Україна давно могла розбити Путіна, та Захід проґавив свій найкращий шанс виграти війну, – WSJ

Поступово на Заході розуміють, що наша держава отримала не так багато допомоги. І про це починають говорити публічно. Наприклад, екскомандувач армії США в Європі Бен Годжес вважає, що Залужний у своїй статті для The Economist назвав конкретні потреби ЗСУ, та світ не відреагував.

Захід розраховував на партизанську війну, не більше

Стаття Трофимова написана на основі його книги Our Enemies Will Vanish (буквально "Згинуть наші вороженьки"). У ній наведено факт, який особливо і не приховують: Захід не вірив, що Україна встоїть.

Оскільки Сполучені Штати закрили своє посольство в Києві напередодні вторгнення, вони все ж таки відправили деяке озброєння з великою помпою, наприклад, протитанкові ракети Javelin. Але кількість була мізерною, близько 90 штук,
– ідеться в матеріалі.

Борис Джонсон, хоча його й запевняли в "безнадійності української справи", зміг надати близько двох тисяч ракет NLAW. Утім, вони теж більше пасували до партизанської війни.

Зеленському пропонували виїхати – а він просив зброю

Іще одним відомим фактом, наведеним у статті, є той, що західні лідери вмовляли Зеленського поїхати з країни – фактично втекти.

Той же Джонсон переконував створити український уряд у вигнанні, наприклад, у Лондоні. Та президент України відмовився і попросив зброю.

Директор ЦРУ Вільям Бернс таємно прилетів до Києва на прохання Байдена – попередити Зеленського, що Росія планує його вбити. Але лідер нашої держави не поїхав з Києва.

Олексій Данілов пригадав, що західні лідери лякали українську владу фізичною ліквідацією, попереджали, що росіяни створять на окупованій території фільтраційні та концентраційні табори. Але Україна продовжувала просити зброю. Яку не надавали.

Україна приховала свої військові плани від західних союзників

Військове керівництво на чолі із Залужним успішно тримало плани в таємниці. Про них не знав ні Пентагон, ні навіть багато високопосадовців в адміністрації Зеленського.

Ми були песимістично налаштовані щодо того, що Україна вистоїть, частково тому, що українці не ділилися з нами жодними своїми приготуваннями чи планами. А ті приготування і плани, якими вони ділилися з нами, були військовим обманом,
– висловився високопоставлений чиновник Пентагону.

Все свідчило, що Україна не втримається. Але Польща вірила в нас – і дала зброю

Ні у Вашингтоні, ні в більшості європейських столиць не вірили, що Україна переживе лютий 2022 року. Але у Варшаві думали інакше.

Польща стала "єдиною країною, яка не впала у відчай у ці перші години". Вона одразу відправила декілька вантажівок з боєприпасами та важким озброєнням.

Дмитро Кулеба говорить, що "поляки вірили в нас більше інтуїтивно, ніж на основі фактів, бо всі факти тоді говорили проти нас".

У цей час в європейських столицях думали, що швидкий крах української держави майже неминучий.

"Якщо це (поразка України, – 24 Канал) має статися, то найкраще, щоб це сталося швидко", – так оцінив ситуацію Олаф Шольц.

Захід злякався Путіна і не втручався. Україна втратила шанс на швидку перемогу

На Заході почули Путіна, який погрожував наслідками для тих, хто захоче втрутитися. І довго пам’ятали цю його промову в перший день вторгнення.

"З перших днів війни пріоритетом Білого дому було не переступити російські "червоні лінії" і не спровокувати пряму конфронтацію між Москвою і НАТО – особливо ядерну", – мовиться в статті.

Через це США та Європа місяцями не поставляли Україні зброї – і забороняли бити по території Росії тим озброєнням, яке вже надали. На жаль, це було помилкою. Однією з помилок Заходу.

У той час західне озброєння було би найбільш ефективним. А от на другому році війни, коли приїхало багато західних систем, було вже запізно.

Росія розбудувала оборону, мобілізувала сотні тисяч солдатів і перевела свою промисловість на воєнний лад. Найкраще вікно можливостей для чіткої і швидкої перемоги України зникло,
– підкреслює автор.

Україна – не зайчик: що говорив Зеленський у липні 2022 року

Автор статті відвідав президента в Києві улітку 2022 року. Україна перемогла в битві за Київ, і це, на думку Зеленського, стало стратегічною військовою поразкою Путіна.

