Україна має отримати усі інструменти: інтерв'ю з Подоляком про зброю та "план Б"

Зокрема, в цьому полягає наш "план Б" – отримати ліцензії на виробництво зброї та виготовляти її самим або спільно з партнерами. Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів, які види озброєння нині необхідні найбільше й чому Німеччина досі не передала ракети TAURUS.

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми писали про те, за якої умови Україна зможе дійти правильного фіналу в цій війні. Більше деталей – читайте за посиланням.

Туреччина не пропустить в Чорне море мінно-пошукові кораблі

Туреччина не збирається пропускати у Чорне море мінні тральщики "Чернігів" і "Черкаси", які Україна отримала від Британії. На що Україна відповіла, що і не планувала подавати запит до Туреччини щодо цього, бо розуміла, що Туреччина дотримується конвенції Монтре, на підставі якої закрила Босфор і Дарданелли для військових кораблів країн, що воюють.

Але ми не хотіли бути країною, що воює – на нас напали, і це трошки не той статус, який маємо ми з Росією. Росія – агресор, Україна дає відсіч. І це якби не зовсім про воюючі країни.

Ви абсолютно праві, ми даємо відсіч, і враховуючи статтю 51 статуту ООН, ми маємо право це робити.

Це оборонна війна, захист своїх національних інтересів, своєї території, свого права на життя. Але давайте все ж таки об'єктивно: Туреччина підкреслено дотримується нейтральної позиції протягом цієї війни. І це нормально, тому що країни, особливо якщо вони перебувають в регіоні, де йде війна, не хочуть мати безпосереднього стосунку до війни. А безпосередньо Туреччина перебуває в акваторії Чорного моря.

У цієї точки зору є юридична складова, яка забороняє надавати свої протоки для військового транспорту. І Туреччина дуже-дуже прискіпливо дотримується цих норм. Але не забуваймо позицію Туреччини щодо зернових коридорів, щодо додаткової можливості проводити переговори з Росією щодо обміну полонених.

Саме завдяки своїй нейтральній позиції Туреччина може активно брати участь у важливих для нас гуманітарних процесах, наприклад, щодо обміну і пошуку дітей. І це зрозуміла позиція.

Лідер Туреччини Реджеп Ердоган / Getty Images

Ці юридичні обмеження (ковенція Монтре – 24 Канал) схвалені великою кількістю країн. Тому ми не можемо сказати, що Туреччина ухвалює якісь антиукраїнські рішення. Вона просто попереджає, який це матиме вигляд з точки зору юридичних нормативних документів.

Україна має "план Б"

Щодо інвестицій в Україну й виготовлення зброї. Президент України сказав про те, що в нас є "план А" і "план Б". "План А", якщо нам ту зброю нададуть, "план Б", якщо ми запросимо ліцензію і виготовлятимемо її самі. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба каже про те, що в нас існує тільки "план А" і ми впевнені в тому, що Україні зброю передадуть. І тут ми повертаємось до питання, чи є в нас план "А", "Б"?

Я ще раз наголошу на тому, що президент – це сео України. Тобто, він набагато глибше розуміється на тих чи інших процесах, як вони між собою скоординовані. У відповідних галузевих міністрів є певна інформація щодо функціональності, якою вони опікуються.

Наприклад, міністр закордонних справ, пан Кулеба, проводить переговорні процеси щодо надання додаткових пакетів тієї ж військової допомоги Україні. І для нього це пріоритетний функціонал. Тобто, він не займається масштабуванням виробництв, військових спільних виробництв тощо. І для нього зрозуміло, чим він опікується, і це супер, тому що це професійний підхід.

Президент ширше на все дивиться і, безумовно, розуміє, що треба продовжувати наполегливо контактувати з нашими партнерами, тому що все ж таки ми бачимо суттєве збільшення військових пакетів.

Поговорімо про європейські уряди. Якщо минулого року пакети були 200 мільйонів євро, максимум 500 мільйонів євро, то сьогодні ці пакети – півтора мільярда, вісім мільярдів залежно від країни, обсягу економіки цієї країни.

Це свідчить про те, що наші європейські партнери абсолютно свідомі, що Україні треба надавати все, що потрібно. Інше питання, чи є в арсеналах, на складах та чи інша зброя, яка нам потрібна на цьому етапі війни.

Яка нам зброя потрібна? Далекобійні ракети, системи ПРО/ППО, дрони, РЕБ, авіація у великій кількості. Є конкретні інструменти.

Це не означає, що це все є на складах чи в арсеналах. І тут саме те, що говорить президент, – працює "план Б". Це спільні чи окремі виробництва. Потрібно вже зрозуміти, де взяти технологію, а це ліцензії. Відповідно, дозвіл отримати. І робити це з партнерами на території України або на території інших країн.

