38 паралель․ Що задумав Кім Чен Ин і чи вигідна нова війна Росії та Китаю

Армія КНДР три дні поспіль обстрілює прибережну зону в районі острова Великий Йонпхьондо, що розміщена на так званій "лінії розмежування по 38-ій паралелі", встановленій внаслідок перемир'я між північчю та півднем у 1953 році.

Диктатор Кім Чен Ин з початком 2024 року відкопав надто глибоко закопану сокиру війни, а його армія почала влаштувати небезпечні провокації. Чому саме зараз, кому вигідне загострення та які наслідки матиме ця ескалація – пояснює 24 Канал.

Загострення на Корейському півострові

5 січня корейські комуністи запустили понад 200 снарядів, наступного дня – ще 60. Всі вони не досягли суходолу, а пішли на дно Жовтого моря. Також жоден зі снарядів не перетнув "лінію розмежування", що порушувало б перемир'я.

Воєнний кордон між КНДР і Республікою Корея

Евакуація з острова була необхідною, адже у 2010 році під час аналогічних обстрілів загинули декілька людей та була зруйнована інфраструктура.

У відповідь Південна Корея відповіла декількома залпами по території КНДР та підняла в небо літаки, але без подальших наслідків.

Демілітаризована зона на Корейському півострові / Інфографіка BBC

Що "спровокувало" комуністів із КНДР?

Як у 2010, так і у 2024 році формальною підставою для гніву корейських комуністів стали спільні навчання армій Республіки Корея та США в безпосередній близькості до кордону.

У КНДР назвали обстріл моря навколо острова Великий Йонпхьондо власною відповіддю на "провокації" та заявили про готовність дати рішучу відповідь.

Я ще раз пояснюю, що запобіжник спускового гачка Корейської народної армії вже був зсунутий. Як вже було заявлено, КНДР завдасть негайного військового удару, якщо ворог вдасться навіть до незначної провокації,
– пані Кім Йо Чжон погрожує війною.

Цікаво, що речником цих погроз стала сестра тамтешнього диктатора Кім Йо Чжон. Пані Кім суворо пригрозила пальчиком та пообіцяла Південній Кореї та її союзникам усі можливі кари, чим фактично отримала пряму заявку на лаври комічного російського блогера Дмітрія Мєдвєдєва, який також любить усім погрожувати.

Кім Йо Чжон і династія Кімів / Колаж The Times

Аналогія ще більше посилюється на тлі кар'єрних перспектив самої Кім Йо Чжон, адже після того, як її брат почав брати зі собою на ракетні стрільби 10-річну доньку Кім Чжу Е, її шанси на престол катастрофічно зменшились.

Кім Чен Ин з донькою під час огляду балістичних ракет / Скриншот з держтелебачення КНДР

Чому КНДР – це інструмент Китаю та Росії

Оскільки КНДР є чи не найзакритішою державою світу, а її лідери та політична еліта мають не лише абсолютно відмінний менталітет та мотивацію, достовірно відповісти на питання, що відбувається у них в голові, геть не просто. Втім, є об'єктивні факти та чинники, які дозволяють скласти все в якусь конструкцію.

Стратегія виживання – це баланс між Китаєм та Росією. Коли існував СРСР – корейці більше дружили з Москвою, руйнація Радянської імперії обірвала ці зв'язки та ледь не спричинила вимирання Північної Кореї (у буквальному сенсі).

Від голоду комуністів врятував Китай, який наприкінці 90-их – початку 2000-х переживав небувале піднесення. З того часу КНДР та династія Кімів стали для комуністичного Китаю важливим інструментом.

В обмін на не надто великі гроші, їжу та власні товари Пекін отримав "поганця", який міг погрожувати всьому регіону (а інколи навіть і США) та ставав адекватнішим лише після наказів з Піднебесної. Нині щось схоже Китай робить на іншому боці Азії, але в ролі КНДР виступає Іран.

