Путіну поперек горла стало село Кринки: якою була ситуація на фронті за тиждень

На Бахмутському та Запорізькому напрямку йдуть зустрічні бої між Силами оборони України та окупаційними військами РФ. Втім, наступальні операції ЗСУ не зупинялися на Запоріжжі, хоча ворог і намагається стримувати українські сили.

Водночас ситуація навколо Авдіївки залишається складною, хоча в тій місцевості існує досить укріплений район Коксохіму, який росіянам не вдасться легко взяти.

У спробі розібратись із ситуацією на фронті за тиждень, що минув, Фактам ICTV допоміг військовий експерт, колишній командир роти в батальйоні Айдар Євген Дикий.

• Куп’янський напрямок
• Бахмутський напрямок
• Авдіївка
• Мар’їнка
• Запорізький напрямок
• Херсонський плацдарм
• Підтримка партнерів
• Обстріли міст України та ракети КНДР

Куп’янський напрямок

Євген Дикий прокоментував інформацію Інституту вивчення війни (ISW) про можливе посилення наступу Росії на Куп’янському напрямку, який нібито планується розпочати у січні 2024 року

– Те, що говорить Інститут вивчення війни, то за всієї до них поваги, я поки що не бачу в росіян тих резервів, які могли б суттєво змінити ситуацію на цьому напрямку, – каже він.

Експерт зазначає, що здивований інформацією ISW про початок наступу, оскільки наступальні дії на Куп’янському напрямку Росія веде з червня 2023 року. Дикий нагадує, що такий крок з боку російських військ був “абсолютно логічним”, оскільки це відтягує частину українських сил, які паралельно влітку 2023 року розпочинали наступальні дії.

– У них була програма максимум, якої вони так і не досягнули. З червня минулого року – захопити в нас Лиман та Куп’янськ, щоб побудувати нову лінію оборони по річці Оскіл. До цього вони, як були в червні минулого року, так і зараз далекі… Але в них була і програма мінімум – змусити нас відтягнути туди достатньо значний резерв. От ця програма вдалася. Цілу низку бригад, які готувалися саме для прориву лінії Суровікіна, замість цього їх довелось перекидати під Куп’янськ, – пояснює він.

Тому, зазначає експерт, казати, що наступ окупантів почнеться, “трохи некоректно”. Щодо того, що він посилиться і перейде в якусь принципову іншу фазу, то тут, каже експерт, на війні “краще нічого поганого не виключати” та “готуватись до гірших сценаріїв”.

– Але як не крути, не бачу я поки що тих резервів, які б дали їм змогу це зробити, – каже Дикий.

Бахмутський напрямок

Щодо Бахмутського напрямку, каже експерт, то тут тривають зустрічні бої.

– Тривають зустрічні бої та спроби росіян прорватися на Часів Яр, який є, власне, нашими основними укріпленим районом наразі, – каже він.

Авдіївка

Щодо Авдіївки, Євген Дикий каже, що там ситуація для Сил оборони України є непоганою.

– Наразі основним опорним районом є Коксохім, а Авдіївський Коксохім має багато спільного з Азовсталлю. Тобто там теж є і багато поверхів під землю і потужні залізобетонні перекриття, які навіть КАБами не пробиваються. Цей Коксохім використовується як опорна база, – каже експерт.

Водночас промзону, розташовану поруч з Коксохімічним заводом, українські війська залишили, але вона не контролюється і Росією, тому залишається сірою зоною.

– Промзона, з якої довелося вийти, яку навіть на деяких картах позначають як вже окуповану. Насправді це некоректно. Це сіра зона. Наші з неї вийшли, а орки  зайти не можуть, бо кожен раз, коли вони пробують туди зайти, саме там їх зустрічають. Це така, скажімо, зона потужного полювання, – каже він.

Експерт пояснює, що саме в промзоні триває “найстрашніша м’ясорубка”, яка схожа для росіян на Бахмут. Втім, якщо порівнювати з Бахмутом, то в Адвіївській промзоні є принципова різниця.