Треба нарощувати військове виробництво, що Україна і робить протягом 2023 року. Є суттєве збільшення дронових і ракетно-снарядних виробництв. Є потреба доінвестувати у виробництво засобів радіоелектронного контролю. Є потреба отримати ліцензії, які дозволять проводити, наприклад, ремонтні роботи бронетехніки на території України.

І все це президент якраз і говорить. Це і є "план Б", який дозволить мати зовсім інший вигляд нашій військовій економіці. У цьому разі військовому виробництву в цілому. Якщо раніше наше військове виробництво було адаптоване під модернізовані радянські зразки зброї, які ми тут доробляли, а потім продавали на ринки африканських чи азійських країн, то сьогодні це матиме зовсім інший вигляд і вже має.

Це сучасна зброя, яка буде повністю синергована з такими самими аналогами наших партнерів за українською коаліцією. Це зовсім інші ринки і збуту, і виробництва, і ліцензування. Це зовсім інший рівень зброї.

Є "план А" – це постачання зброї. Тут активно працює і президент, і, безумовно, відповідне галузеве міністерство – МЗС, тому що треба більші рівні зброї. Є, безумовно, "план Б", який заохочує суттєві інвестиції у військове виробництво з боку наших партнерів і з боку держави. Це два паралельних процеси.

Про заморожені російські активи

Пригадуємо п'ять пунктів, які розглядатимуть на саміті Євросоюзу щодо України: відкриття переговорів про членство в ЄС, запуск фонду фінансової підтримки, затвердження суми фінансування Європейського фонду миру, 12-й пакет санкцій проти Росії і встановлення правил поводження із замороженими російськими активами. Доки ми чекаємо на це затвердження допомоги Україні від США, тепер там ще й ведуть перемовини щодо направлення заморожених російських активів на допомогу Україні.

Це гарне запитання. На мій погляд, якщо Росія максимально жорстоко зануляє міжнародне право, то тоді все, що стосується її активів, не підлягає регламентуванню у межах міжнародного права. Це країна, яка вийшла з цивілізації. Тоді, безумовно, російські активи можна забирати і використовувати для допомоги Україні. На мій погляд, це абсолютно справедлива логіка.

Якщо ти не хочеш підкорятися міжнародним правилам, якщо ти зануляєш міжнародне право, то, безумовно, ти не можеш претендувати на захист своїх активів, щоб їх не вилучали. Це ж нонсенс, правильно? Ти ж тут занулив уже все. Тобто, ти вийшов із системи міжнародних відносин.

І це гарна дискусія. Юридично, мені здається, що можна було б це спокійно вирішити. Але це ж має тягнути за собою певні юридичні наслідки.

Наприклад, якщо ви визнаєте, що це країна-агресорка, яка порушила міжнародне право, зокрема Статут ООН, тоді ця країна не може перебувати одночасно в ООН, правильно? І тоді треба одночасно зупинити членство, забрати право вето і забрати активи – віддати Україні чи відправити на військове виробництво. Це було б логічно і це суттєво пришвидшило б фінал війни.

Рік тому не могли навіть думати про те, що така дискусія буде. Тобто, активи заморозили – і все. Але сьогодні триває дискусія про те. Так, якщо вони порушують міжнародне право, то значить, ці активи є можливістю (тиску – 24 Канал), щоб вони працювали у межах міжнародного права.

Я думаю, що врешті-решт ухвалять декілька рішень:

• європейські країни знайдуть можливість юридично підтримувати саме економічну складову цієї війни в Україні. Ідеться про соціальні програми, тобто 4-річну програму підтримки України на 50 мільярдів. Я думаю, рішення знайдуть;
• європейські уряди окремих країн, принаймні 26 країн, я не беру Угорщину, знайдуть рішення про суттєве збільшення військової допомоги, зокрема про спільні інвестиції у військові виробництва чи додаткового ліцензування, передачі ліцензії Україні тощо;
• США все ж таки знайдуть можливість домовитись щодо своєї ключової внутрішньої проблеми – міграційної – і після цього розблокують підтримку України, Ізраїлю й Тайваню;
• протягом певного часу знайдуть юридично коректне рішення – я так з іронією говорю, тому що не зовсім розумію, навіщо думати про юридичну коректність щодо Росії, яка в такому вигляді має припинити своє існування – як маємо використовувати заморожені російські активи для фінансування військових програм підтримки України.

Про TAURUS та системи ППО від Німеччини

Німеччина з одного боку говорить нібито про те, що далекобійні ракети нам потрібні тощо, але нам їх ще й досі не надають. Вони не впевнені в ракетах? Має відбутися ще більша ескалація конфлікту? Що має відбутися, щоб TAURUS опинилися в Україні?

Німеччина для себе обрала пріоритетом максимальне посилення системи протиповітряної оборони України. Вони активно інвестують у це. Це дуже великі кошти. Це багато систем ПРО.

