Иллюзия защиты Польши: почему запрет импорта из Украины не решит проблемы фермеров

15 квітня минулого року Польща заблокувала можливість ввезення з України практично усієї аграрної продукції, у тому числі транзиту.

Зокрема, був заблокований ввіз з України до Польщі молочної продукції, котрої перед тим, у першому кварталі 2023 року, Польща продала до України у п'ять разів (!) більше, ніж купила з України.

При тому до України з Польщі продавалася готова молочна продукція, з високою доданою вартістю, а з України до Польщі – сировина (сухе молоко, казеїн тощо).

Це блокування не можна пояснити жодними економічними міркуваннями.

Таких санкцій, як Польща ввела проти аграрного сектора України, не було навіть проти Росії.

На увагу також заслуговує спосіб, яким був заблокований український експорт.

Це не було рішення уряду чи парламенту як найвищих органів влади.

Натомість дію міжнародних договорів Польщі з Україною фактично було скасовано розпорядженням одного міністерства.

Слід наголосити, що наразі блокується не лише імпорт аграрної продукції з України до Польщі, але й транзит через Польщу до інших країн.

Це відбувається через блокаду польськими перевізниками та фермерами кордону з Україною.

Попередня партія влади "Право і справедливість" вважала введену агрозаборону справедливим кроком.

За словами лідера ПіС Ярослава Качинського, рішення блокувати "десятки видів аграрної продукції" зумовлене "асиметрію між польським та українським сільським господарством, що випливає як з якості землі, так і з набагато нижчої вартості праці в Україні, а також того факту, що там переважно працюють на великих площах і діяльність ведуть міжнародні компанії з розвиненою інфраструктурою".

Також у ПіС намагалися довести, що ця заборона діє і в інтересах України, адже в іншому випадку до влади в Польщі прийшли б люди, "які змінили би політику радикальної підтримки України".

Втім, економічні розрахунки стверджують інше.

Зокрема, що вирощування пшениці в Польщі буде збитковим за будь-яких обставин, незалежно від України.

Вартість доставки метричної тонни пшениці між узбережжям США та Польщею становить близько 30 євро.

Тобто світові ціни на пшеницю істотно не можуть відрізнятися.

Світова ціна пшениці на Нью-Йоркській товарній біржі (NYMEX) в перерахунку на 1 тонну складає близько 200 євро, середня врожайність пшениці в Польщі (як і в Україні) – 4,5 тонни з гектара, середня площа фермерського господарства – 11 гектарів.

Таким чином, дохід від продажу пшениці за світовою ціною середнього господарства в Польщі дорівнюватиме €200 * 4,5 t * 11 ha = €9900.

Видатки на добрива, пальне і насіння на гектар складатимуть понад 400 євро на рік * 11 гектарів = 4,4 тис.

Тобто зиск середнього фермерського господарства, яке в Польщі вирощуватиме пшеницю та продаватиме за світовими цінами, складатиме близько 5500 євро на рік, або 458 євро на місяць (близько 2016 злотих).

Натомість мінімальна заробітна плата в Польщі у 2023 році склала 2780 злотих (після відрахування усіх податків).

Тобто прибуток середнього фермерського господарства Польщі, яке вирощуватиме пшеницю, буде значно меншим від однієї мінімальної заробітної плати.

Чи винна у цьому Україна? Чи можна цьому зарадити, якщо блокувати кордон з Україною?.

Допомогти фермерам заробляти достойну винагороду, зберігаючи їхню кількість, можна, якщо змінити структуру виробництва.

Наприклад, зробивши упор не на сировину (зерно), а на продукти з більшою доданою вартістю.

Щоби польський фермер мав достаток, йому треба не конкурувати з Україною, Аргентиною чи США у виробництві зерна, а наслідувати приклад Нідерландів – країни, подібної до Польщі як за кліматом, так і за структурою землекористування.

У 2021 році експорт аграрної продукції Нідерландів склав 75,7 млрд євро – і це при площі сільськогосподарських земель лише у 1,8 млн гектарів.

Партія "Право і справедливість" мала владу в Польщі понад вісім років, і за цей час вона могла б розвивати сільське господарство Польщі за прикладом Нідерландів, залучаючи технології та інвестиції.

Тоді польському фермеру не довелося б вирощувати найпростіші сировинні культури з найнижчою доданою вартістю.

Цього зроблено не було.

Тож замість того, щоб користатися з можливостей та продовжувати розвивати стратегічну співпрацю з Києвом, у ПіС зробили з України "цапа-відбувайла" за усі свої провали.

Натомість тепер ми маємо шанс перезавантажити відносини з Польщею.

Це перезавантаження не буде простим.

Хоча б тому, що наразі суспільна думка у Польщі однозначна та підтримує продовження (а можливо, й розширення) заборони на продаж української агропродукції.

Проте вирішення проблеми можливе лише за умови правильної діагностики її причин.

Це важливо й для України – інакше поява нових криз у відносинах із Польщею буде неминучою.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.