– У Бахмуті не було нічого схожого на Коксохім, там взагалі не було фортифікацій. Бахмут був абсолютно звичайним населеним пунктом, де нічого ліпшого за підвали під житловими будинками не було, і це дуже впливало, насправді. А от з Авдіївкою інша історія. Житлові райони Авдіївки, на жаль, зрівняні під нуль, практично так само, як це було і з Бахмутом, тобто міста вже нема. А от район Коксохіма тримається саме як фортеця, – пояснює Євген Дикий.

Експерт зазначає, що промзона використовується саме для перемелювання хвиль ворога, які одна по одній намагаються пройти на цьому напрямку, тому співвідношення втрат є дуже вигідним для українських захисників.

– Тобто для нас у цьому сенсі найкраще, якщо орки якомога довше продовжать штурмувати Авдіївку, а ми їх так само там власне… Скажімо так, якщо вони це ще десь два місяці робитимуть, то це справді може дати той результат, який дав Бахмут. Вони його (Бахмут, – Ред.) все ж захопили, але після цього повністю виснажилися і не були здатні тривалий час на будь-які наступи, – каже колишній командир роти батальйону Айдар.

Часів Яр

Євген Дикий додає, що важливим на Авдіївському напрямку являється Часів Яр та транспортне сполучення із Авдіївкою, яке дає можливість вивозити поранених і поставляти забезпечення.

– Якщо, не дай боже, вороги повернуться ближче до траси. Тобто йдеться не про її прострілювання, а про її перерізання. Оце єдина умова, за якої доведеться здавати (Авдіївку, – Ред.). Але цього вони поки що не домоглися, – пояснює він.

Військовий аналітик каже, що ворогу потрібно вирівняти лінію фронту, перерізавши виступ Авдіївки, щоб таким чином відсунути нас якомога далі від Донецька.

– Вони давно мріяли прибрати оцей наш виступ. Вони дуже хотіли зрівняти фронт, а от чи від рівняння фронту вони зможуть так само легко перейти далі в наступ, то це велике питання.

Мар’їнка

Продовжуючи тему намірів Росії вирівняти фронт, експерт вказує на важливість Мар’їнки (Донецька область), де ситуація є більш серйозною.

– Мар’їнку вони вже в нас відбили, а далі йде Курахове, яке з тилового міста, вже, на жаль, стало фронтовим. От по ньому вже прилітає все, але Курахове поки що тримається, вони далі просуватися все одно суттєво не можуть, – каже він.

За його словами, після окупації Мар’їнки ворог не зупинив свій наступ і продовжив йти в бік Курахового.

Євген Дикий каже, що далі за Кураховим, принаймні ще недавно, запасної лінії оборони не було. Зараз, на його думку, її мають терміново будувати про всяк випадок.

– Але поки що Курахове критично необхідно тримати, тому що на сьогодні далі за Кураховим починаються практично відкриті тили і прорив ворога був би справді дуже великою проблемою, – каже експерт.

Запорізький напрямок

За словами екскомандира роти в батальйоні Айдар, весь плацдарм, утворений під час літнього наступу Сил оборони України, прострілюється ворогом.

Він відзначає важливість наявності на цьому напрямку трьох ліній укріплення ворога, які називають лініями Суровікіна.

– Із трьох ліній, тобто комплексу оборони росіян на півдні, півтори лінії вже нема. От першої лінії нема повністю, а оцей плацдарм, він глибоко в глибині другої лінії. І відновити першу та другу лінії в них шансів нема, – каже експерт.

Євген Дикий зазначає, що якщо навесні українські військові і відновлять наступ, то він вже буде зовсім іншим, оскільки доведеться відновлювати не три лінії, а півтори.

Стосовно Роботиного та Вербового, каже він, склалося “хибне уявлення, що там наш наступ остаточно вже закінчився“, і що Україна перейшла до глухої оборони.

