Як не захворіти після канікул в школі та укритті: поради педіатра

Зимові канікули цього року закінчуються по-різному: хтось уже 7-го числа йде до школи, багато хто – 14-го, а хтось відпочиває майже весь січень. Але рано чи пізно діти, які навчаються очно або частково дистанційно, зустрінуться після тривалої перерви в класі – і тут виникає традиційний ризик підхопити вірусну інфекцію від своїх однокласників. Поки що є небагато часу, то чи можна зміцнити дитячий імунітет? Про це в матеріалі KP.UA розповідає педіатр "Привітної клініки" Надія Плющик.

"Найкраща профілактика захворювань - спосіб життя"

– Надіє, після канікул діти йдуть до школи та часто підхоплюють застудні захворювання. Яких заходів можна вжити, щоб цього не сталося?

– Ми всі розуміємо, що специфічних заходів не існує. Але й боятися звичайної застуди не варто.

Звісно, у ковідні часи в ізоляції діти набагато менше хворіли, оскільки не контактували один з одним. Однак такий спосіб – не панацея: ми живемо у суспільстві. Є таке умовне поняття, як імунологічний борг. Коли якийсь час ми не хворіємо, наш імунітет розслабляється, але рано чи пізно ми знову почнемо контактувати з людьми та зловимо вірус.

В ідеалі наш імунітет повинен постійно перебувати в ситуації напруги. Тобто ми контактуємо з легкими формами вірусів і можемо з ними впоратися. Імунітет розуміє: відпочивати не варто. Таким чином, ми не хворіємо або хворіємо у легкій формі.

Тому ідеальна профілактика захворювань – спосіб життя. Педіатр – це насамперед представник профілактичної медицини. До профілактики відноситься вакцинація, стиль життя, ментальні особливості спілкування з дитиною – і це найголовніше.

- І що педіатрія називає правильним способом життя?

– Це якісний сон, здорове та смачне харчування. Останнє важливо, щоб дитині було цікаво їсти. Якщо ми говоримо про дітей, вони повинні отримувати від їжі насолоду.

Також це прогулянки, спорт та щорічний профілактичний огляд. Лікарі та батьки повинні розуміти, чи є загроза якоїсь хвороби, вчасно виявляти дефіцит тих чи інших вітамінів та мікроелементів – все це робиться під час огляду.

І основне, про що говорять педіатри, – вакцинація. Вона захищає від тяжких, часто невиліковних захворювань. Слід пам'ятати не лише про вакцини, що входять до національного календаря, а й про рекомендовані вакцини, які використовують усі цивілізовані країни – це вакцини проти ротавірусної інфекції, менінгококів, грипу, гепатиту А та інших захворювань.

Чаї з лимоном не відрізняються за ефективністю від води

- Чи є сенс пити чаї з лимоном та медом, імбиром, можливо, приймати вітамін D? Це допоможе не принести додому застуду?

- Чаї з лимоном та імбиром можна завжди і всім, якщо немає алергічних реакцій. У разі алергії дитини на імбир ми навряд чи будемо його давати. Але якщо діти відмовляються подібний чай пити – примушувати їх точно не потрібно. Достатньо запропонувати просто воду: буде той самий ефект. Щодо неймовірних особливостей будь-яких таблеток, ми всі розуміємо: такого не існує.

Про вітамін D. Є дослідження, які доводять: вживання вітаміну D захищає від гострої вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Однак водночас потрібно розуміти, чи немає у дитини проблем із ШКТ, щоб вітамін D засвоювався. Також важливо пам'ятати, що передозування може викликати підвищення рівня кальцію в крові, а це не дуже добре.

Тому, перш ніж використовувати високі (лікувальні) дози вітаміну D, потрібно проконсультуватися з лікарем. Якщо лікар на прийомі його призначає - це здорово, бо має доказову базу і насправді є профілактикою вірусних захворювань.

Що стосується профілактичних доз, лікарі сходяться на верхній межі вітаміну D - 1000 МО на добу (і для дітей, і для дорослих). Конкретне дозування призначить лікар (діапазон 400-1000). Для вагітних дози трохи більші – 800-2000 МО на добу (норми трохи відрізняються в різних країнах). 

Немовлятам обов'язково треба давати вітамін D: це профілактика рахіту.

Ставлення дітей до тривог і сховищ багато в чому залежить від дорослих

- Ви кажете, що для фізичного здоров'я важливе ментальне. Як дбати про ментальне здоров'я дитини?

– Сьогодні нас оточує безліч стресів, конфліктів – покоління дуже тривожне. Частина дітей мають функціональні розлади. Це не розлади лише на рівні хвороби органів та систем, а й порушення функцій роботи нервової системи. Тривожність ми можемо коригувати, як приклад спокою для дитини, створюючи обстановку безпеки, розуміння, підтримки. У цьому разі дитина почуватиметься краще.

Бувають діти з особливостями, з ними складно домовитись. Завжди можна пояснити, що відбувається з дитиною і чому це відбувається. Коли дитині є кому довіритися, це великий плюс: моральний стан впливає на рівень захворюваності.

Також ми маємо пам'ятати про ментальні особливості підлітків. Наприклад, на фоні підвищеної тривожності або депресивних епізодів у дитини можуть виникнути розлади харчової поведінки. Коли діти не доїдають або переїдають – це також сприяє частішим хворобам. Батькам потрібно звернути на це увагу.

