На Миколаївщині редакторка видання «Гард.City» зібрала для ЗСУ майже ₴500 тисяч

Головна редакторка інтернет-видання «Гард.City» з міста Первомайськ на Миколаївщині Галина Давидова за кілька місяців разом з колегами і підписниками зібрала на потреби ЗСУ майже пів мільйона гривень.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, за ці кошти вони закупили і передали бойовим підрозділам антени різних типів, рації, старлінк, гідрокостюми, обладнання для дронів, акумулятори, позашляховик, запчастини для ремонту автівок і таке інше. Триває також збір коштів на капітальний ремонт автівки для бригади морської піхоти.

Головна редакторка «Гард.City» Галина Давидова разом з колегами і підписниками зібрала на потреби ЗСУ майже пів мільйона гривень / Фото з архіву Галини Давидової

За словами Давидової, ще до початку повномасштабного вторгнення росіян її колектив разом із читачами допомагали волонтерам, але самостійно цим не займалися.

«Як для регіонального ЗМІ у нас велика кількість підписників. Особисто я тут прожила все своє життя, багато хто знає мене особисто, мою родину. Тому коли ми оголошуємо збір на ті чи інші військові потреби, люди нам довіряють», – розповіла вона.

Давидова як ніхто розуміє потреби військових, адже її 29-річний син Данило ще 26 лютого 2022 року пішов захищати Україну на фронт і нині служить у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

«Волонтерити я почала наприкінці липня минулого року. Це сталося після того, як підрозділу мого сина знадобився терміновий ремонт пошкодженої обстрілами вантажівки. Раніше він не скаржився на забезпечення, але на той момент склалася така ситуація, що автомобіль їм був конче потрібен. Для того, щоб знайти запчастини, доставити їх офіційним шляхом, знадобилося б чимало часу, якого у них не було. Тож він попросив допомогти. Але оскільки власних коштів нашої родини було недостатньо, то я звернулася до своїх передплатників. Це спрацювало», – пригадує головна редакторка.

Вона розповіла, що необхідну суму швидко назбирали. І хоч це були специфічні деталі для вантажівки, купити їх теж допомогли первомайці, які розуміються на цій справі. Тим більше, що вдалося придбати запчастини практично по закупівельній ціні і разом з фарбою відправити на фронт.

"Після цього до мене звернувся колега Олександр Шумілін, який працював у нас технічним редактором, але ще у березні 2022 року пішов до війська. Зараз він служить у 123-ій бригаді ТрО і спеціалізується на зв'язку. Він сказав, що їм конче потрібні «антени-павуки». Це пристрої, які розгортаються на певній дистанції від місця перебування бійців та забезпечують зв'язок. Але вони ще й рятують життя нашим хлопцям, бо у разі прильоту по антені вибух стається на відстані. До речі, це наша українська розробка. І от це все разом стало стимулом для того, щоб зайнятися волонтерством предметніше", – розповідає журналістка.

За її словами, потім замовлення посипалися одне за одним. І всі дуже потрібні. Сьогодні алгоритм дій цієї волонтерської ініціативи такий: до них звертаються військовослужбовці, як правило, знайомі, з проханням про якесь конкретне обладнання. Бажано, щоб цей запит був підкріплений листом від командира частини. Тоді починається збір.

«Зараз в мене ціла тека таких запитів. Щоб зацікавити людей активніше допомагати ЗСУ, ми організовували лотерею. Лотами ставали якісь особисті речі або невеличкі сувеніри, які ми самі купували. Скажімо, я запропонувала колись придбану оригінальну вертикальну банківську купюру номіналом 20 грн, хтось приніс баночку меду і таке інше. Люди відгукувалися, це було для багатьох своєрідною розвагою. А ми збирали донати. Через деякий час наші читачі вже почали самі пропонувати певні суми та той чи інший збір», – зазначає Давидова.

За її словами, звертатися до людей по допомогу не важко, адже ти розумієш, для чого це все потрібно. А от чого дійсно вона боїться, так це — не встигнути.

«Найстрашніше для мене у цій роботі – не встигнути зібрати кошти для того військовослужбовця, який звернувся за допомогою. Бо всі вони перебувають на передовій і будь-якої миті можуть загинути. Ось і зараз ми оголосили збір на ремонт авто для хлопців, які в самому пеклі на Херсонському напрямку. Потрібно 70 тис. грн. Більшу частину вже зібрали, але треба ще», – ділиться редакторка.

Вона також додає, що останнім часом з'явилася ще одна небезпека — шахрайські схеми, через які можна втратити кошти, які з таким трудом вдається зібрати. Тому у цьому плані стала у нагоді «методичка», яку розробили волонтери разом з військовими саме для цих цілей. Це сайт відомого одеського волонтера Олександра Бабіча. Він слугує підказкою для тих, хто намагається допомагати фронту. Тут можна знайти опис речей, які потрібні, їхню ціну та ресурси, де замовити.

Хоча жінка не приховує, що полегшено може зітхнути лише тоді, коли хлопці з фронту відзвітують, що отримали саме те, що замовляли.

«Я, як і багато інших українців, стурбована тим, що наприкінці другого року війни волонтери тягнуть на своїх плечах такий великий обсяг допомоги фронту. Я не хочу ходити по рівних дорогах, чистих дворах і милуватися клумбами. Я хочу бути впевненою, що хлопці, які зараз там, у самому пеклі, захищені якнайкраще. Я хочу, щоб мій син разом з побратимами живими-здоровими повернулися додому. А для цього потрібно кошти з усіх бюджетів – і державного, і місцевих – направляти на допомогу Силам оборони», –наголосила волонтерка.

Вона переконана, що наразі питання стоїть не про якість нашого життя, а про долю України.

Як повідомляв Укрінформ, волонтери з одеської ГО «Суспільство та історична спадщина» історика Олександра Бабіча з початку повномасштабного вторгнення передали українським захисникам 46 автівок, 101 човен та 15 тис. комплектів форми.