– Те, що росіяни справді пробують забрати назад свої позиції, то це однозначно правда. Але те, що ми там припинили наступати, то це не зовсім точно. Наразі бої там мають характер саме класичних зустрічних. Тобто в межах одного плацдарму практично після кожної атаки на одній з ділянок у відповідь йде поновлення нашої атаки на інших ділянках, – каже він.

Таким чином, зазначає експерт, буде правдою казати, що росіяни продовжують наступати, але водночас є правдою і те, що ми, українські Сили оборони, не припиняли наступу.

– Мабуть, треба сказати, що вже обидві сторони практикують те, що називається активною обороною. Там не варіант, що одна зі сторін закопалася, а інша її штурмує. Там маятник, який весь час ходить то в один бік, то в другий. І обидві сторони докладають багато зусиль, – пояснює він.

Херсонський плацдарм

Експерт зауважує, що українські Сили оборони контролюють селище Кринки на лівому березі Херсонщини вже протягом трьох місяців. Його утримують українські морпіхи.

– Російські воєнкори прямо це називають “бої на Херсонсько-Кримському напрямку”. І в них для цього є абсолютно всі підстави, бо там від передових позицій наших морпіхів до Перекопа – 60 км. Це дуже небагато, – каже він.

Саме через таку близькість до Кримського перешийку цей плацдарм на лівому березі Дніпра є вкрай небезпечним для росіян.

Експерт нагадав, що на нещодавній пресконференції російського президента Володимира Путіна, диктатор із Кремля згадав селище Кринки чотири рази, що демонструє важливість цього напрямку для РФ.

– Коли “великий государь” зібрався переділити світ і, зокрема, звільняти “русский город Одесса” від “бандерівської окупації”, а поперек горла стало маленьке українське село Кринки. Щоб ви розуміли, село Кринки це чотири довгі паралельні вулиці, – пояснює експерт.

Водночас, зазначає експерт, за відсутності західної підтримки для України з боку США та ЄС можливий і сценарій переходу до глибокої оборони, що означатиме, зокрема, відхід на правий берег Херсонщини, де і доведеться тримати оборону.

– Надзавдання цього плацдарму – протриматись до весни, а тоді далі з нього можна буде розгортати подальший наступ. І цей подальший наступ може взагалі виконати ту місію, яка мала бути виконана ще влітку минулого року. Але, на жаль, орки нам її зірвали підривом Каховської ГЕС, – каже він.

Військовий експерт зазначає, що одним із ймовірних планів був обхід так званої лінії Суровікіна з боку плацдарму, створеного на Херсонщині.

Євген Дикий вважає, що взимку вони будуть окопуватись на цьому напрямку, хоч це і буде слабка оборона, оскільки зробити там аналог лінії Суровікіна не вийде просто фізично, оскільки місцевість в цих землях України передбачає плаский степ з мережею водних каналів.

Підтримка партнерів

За словами експерта, від того, чи буде узгоджена підтримка від країн Заходу, передусім – від США, залежить те, чи взагалі не зміниться вся тактика і стратегія України.

– Річ у тім, що поки що ми все ж таки говоримо про затримку тієї допомоги. Тобто Конгрес США не проголосував вчасно. І наразі вже закінчився пакет допомоги, виділений на минулий рік, навіть при тому, що його намагалися максимально розтягнути наприкінці року, – каже експерт.

На сьогодні, каже Дикий, українські війська вже мають снарядний голод.

– Єдиною причиною цього снарядного голоду є саме не ухвалене рішення США про продовження військової допомоги на 2024 рік. Ніби паралельно також спрацювало те, що Євросоюз не зміг поставити обіцяний 1 млн снарядів, а  лише третину від цієї кількості, – каже він.

Експерт зазначає, що в країнах ЄС просто не впоралися виробничі потужності із виготовленням снарядів, коли ж у Сполучених Штатів є свої запаси на складах.

