Україна — Польща. Чорно-біла дипломатія не годиться

А буває цілком свідомою, коли вкинутий (чи може підказаний?) наратив грає саме проти України, її національних інтересів та на руку зовсім не нашій державі. Поза ображених для України — зовсім не те, чого маємо прагнути.

Прикро, але саме так сталося зі статтею, яка чомусь ще й отримала статус "редакційної", шанованої своєю незалежністю і неупередженістю "Європейської правди" під гучним заголовком "Польща веде "війну" проти європейського майбутнього України. Варшава має це усвідомити". Цей матеріал, безперечно, вартий для прочитання, однак лише з однією метою — як взірець того, як робити не слід, ніколи, а надто — за нинішніх умов.

Жодним чином не намагаюсь виправдати шкідливу поведінку Польщі в ситуації з блокуванням кордону. Але запускати такі деструктивні сигнали та маніпулювати терміном "війна" у відносинах з Польщею — не просто небезпечно, а надзвичайно шкідливо.

Читайте також: "Дипломатія пафосу, анонсів та наїздів". Що з цим робити?

Ключовий підхід сьогодні (та й вчора) має полягати лише в одному правилі: Україна на всіх її рівнях, від влади до опозиції, від Банкової до Михайлівської, від редакції "Європейської правди" до Єдиного марафону, всіх опозиційних і владних каналів, має полягати в тому, щоб коло друзів України збільшувалося. Чи саме так є на даному етапі, наприклад, уздовж кордону України, будь-якого її відрізку, питання далеке від банального. І що зроблено з боку, передусім України, найвищої влади, для того, щоб цей кордон із нашими західними сусідами був кордоном справжньої співпраці та взаємодії, партнерства та дружби? Чого лише вартує абсолютно неприйнятний ляпас Польщі з трибуни Генасамблеї ООН, який фактично поставив Варшаву в один ряд зі справжніми ворогами України – Росією, Північною Кореєю, Іраном! Прикро, але в статті редакції "Європейської правди" на ці запитання відповіді не знайти. Її там просто немає. Певне завдання було в іншому — облити брудом саме польську сторону й особисто Туска, який щойно розпочав свою каденцію глави польського уряду.

Позиція та підходи чинного уряду Польщі до економічної співпраці з Україною можуть калібруватись в залежності від нагальних викликів та внутрішніх потреб польського суспільства. Чи не так було б у випадку України за інших умов?

Але фундаментом та життєво важливим інтересом Польщі за будь-якої влади була і залишається незалежна, сильна Україна, інтегрована в ЄС та НАТО. І уряд новообраного премʼєр-міністра країни Дональда Туска це продемонстрував не в останні "чотири тижні", а роками своєї міцної єдності та солідарності з нашою боротьбою.

Розсудлива політика, свідомої всіх наявних викликів розумної влади, полягала б у тому, щоб надати чинному польському уряду достатньо часу для того, щоб довести свій потенціал справжніх друзів України. Однак комусь, певне, дуже хочеться квапитися, підганяти й створювати зайві, непотрібні перешкоди.

Польща є і залишається одним з ключових союзників та адвокатів України, надійним центром підтримки української збройної боротьби, затишною домівкою для мільйонів українських біженців. А за премʼєрства Дональда Туска, колишнього президента Європейської Ради, який знає всі входи й виходи в будівлі на площі Шумана, Польща (за умови професійної та розумної дипломатії Києва) потенційно може перетворитися на європейського криголама в інтересах України, лідером, якого так бракує.

Читайте також: Ефективність української дипломатії на угорському та словацькому треках викликає сумніви

Ображати та настроювати наших польських партнерів проти України, хайпуючи на складній темі блокади кордону, вносити розбрат у політичне життя самої Польщі, де ситуація і без того є далекою від райдужної, надзвичайно небезпечно та шкідливо.

Складно на європейському політичному небосхилі останнього десятиліття знайти політика, який би зробив більше для європейської України, ніж Дональд Туск на різних посадах. Чи того, хто позмагався б у дипломатичній "пристрасті" щодо Східної політики з Радославом Сікорським.

До речі, новий міністр закордонних справ Польщі буквально днями перебував у Києві, і навіть мав зустрічі у найвищому кабінеті країни.

Невже діалог відбувався не так, як того бажалося?

Хочеться застерегти надалі від подібних матеріалів та заяв, які не створюють сприятливе тло для очікуваного візиту в Україну нового премʼєр-міністра Польщі Дональда Туска та підривають можливості польського уряду для досягнення прийнятних для України компромісів з польським бізнесом. Якщо, звісно, це не було первісною метою матеріалу "Європейської правди".

Слід завжди памʼятати, що російський агресор і його агресивна пропаганда ніколи не вагатимуться та обовʼязково використають в режимі "турбоприскорювача" будь-який шанс потенційного розколу у відносинах України з нашими найближчими союзниками й партнерами. Вбити клин у відносинах Києва з Варшавою — давня мрія Москви. І про це слід памʼятати.

Читайте також: У чому небезпека Спільної заяви Групи Двадцяти для України?

Емоційна та егоїстична публічна дипломатія починається там, де комусь починає бракувати слів і аргументів. А може і банально державницького підходу.

Чорно-білий підхід у міжнародних відносинах надзвичайно небезпечний. Від такого підходу просто необхідно відмовитися напередодні запуску важливих переговорів про вступ до ЄС.

Як я вже неодноразово писав, у процесі вступу до Євросоюзу нам необхідно вже зараз готуватися до виникнення спірних питань фактично з кожною з 27-ми держав ЄС. І виникнення таких питань аж ніяк не означатиме зраду і тим паче війну, а виключну необхідність зважено і по-дорослому вести діалог з партнерами, а тим більше найближчими сусідами, замість того, аби навішувати ярлики та провокувати невиправдані емоції в українському суспільстві.

Не відкрию таємницю, якщо скажу, що нинішній рік, як і подальші роки принесе ще багато суперечок та непорозумінь. Якщо при виникненні проблемних питань, ми будемо вдаватися до небажаних емоцій, недалекоглядних заяв та небезпечних звинувачень, то у нас так і не залишиться справжніх друзів! Цього ми не повинні собі дозволити!

Джерело

Про автора: Костянтин Єлісєєв, український дипломат. Надзвичайний і повноважний посол України.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.