В Інституті вивчення війни пояснили, як окупантам вдається проводити планові ротації

Російським загарбникам вдається проводити планові ротації завдяки перевазі на всій території східної України і відсутності тиску ЗСУ. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW).

 Концентрація всіх боєздатних сухопутних військ росії в Україні та постійні зусилля росії з розгортання сил, схоже, дозволить російським військам проводити в Україні планові ротації на оперативному рівні.

«Російські війська утримують ініціативу на всій території східної України, а відсутність українських контрнаступальних операцій, ймовірно, знімає тиск на оперативне розгортання, який раніше частково обмежував здатність росіян проводити ротації», - йдеться у звіті.

Російські війська в Україні складають 462 тис. військовослужбовців, і що це весь сухопутний компонент їхніх сил. Про це наголошують аналітики з посиланням на заступника начальника ГУР генерал-майора Вадима Скібіцького. З його слів, більшість російських підрозділів в Україні укомплектовані на 92-95% від їхньої передбачуваної повної чисельності, а розмір російського угруповання дозволяє загарбникам проводити ротації по всій території військових дій.

Крім того, 11 січня заступник голови Ради безпеки росії Дмитро Медведєв заявив, що російські військові успішно поповнили російські сили в Україні за допомогою постійної прихованої мобілізації, яка призвела до поповнення понад 500 тис. нових військовослужбовців протягом 2023-го.

Фахівці ISW зауважують, що раніше спостерігали боротьбу росіян за проведення ротацій на оперативному рівні від початку повномасштабного вторгнення росії в лютому 2022 року до контрнаступу України влітку 2023 року.

«Очевидна здатність рф генерувати сили зі швидкістю, що дорівнює російським втратам, ймовірно, надає окупаційним військам можливість поповнювати підрозділи, які російське командування відкликало з лінії зіткнення через деградацію, а згодом повертати ці поповнені підрозділи на фронт», - йдеться у звіті. 

Втім, ворожі війська не перехопили ініціативу на полі бою в Херсонській області і, як видається, деградують частини і з'єднання, що діють поблизу українського плацдарму на східному (лівому) березі Дніпра, не докладаючи очевидних зусиль для проведення ротацій на оперативному рівні.

Від початку жовтня 2023 року російські війська провели кілька перегрупувань під час локальних наступальних операцій на Авдіївському, Бахмутському, Лиманському та Куп'янському напрямках. Це, ймовірно, дало російським військам час для проведення ротацій, описаних Скібіцьким.

Від літа 2023 року ISW не спостерігав масових скарг з боку росіян на відсутність ротацій на всьому театрі бойових дій, а загальний темп російських операцій відповідає повідомленням Скібіцького.

«Здатність росії проводити ротації на оперативному рівні, ймовірно, дозволить російським військам підтримувати загальний темп своїх локальних наступальних операцій на сході України в найближчій перспективі, але неясно, чи зможуть вони проводити ефективні ротації в довгостроковій перспективі або в разі інтенсифікації російських наступальних зусиль чи значної української контрнаступальної операції», - зауважують аналітики Інституту.

Фахівці вважають, що російські оперативні ротації пом'якшують деградацію атакувальних російських сил, яка з часом може призвести до кульмінації російських наступальних зусиль. Зазначається, що російські війська проводять в Україні переважно важкі піхотні атаки штурмовими групами, які не обов'язково потребують великої кількості техніки або високого рівня підготовки.

На думку аналітиків, загальний бойовий потенціал російських військ в Україні з часом може погіршитися, тому, незважаючи на ротацію, російські військові не зможуть вести кілька значних наступальних операцій одночасно.

«Якщо російське командування вирішить активізувати наступальні дії в Україні, російські військові також можуть зазнати втрат, які перевищуватимуть їхню здатність генерувати нові сили, що обмежить кількість особового складу, доступного для поповнення деградованих частин і з'єднань», - йдеться у звіті ISW.

Наразі неясно, чи зможе нинішня російська криптомобілізаційна кампанія, яка значною мірою спирається на набір добровольців і примусову мобілізацію засуджених і мігрантів, забезпечити збільшення кількості особового складу, необхідного для проведення ротацій під час інтенсифікації російських наступальних зусиль.