"Путін відкрив пащу, як пітон, і думав, що ми – просто ще один зайчик. Але ми не зайчик, і виявилося, що він не може нас проковтнути – і насправді ризикує розірвати себе", – цитує журналіст Зеленського.

А ще відкидання росіян від Києва надихнуло західних союзників на постачання артилерії. Водночас танки, бойові машини, бойові літаки або системи ППО Patriot годі було отримати – Захід досі побоювався реакції Москви.

"Особливе зобов'язання США"

Через ці побоювання та ігнорування українських запитів на зброю Вашингтон фактично наклав червоні лінії сам на себе. Можливий ядерний удар паралізував Америку.

"Українці борються за своє існування. Але Сполучені Штати мають особливе зобов'язання не допустити ядерної війни, яка б назавжди поклала край усьому життю на планеті Земля", – пояснював один із чиновників Пентагону.

За його словами, інтереси США та України спільні на 85%. Але 15% "є досить важливими".

Ми могли вийти до Азову, було потрібно лише 90 гаубиць: сміливий план Залужного, який не втілили в життя

Відповідно до плану, ЗСУ мали просуватися до Азовського моря в Запорізькій області. Глибокий і широкий прорив допоміг би розірвати російський сухопутний міст до Криму. Тоді б росіяни втратили Крим – свій "найбільший приз у війні".

План виглядав зухвало, але реалістично: на той момент втрати росіян були величезними, Москва залучала резервістів.

Кращого шансу завдати вирішального удару могло і не видатися. За підрахунками Залужного, для досягнення успіху Україні потрібно було близько 90 додаткових гаубиць і достатня кількість боєприпасів, за словами його помічників. Це не було великим проханням, але союзників це не переконало,
– пише автор статті.

Американці пояснили, що ЗСУ "ще не продемонстрували здатності до великих наступальних операцій". Вони сумнівалися, що наші Сили оборони зможуть координувати декілька бригад одразу, і закликали обмежитися звільненням Херсона і Харківщини. Ці операції були скромнішими та простішими. І не такими ризикованими для Заходу.

Залужний не погоджувався, вважаючи, що "ми повинні наступати там, де ми повинні, а не там, де ми можемо". Та для наступу на Запоріжжі потрібна була зброя, якої не було. І ЗСУ звільнили Херсон та Харківщину.

Репортаж зі звільненого Куп’янська: росіяни готувалися панувати вічно, а полонений бєлгородець не бачив нацистів

У Куп’янську Трофимов побачив пустку на площі перед муніципалітетом. Росіяни збиралися панувати там довго: завезли підручники, переоформлювали паспорти, приймали заявки на субсидії. Утім, графіті на стінах указували, що українці боролися проти загарбників, сформувавши підпілля.

Російський полонений із Бєлгорода не зміг відповісти, навіщо прийшов сюди з мечем. Адже, за його словами, він часто бував у Харкові, але нацистів у місті не бачив.

Путінський "це не блеф" стримував Захід. Але не Сили оборони

Блискавичний контрнаступ на Харківщині приголомшив Захід. Це була найуспішніша операція.
Але і вона не переламала ситуацію. Путін звернувся з відомою промовою, де сказав, що ядерні погрози – це не блеф.

Росіяни почали тікати з країни, бо військкомати розпочали набір. А Україна продовжила наступати, звільнивши Лиман у Донецькій області, а потім Херсон.

Тим часом Захід продовжив боятися. Вкотре.

Америка боялася, що Путін використає ядерну зброю через поразку на фронті. І зволікала з військовою допомогою.

Руку допомоги простягнули, але запізно. Путін виграв час і втягнув Україну у внутрішню політику США

"До кінця листопада 2022 року український контрнаступ вичерпав себе. Масового поповнення артилерійських боєприпасів не було, а прохання Києва про надання західних танків і бойових машин продовжували залишатися без відповіді", – констатує журналіст.

Люди Суровікіна не гаяли часу – вони копали окопи та зводили укріплення, що потім дістали назву "лінії Суровікіна".

"Сталеву гору" техніки нам надали пізніше. Туди увійшли "Леопарди", "Абрамси", "Бредлі" – але війна уже змінилася. Було запізно.

Україна втратила шанс через страхи Заходу. Контрнаступ 2023 року вже не був таким успішним, бо окупанти окопалися, підготувалися та зібрали більше людей.

Путін, балансуючи на межі ядерної зброї, виграв час. І втягнув Україну у внутрішню політику Сполучених Штатів, бо наша держава чекає на ухвалення пакета допомоги. Знову.