Кореспондент WSJ розповів, як “було втрачено” найкращий шанс України на перемогу

Україна мала нагоду перемогти у війні проти Росії, однак вона була втрачена через страх союзників перейти “червоні лінії” Москви.

Про це йдеться у книзі головного кореспондента The Wall Street Journal у міжнародних справах Ярослава Трофімова Our Enemies Will Vanish (Згинуть наші воріженьки), фрагмент якої опублікувала газета The Washington Post.

Зазначено, що у своїй промові в день вторгнення російський диктатор Володимир Путін погрожував немислимими наслідками, якщо Захід спробує допомогти Києву. І з перших днів війни головним пріоритетом Білого дому було не переступити російські “червоні лінії” і не спровокувати пряму конфронтацію між Москвою і НАТО – особливо ядерну.

Застереження Путіна значною мірою спрацювали. У наступні місяці Сполучені Штати та їхні партнери утрималися від поставок Україні західних озброєнь у той час, коли вони мали б найбільший ефект, і заборонили Києву використовувати західну зброю для ураження військових цілей на російській території.

– На той час, коли багато з цих західних систем все ж таки прибули, Росія розбудувала оборону, мобілізувала сотні тисяч солдатів і перевела свою промисловість на воєнний лад. Найкраще вікно можливостей для чіткої і швидкої перемоги України зникло, – йдеться у книзі.

Журналіст зустрівся з президентом Володимиром Зеленським у липні 2022 року. Натхненна військовими здібностями Києва, адміністрація Байдена і західні союзники вже почали постачати українським військам західну артилерію. Проте українські запити на західні танки, бойові машини, бойові літаки або системи ППО Patriot продовжували ігноруватися.

Сполучені Штати продовжували серйозно ставитися до російських ядерних погроз. Високопоставлений чиновник Пентагону казав, що “українці борються за своє існування, але Сполучені Штати мають особливе зобов’язання не допустити ядерної війни, яка б назавжди поклала край усьому життю на планеті Земля”.

Кореспондент WSJ також описує зустріч українських, американських і британських командувачів на військовій базі США у Німеччині влітку 2022 року, під час якої обговорювали майбутній контрнаступ.

Зеленський і головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний виступали за просування до Азовського моря в Запорізькій області, яке, в разі успіху, розірвало б російський “сухопутний міст” до Криму і позбавило б Москву її “найбільшого призу у війні”.

Після місяців втрат росіяни відступили, і в Україні залишилося лише 100 000 боєздатних солдатів. Не бажаючи визнавати, що його “спеціальна військова операція” йде не за планом, Путін відкинув заклики своїх генералів мобілізувати резервістів.

– Росія виявилася найслабшою. Кращого шансу завдати вирішального удару могло і не випасти. За підрахунками Залужного, для досягнення успіху Україні потрібно було близько 90 додаткових гаубиць і достатня кількість боєприпасів, розповіли його помічники, – пише Трофімов.

Це було не таке вже й велике прохання, але союзників це не переконало. За словами американських радників, українські військові ще не продемонстрували здатності до наступальних операцій, особливо великих, які потребують складної координації між кількома бригадами. Вони наполягали на більш скромній операції в Херсоні.

Залужний не хотів поступатись, але без запитаного пакета американської зброї та боєприпасів наступ на Запоріжжя був неможливий. Українці зосередилися на Херсоні та Харкові.

Згодом Путін оголосив про так зване “приєднання” до Росії Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України, жодну з яких агресор не контролював повністю. Водночас Київ продовжив деокупацію, звільнивши місто Лиман у Донецьку, а потім Херсон – єдину регіональну столицю, окуповану Росією після повномасштабного вторгнення.

Тоді у Вашингтоні побоювання з приводу російської ядерної ескалації досягли своєї найвищої точки.

За оцінками американської розвідки, Путін, найімовірніше, розглядав можливість нанесення ядерного удару за трьома сценаріями. Одним із них був великий напад на саму Росію, особливо за участю НАТО. Інший – можливість втрати фізичного контролю над Кримом. І третім, за словами високопоставленого чиновника Пентагону, була перемога України на полі бою, “яка повністю і повністю зруйнувала б російську армію так, що російська держава відчула б екзистенціальну загрозу”.

Російські військові, які зазнали поразки в Харкові та Херсоні, здавалося, були на межі такого колапсу восени 2022 року. В такий критичний момент це знову стримувало американську допомогу Києву. Адміністрація Байдена звернулася до Москви із закликом до деескалації.

– До кінця листопада 2022 року український наступ вичерпав себе. Масового поповнення артилерійських боєприпасів не було, а прохання Києва про надання західних танків і бойових машин продовжували залишатися без відповіді. Тим часом новий російський командувач Сергій Суровікін мав у своєму розпорядженні сотні тисяч свіжих солдатів. Він наказав цим людям провести зиму в окопах, створюючи майже неприступні укріплення вздовж усієї лінії фронту, – вказано у матеріалі.

Уся техніка, яку Україна просила у 2022 році, зокрема, танки Leopard і Abrams, БМП Bradley і бойові машини Stryker, а також батареї систем ППО Patriot, була врешті-решт надана наступного року. Водночас на той час “це була вже інша війна”. 

– Українські наступальні операції 2023 року не мали успіху проти укріпленого, підготовленого і більш чисельного ворога. Путін, балансуючи на межі ядерної зброї, виграв час – не лише для того, щоб запобігти військовому краху, але й щоб необхідна Україні військова допомога стала заручницею внутрішньополітичних суперечок у Сполучених Штатах, – резюмує Трофімов.

Раніше журналThe Time назвав “розділену Україну” одним з десяти глобальних ризиків 2024 року.