Надмірна вага може бути наслідком ендокринних порушень. Також це високий ризик отримати в майбутньому інсулінорезистентність, що сприяє ризику захворювання на цукровий діабет. Так одні проблеми можуть нашаровуватись на інші. Це може бути апное під час сну, часті хвороби, порушення метаболізму та пам'яті. Це великий комплекс, на який потрібно звертати увагу з дитинства. Основний момент тут – приклад батьків.

Діти - як маленькі дзеркала. Вони копіюють поведінку оточення, де знаходяться. Якщо у батьків є культура переїдання чи заїдання стресу, можна сказати дитині: ти так не роби, але діти все одно підсвідомо повторюватимуть за дорослими.

- Те, що постійно звучать повітряні тривоги і дітям доводиться йти в укриття, теж не додає здоров'я. Навіть якщо підвал добре обладнаний, все одно дитина може дихати незрозуміло чим. Чи можна подолати можливі шкідливі наслідки?

- Так, прогулянками та вакцинацією. Вакцинація – це дуже важливо. Від грипу, ковіда, також проти пневмокока. Пневмокок - це все-таки бактерія, яка вимагає призначення антибіотиків. Плюс він агресивний і на фоні ослабленого імунітету швидко захоплює владу.

Щодо укриттів, там не повинно бути холодно. Не повинно бути різкого перепаду температур. Якщо це не можна змінити, треба мати якийсь теплий одяг.

Тривоги – це, звичайно, і стрес, але багато в чому сприйняття дитини залежить від дорослих. Добре, якщо вони вміють перетворити те, що відбувається, в гру. Наприклад, ти привчаєш дітей, що ви граєтесь у піратів і ховаєтеся в укриття, а вихователь вас шукає.

Старші діти вже розуміють, що відбувається. Їм потрібно спокійно все пояснювати, тепліше одягатися, давати термоси з теплими напоями та, можливо, мати додатковий комплект одягу, яким можна скористатися.

На прогулянці легше дихати навіть дітям із ГРВІ

– А щодо малорухливого способу життя, як з ним бути? Це особливо актуально для дітей, які навчаються дистанційно.

– Це культура та комплекс звичок, які ми формуємо роками. Зацікавити дитину, наприклад, зустрівши зі школи та запитуючи, як пройшов її день, гуляючи парком, - це теж класний момент. Так встановлюється контакт з дитиною та формується корисна звичка прогулянок.

Наприклад, у вихідні можна не в кінотеатр їздити, а ходити всією родиною до басейну. Або просто піти не до найближчого магазину, а пройтися кілька кварталів, бо там цукерка смачніша або живе якась гарна собачка, якщо ми говоримо про малюків.

Аналогічна історія з харчовою поведінкою. Тут треба починати зі звичок батьків. Якщо вони звикли вживати 12 страв щовечора, навряд чи дитина житиме якось інакше. Потрібна дуже велика робота над собою у старшому віці, щоб змінити ці патерни.

Тому я вважаю, якщо ми говоримо про дітей, то ми говоримо і про їхніх батьків. Навіть малюкам від двох місяців, які добре тримають голову, дозволено плавати в басейні. Це сприяє хорошому формуванню м'язів, діти краще сплять і менше тривожаться.

Якщо це підлітки, вони більш закриті, мають свій світ, рідко пускають туди дорослих. З дітьми треба говорити, розповідати щось про себе, показувати те, що ти робиш, і робити це щиро.

Якщо це буде просто цікаве проведення часу або у дитини є люди, яким вона довіряє, вона ніколи не буде робити якісь погані речі.

– Це добре робити у вихідні або якщо батьки вільні. Коли дитина залишається вдома сама, може годинами не відходити від комп'ютера. Від довгого сидіння на одному місці часто псується постава, що можна зробити у цьому випадку?

- Мені подобається ідея з Азії, там придумали серед білого дня робити 15-хвилинні перерви. В офісі вони укладаються на розкладені крісла або на підлогу та роблять вправи для спини, використовуючи валики. Або встають і використовують вправи згинання–розгинання, повертають голову у різні боки для релаксації м'язів. Коли ти маєш якісь 15 хвилин, ти або пройшовся, або повернувся, або покрутився. Це непоганий досвід, як на мене. Ну і, звичайно, має бути зарядка. Щогодини можна робити вправи для спини, раз на 40 хвилин вправи для очей.

Для спини непогано працює йога, вправи на кшталт "собака мордою вниз", дитина їх може робити вдома. Непогана гімнастика цігун. Там не потрібно багато простору та підготовки. Ти просто підвівся, потягнувся, подихав - і тобі вже буде комфортніше.

Щодо лікувальних комплексів для спини, тут потрібно трохи більше. Наприклад, турнік, на якому дитина може повисіти, чи канатик. Але це складніше, ніж зробити кілька обертів.

- Стосовно прогулянок... гуляти корисно за будь-якої погоди?

- Звичайно, навіть якщо дитина хворіє. Дитину, яка захворіла, часто намагаються закрити у кімнаті. Насправді свіже повітря – це здорово, і дітям із гострою респіраторною інфекцією набагато легше під час прогулянки. На вулиці вони краще дихають, у них не так закладено носа. Повернулися додому – добре промили ніс – дитина почувається бадьоріше.

Якщо температура погано збивається, якийсь час варто побути вдома. Якщо ібупрофен чи парацетамол спрацював, дитина гасає по квартирі, тоді можна вийти прогулятися, але десь неподалік: ми розуміємо, що дія жарознижувальних може закінчитися - потрібно мати можливість швидко повернутися додому.

Коли не треба гуляти? Коли дитина погано почувається, у неї висока температура, є слабкість, блювання або діарея. Це зрозумілі речі, але про них варто сказати.