Їхня оптимізація, протиракети до цих систем. Мається на думці й Patriot, й IRIS-T, і ще низка систем. Це все Німеччина і це – величезна програма. Якщо, наприклад, на початку війни в них не було пріоритетів, то нині я бачу абсолютно конкретний пріоритет.

З 29 грудня почалося – понад 500 ракет і дронів використала Росія. Використання цих систем довело свою ефективність.

Ми маємо розуміти, що кожна країна для себе знаходить певний пріоритет, коли вона вкладає велику кількість коштів. Тобто базово для себе вирішує, адже ти не можеш одночасно все надати з урахуванням дефіциту. В арсеналах не так всього багато.

Щодо далекобійних ракет. Безумовно, у Німеччині триває щодо цього внутрішня дискусія. Вона добра й мені здається, що це гарно, що вони дискутують. Мають право й ухвалять відповідні рішення.

Німецька ракета TAURUS KEPD 350 / MBDA Deutchland

Є країни, які вже нам надають далекобійну зброю. Ми говоримо і про Storm Shadow, і про SCALP-EG. Тобто є вже інструменти. Є інвестиції у свої далекобійні ракети й вони також доводять свою ефективність. Треба це масштабувати.

І це ще один пріоритет для інших країн. Я просто хотів би, щоби ми менше політизували. Адже це дуже складні тонкі процеси, коли різні країни для себе беруть якісь пріоритети й активно їх відпрацьовують.

Усе, що ми маємо сьогодні щодо систем протиракетної оборони, тут важливу роль мала саме Німеччина – саме уряд Олафа Шольца. Ми бачимо цю ефективність. Росія накопичила великий обсяг зброї, але це – монозброя.

Тобто вони її виробники, вони її використовують, їм не треба все це синхронізувати між собою. Ми використовуємо зброю різних країн – багатьох країн. Це складний процес – синхронізувати між собою різну зброю.

Дуже гарно, коли країни беруть для себе певні пріоритети. От у них накопичено такого-то типу зброї, вони готові це надавати, обслуговувати, додатково інженерні консультації проводити тощо. Тому спокійно ставимося до пріоритетів різних країн.

Можемо дивитися на внутрішні дискусії у цих країнах. Дедалі більше й більше свідомих політиків чи свідомих культурних, інформаційних діячів у різних країнах. Вони чітко говорять про те, що Україна має отримати всі необхідні інструменти.

Зокрема, для атаки російських окупаційних військ. Для того, щоби цю війну пришвидшити – досягнення фіналу. Хай вони проводять ці дискусії. Головне, що нині є країни, які абсолютно чітко зрозуміли, що треба надавати все необхідне Україні. Якщо ми говоримо про Німеччину, це системи, які фантастичну роль саме зараз мають.

Путін видав указ про іноземців в "сво"

З'явилася інформація, що Владімір Путін підписав наказ про прийняття в громадянство Росії іноземців, які уклали контракт про проходження військової служби в збройних силах Росії. Про що йдеться? Вони найматимуть іноземців?

Та вони це і роблять. Вони беруть гастарбайтерів, хочуть дати певний "пряник". Тобто сказати: "Ви підете – це не лише про гроші, а це й про можливість отримати громадянство в Росії з гарантованими соціальними посмертними пакетами".

Це стандартно. Путін не підписує укази про надання громадянства комусь. Усе, що стосується указів Путіна останні 2 роки, це виключно про індульгенцію для вбивць.

Так він говорить: "Будь-хто – іноземець, який хоче різати, у якого є бажання вбивати, бути безкарним, мати по лікті руки в крові, будь ласка, от вам паспорт". Це ще раз синонім паспорта Росії. Нині – це паспорт вбивці.

"Хочете отримати – ми вам спростили процедуру. Отримайте і після цього будете ходити по світу, кого завгодно вбивати, не лише українців. А ми будемо все робити для того, щоби вас за це не карали". От, про що цей указ.

Але я б до цього спокійно ставився. Усі ці відповідні дії вже йдуть в Росію. Мобілізація, яка не закінчується, і мілітаризація, яка навпаки масштабується. І спроби так чи інакше усіх цих гастарбайтерів, які підмітали вчора вулиці в Москві, забрати на війну тощо.

Чи допоможе це Путіну? У короткостроковій стратегії – два роки – це допомагає, адже він має активи, які дозволяють йому далі вести агресивну війну. Чи допоможе це Путіну втриматися? Ні, не допоможе.

Адже я все ж таки вважаю, що наші партнери, включно зі Сполученими Штатами, чітко усвідомлюють усі ризики, які генерує сучасна Росія. І особливо усвідомлюють, до чого призведе непрограш Росії. Не стримування навіть, а непрограш.

І відповідно все, що необхідно для виграшу Україні, буде надано. Адже це неможливо чимось замінити. Це єдиний прогресивний сценарій. Усі інші сценарії приведуть до масштабування трагедії, до збільшення жертв, збільшення воїн, до збільшення ескалації.