– Вони (запаси зі складів США, – Ред.) могли б приїхати, і вони нормально їхали. Якраз поки був попередній фінансовий рік. І саме тому, власне, під час нашого літнього наступу ми нарешті вперше за цю війну змогли собі дозволити не рахувати кожен снаряд. Зараз знову рахуємо кожен снаряд, зараз знову діють жорсткі нормативи, скільки ми можемо собі дозволити. І це не дуже чесно, це дуже болісна справа. Це і зменшує ефективність роботи наших бійців, і, на жаль, це збільшує наші втрати, – каже він.

Водночас, зазначає експерт, якщо питання лише в тому, щоби просто перечекати, а наприкінці січня чи на початку лютого 2024 року Конгрес США зможе проголосувати допомогу на поточний рік, то тоді, за умови, якщо “хоча б до середини лютого знову надійде боєкомплект”, ситуація нормалізується.

– До середини лютого протримаємося, далі знову буде нормально воювати, – каже він.

Експерт зазначає, що в тому разі, якщо складеться ситуація, коли ані республіканці, ані демократи не домовляться, це означатиме зміну ситуації одразу на декількох напрямках.

– Це означатиме, що взагалі по всій лінії фронту нам доведеться вибирати, які позиції є оптимальними навіть не для подальшого розвитку наступу, а для тривалої оборони. Зокрема, тоді плацдарм (на Запорізькому напрямку, – Ред.) доведеться залишити, бо, власне, його сенс не в обороні, а в продовжені наступу. Це клин, вбитий всередину оборони ворога, – пояснює експерт.

Обстріли міст України та ракети КНДР

Окремо Євген Дикий прокоментував масовані ракетні та дронові атаки по містах України, які відбувались як перед Новим роком, так і з настанням 2024 року.

За його словами, те, що Росія, з високою ймовірністю, почала використовувати північнокорейські балістичні ракети для ударів по Україні, є певною “грою м’язів. І, на думку експерта, усі свої запаси КНДР російській армії не віддасть, оскільки в регіоні Корейського півострова є своє напруження, де теж потрібно “весь час грати м’язами і бряцати зброєю на кордоні з Південною Кореєю”.

– Проблема в чому. В тому, що росіянам ці ракети дістались безкоштовно, а на їх збиття ми використовуємо ракети до ЗРК Patriot, де одна ракета коштує від $2 млн до $4 млн. А на збиття одної балістичної чи аеробалістичної ракети використовуються не менше 2 ракет Patriot. Тобто від $4 млн до $8 млн. Але якби це все зводилося тільки до грошей. Проблема в тому, що ракети до Patriot дефіцитні, саме фізично питання не грошей, а питання, власне, зі снарядами, – каже він.

На думку експерта, корейськими ракетами KN-23 Росія може спробувати виснажити системи Patriot, щоб потім атакувати Україну гіперзвуковими ракетами Кинджал, які “порівняно з корейськими ракетами набагато надійніші”.

Своєю чергою Євген Дикий додає, що те, що Північна Корея могла почати поставляти балістичні ракети Росії може бути демонстрацією з боку Кремля, в якій головною тезою буде  те, що в умовах, коли Заходу необхідно рахувати кількість поставленої Україні зброї, то для РФ та КНДР це не є питанням.

Щодо масованих обстрілів України ракетами та дронами, експерт вказує, що цьогоріч росіяни підійшли до цього питання більш раціонально, оскільки у 2022 та 2023 роках окупанти сподівалися, “що достатньо швидко зможуть з нами покінчити, тому не економили”.

Сьогодні, каже експерт, Росія атакує Україну ракетами, які тільки-но зійшли з виробництва.

– М’яко кажучи, вони не здатні щотижня нам такий “салют” влаштовувати, чи навіть кожні два тижні. Їм доведеться або робити “салюти” менш масованими і тоді вийде частіше, або робити їх кожного разу такими, як оце було. Але в середньому, це буде десь раз на місяць, – пояснює експерт.