Як спікер парламенту створює проблеми у відносинах України з союзниками

На межі 2023 та 2024 року стало очевидно, наскільки складний період розпочався у зовнішній політиці.

Світ усвідомив, що війна обіцяє бути тривалою, а "шоковий" підхід 2022 року у відносинах з Україною має еволюціонувати.

Попереду ще одна зміна – зняття "табу" на політичну критику Києва.

У 2024 році мовчанка завершиться.

У Європі вже заплановані публічні дебати з дотичних питань.

І, на жаль, керівництво парламенту своїми діями часом погіршує ситуацію, у якій опинилася країна.

Про те, чому нові правила відряджень нардепів та формування делегацій України до міжпарламентської асамблеї несуть серйозну загрозу – у дуже важливій статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Диктатура Верховної ради: як у парламенті виводять на міжнародний рівень боротьбу з опозицією.

Почати варто з позитивної новини.

У середу 10 січня бюро групи консерваторів у ПАРЄ узгодило розподіл посад в асамблеї за своєю квотою та підтвердило, що головою комітету з питань міграції та біженців стане представник України – нардеп Олексій Гончаренко.

І питання не в тому, що для нас так важливо головувати під час обговорення прав біженців.

Хоча це саме по собі важливо – очільник комітету має впливову міжнародну трибуну, впливає на порядок денний обговорень, на рішення тощо.

Ще вагоміше те, що голова комітету автоматично входить до керівництва (Бюро) ПАРЄ і має вплив на планування рішень усієї асамблеї.

Україна вже має дві чільні комітетські посади, і з трьома голосами у Бюро, по-перше, відкриє нові горизонти для просування своїх інтересів, а по-друге, гарантує свою сталу присутність у Бюро, коли нинішні керівниці комітетів від України (а це Євгенія Кравчук і Марія Мезенцева) підуть з посад за принципом ротації, яки суворо діє у ПАРЄ.

За п’ять днів спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук має подати до Страсбурга список членів української делегації на 2024 рік, які з 22 січня візьмуть участь у зимовій сесії.

Якщо серед них не буде Гончаренка – це створить моментальні серйозні проблеми для України.

В іншому разі – проблеми все одно будуть, але відкладені у часі.

А дії представників влади у ВР ще до вчорашнього дня свідчили, що планується виключення Гончаренка зі складу української делегації в асамблеї.

Зважаючи на те, що за останні тижні було кілька гучних скандалів із недопуском опозиційних депутатів на зустрічі з міжнародними партнерами, ця тема привернула увагу ЗМІ.

Тим більше, що у розпорядженні спікера №1367 була низка проблемних моментів – аж до пункту про те, що депутат має до початку відрядження отримувати "погоджені МЗС тези заяв, коментарів народного депутата щодо реалізації політики у сфері зовнішніх зносин".

Одночасно спікер ВР (який насправді за конституцією не є "керівником" депутатів і не має права висувати для них такі вимоги та обмеження) підписав розпорядження №1366, яке несе не меншу загрозу для України.

Що саме є проблемного у документі від Стефанчука?.

Україна, з волі Стефанчука, стала першою і єдиною в Європі, де партії та фракції позбавлені права самим обирати своїх представників.

За рішенням спікерів, кандидатів можуть подавати також комітети, а потім спікер отримує право самостійно обрати з них тих представників, наприклад, опозиційних партій, які працюватимуть у тій чи іншій асамблеї від імені цих партій.

Інша безглузда норма каже, що "народний депутат України може бути включений до складу лише однієї постійної делегації".

І остання ключова проблема – те, що Стефанчук наділив себе правом самостійно ухвалювати рішення "про дострокове виключення..

зі складу постійної делегації" будь-якого депутата "у разі вчинення ним дії чи бездіяльності, що становить загрозу національним інтересам України або дискредитує Верховну раду".

Передбачається, що оцінювати, чи мала місце "дискредитація Верховної ради", має – ви правильно здогадалися – одноосібно Стефанчук.

Фактично, спікер запровадив для себе диктаторські повноваження у межах Верховної ради у питанні визначення складу делегації.

Те, що керівництво ВР свавільно обмежує відрядження депутатів за кордон, вже переповнило чашу терпіння також наших західних партнерів.

А протягом 2024 року ця історія стане офіційною темою дослідження також на рівні ПАРЄ.

І це буде означати офіційне зняття табу у Європі на критику Києва та дії, які – давайте будемо говорити чесно – є проявом політичної цензури та перешкоджання опозиції.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Диктатура Верховної ради: як у парламенті виводять на міжнародний рівень боротьбу з опозицією.