хтось все ще грав цю роль», — пише Шустер.

На завершення уривку Шустер проаналізував еволюцію Зеленського від момент знайомства з ним у 2019 році.

«Під час передвиборчої кампанії він здався мені наївним чарівником, який готується потрапити у світ циніків, олігархів і бандитів. До кінця 2019 року він втратив велику частину своєї невинності. Але влада ще не загартувала його. Найбільші зміни відбулися в перші місяці російського вторгнення. Впертий, впевнений, мстивий, неполітичний, сміливий аж до безрозсудності та безжалісності до тих, хто стояв на його шляху, він спрямовував гнів і стійкість свого народу й цілеспрямовано висловлював це світові.

Але саме майстерність, яку він відточував понад 20 років як актор, зробила Зеленського настільки ефективним у цій війні. Публічно його друзі та співробітники казали, що він завжди мав якості, щоб робити це добре. Особисто вони зізнаються, що відчувають шок від нового нього. Більшість українців не вірили, що він має ці якості. Я теж», — пише Шустер.

Журналіст завершує тим, що риторично запитує, чи впорається Зеленський з такою зміною себе і чи вистачить йому мудрості та стриманості, щоб розлучитися з надзвичайними повноваженнями, наданими йому згідно з воєнним станом.

Врешті він підсумовує, що хоча війна ще не закінчується, але «людина в її центрі завершила свою трансформацію у лідера воєнного часу».

Саймон Шустер — уродженець Москви, більше 15 років працював у Росії та Україні, роблячи репортажі з обох країн. Він живе в Нью-Йорку, але зараз багато часу проводить у Києві.

У квітні 2022 року журналіст провів два тижні в Офісі президента, де спілкувався із Зеленським та його оточенням. Після цього написав статтю про українського президента для травневого випуску Time, а фото Зеленського з’явилось на обкладинці.

В червні 2022 року повідомлялося, що кореспондент Time Саймон Шустер планує випустити книгу про президента України Володимира Зеленського. Вона планується на 2023 рік і матиме назву «Коли світ спостерігає: Володимир Зеленський і війна в Україні».

Наприкінці жовтня 2023 року американський журнал Time опублікував статтю Саймона Шустера про проблеми, з якими стикається президент Володимир Зеленський під час війни, починаючи від ситуації на фронті та міжнародної підтримки і закінчуючи боротьбою з корупцією. Посилаючись на неназваних членів оточення президента, автор статті Саймон Шустер написав, що після останнього візиту до США Зеленський почувається «розлюченим», а дехто з оточення начебто переконаний, що президент «обманює себе» і не слухає інших.

Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що «аноніми» з оточення президента Володимира Зеленського надали неправдиву інформацію для матеріалу у виданні Time, а правоохоронці мають з’ясувати, хто були ці люди. Радник голови ОП Михайло Подоляк вважає, що ця стаття — «суб’єктивна точка зору конкретного журналіста».

• Читайте також: Стаття журналу «Time» про Україну — маніпулятивна

Фото: Саймон Шустер та Володимир Зеленський / The Telegraph