В останні роки до такого ж роду "дружби" активно залучається Росія. Кім Чен Ин їде в гості до Путіна на легендарному бронепотязі (у випадку Владивостока чи космодрому "Восточний" на Амурщині, це ще питання, хто до кого їде).

Два диктатори обмінюються шаблями та п'ють за здоров'я своїх режимів, а потім корейці раптово здійснюють прорив у ракетній програмі та активно починають виготовляти балістичні ракети різної номенклатури та дальності.

Кім Чен Ин і Путін / Скриншот з відео прокремлівських ЗМІ

Чому Південна Корея активно підтримує Україну

Республіка Корея – це повна протилежність північним комуністам. Ця держава активно підтримує Україну. Ще у 2022 році вона без вагань дала дозвіл на передачу нам своїх воєнних технологій – мовиться про польські "Краби", які насправді є копіями корейських САУ K9. Згодом Україна, США та Республіка Корея домовились про постачання снарядів в Україну з Далекого Сходу.

В умовах, коли запаси снарядів в Європі, США вичерпані, у корейців, які досі живуть в стані війни та мають нині одну з найкращих армій та найпотужніших ВПК, цього "добра" залишилося чимало в асортименті. Нині Сили оборони України воюють саме корейськими снарядами.

Артилерійські снаряди українських військових / Фото wsj

Те саме роблять і окупанти. Але є нюанс: снаряди з КНДР – застарілі та надзвичайно низької якості.

Отже, маємо класичне протистояння кількості та якості, а ширше – комуністичної та капіталістичної моделей.

Чим вигідна корейська ескалація для Росії

Для Росії корейські снаряди на озброєнні ЗСУ – кістка в горлі. Водночас ескалація в самій Кореї – чудовий варіант повпливати на постачання зброї Україні, адже загроза війни на корейському півострові може обмежити ці поставки. Причому мова не лише про Республіку Корея, але й про Японію. Ця держава також активно підтримує Україну.

У випадку, якщо КНДР піде на ескалацію, ракети Patriot можуть залишитись в Японії, адже загроза комуністичної балістики – цілком реальна. І розраховувати на повторення дива у вигляді тайфуну камікадзе, який завадив у 13 столітті монголам захопити Японію, нині вже не доводиться.

"Те, що відбувається в Україні сьогодні, може відбутися в Азії завтра"

Також не варто забувати й про роль Китаю. Ця держава фактично виступає гарантом безпеки КНДР і вона має власні інтереси в регіоні. Піднебесна давно бажає повернути під свою владу Тайвань і заради цього готова піти навіть на "силовий варіант". Стримує Пекін лише позиція США, які начебто готові захищати острів.

Китаю пощастило – нині він має справу з найслабшою Америкою за останній час. Обережна та вкрай нерішуча позиція адміністрації Байдена призвела до втрати міжнародного авторитету США, як світового жандарма та створила вікно можливостей для агресивних автократів по всьому світу.

Нині вони активно ведуть розвідку боєм та шукають, де проходять ті самі "червоні лінії". Це робить Путін в Україні та на кордонах НАТО, це робить Мадуро в Гаяні, Іран та його проксі на Близькому Сході та в Червоному морі, Китай у Південнокитайському морі та його проксі Кім Чен Ин в Кореї.

Мета цих дій проста – перевірити реакцію та поглянути, що з цього вийде. Поки що виходить. І це запускає в дію давню приказку про апетит, який з’являється під час їжі. Цікаво, що у випадку КНДР ця приказка звучить взагалі буквально, адже натомість за ескалацію комуністам дадуть не лише воєнні технології, але й банально – їжу.

Те, що відбувається в Україні сьогодні, може відбутися в Азії завтра,
– попередив прем'єр-міністр Японії Фуміо Кішіда.

В Японії та Південній Кореї добре розуміють загрози, країни стрімко збільшують свої оборонні бюджети, і поки "Америка спить" (жодних збігів зі Sleepy Joe), готуються захищати себе. Втім, вочевидь, власноруч їм проблему КНДР не вирішити. Необхідна політична воля США. Без неї будь-які спроби рішучих дій виглядатимуть як самодіяльність.