«Паломниця 2»: Марченко катує себе гірчичниками, мощі рятують Медведчука від СБУ, а Росія межує з богом

Перший сезон «Паломниці» побачив світ у березні 2021 рокуі подарував нам безліч мемів та чудернацьких відкриттів. Щонайменше історію про те, як Марченко захоплено цілує череп у відрі, стверджуючи, що він неймовірно пахне. Там же є фантастична сцена, коли Марченко у печерах випадково знаходить чиїсь рештки, бере їх у руку і ніжно та здивовано промовляє: «О, косточка!». 

Також у багатьох сценах можна було помітити доволі нав’язливий показ брендового одягу та аксесуарів Марченко: від валіз Louis Vuitton до хустки Valentino. Глядачам показують ці речі так, як це зазвичай роблять у рекламних роликах, акцентуючи увагу на логотипах. 

Значно серйознішими були зізнання Павла Лебедя, який розповів, що колись до нього на сповідь прийшов серійний убивця Анатолій Онопрієнко та зізнався у злочинах. Павло відпустив йому гріхи і сказав не робити такого більше. Маніяк пішов і, звісно, продовжував убивати. Сам же Паша Мерседес навіть не думав звертатися до правоохоронних органів, бо карати — це справа божа. «Я говорю: вы знаете, я не участковый на вас заявлять. Моя цель — привести вас к покаянию, не делайте больше никому зла», — сказав Паша Мерседес серійному вбивці.

Також упродовж усіх серій Оксана Марченко в дуже екзальтованій манері просувала віру в різні чудеса, які відбуваються у храмах російської церкви. Переконувала, що потрібно бути маленькими людьми, нічого не робити, покладатися лише на волю вищих сил і всім усе пробачати. Приміром, одна з героїнь розповідає, що її доньку жорстоко вбили, але вона одразу пробачила убивцям та навіть відмовилася йти на суд. 

Ну і, ясна річ, червоною стрічечкою через усю цю «Паломницю»йшов сюжет про те, чому Каїн убив Авеля. Іншими словами — чому злі українці напали на своїх братів на Луганщині та Донеччині. Про Росію, звісно, ані слова. Натомість глядачі отримали чергові неймовірні зізнання. Приміром, «мати» загиблого українського військового каже: «Может, так Господь управил — чтобы он не убил никого?».

Сама ж ведуча гуляє по Святогірській лаврі (яку вже у 2022-му росіяни серйозно пошкодили) та начитує за кадром текст, звертаючись до українців: «Что же у нас с тобой сломалось и разладилось, брат? Мы поверили тем, кто разделил нас на правых и неправых. На своих и чужих. Неужели, брат, ты хочешь, чтобы мы стали следующими? И лежали рядом в сырых могилах? Это плохой план, брат, даже если в могилах мы больше не поссоримся с тобой никогда». 

Комізму «Паломниці» додавала специфічна манера Марченко розмовляти у стилі «блаженної відбитості» з використанням слів «панахидочка» чи «владыченька».

Участь у серіалі брали не лише представники церков та монастирів, а й різні публічні люди. Наприклад, актор Дмитро Лалєнков чи учасник «Дизель шоу» Євгеній Сморигін.

І ось другий сезон. Знімали його до повномасштабного вторгнення. До речі, хто знімав — ми не знаємо, титрів немає. Як і в першому сезоні. І це не дивно: люди, які погодилися заробити гроші в такий цинічний спосіб, розуміли, що світитися в цьому трешаку не варто. Знаю, що дехто з членів знімальної групи серйозно постраждав після повномасштабного вторгнення. 

Треба визнати, що і перший, і другий сезон зафільмовані доволі якісно. На вигляд це типове тревел-шоу з дуже якісною картинкою, цікавим сценарієм і динамічним монтажем.

Якщо минулого разу Оксана їздила українськими храмами та монастирями (які належали російській церкві), то в цьому сезоні подалася за кордон. І основними думками, які вона просуває нині, стали магічне мислення (у ще більших масштабах і формах) та загроза від загниваючого, ворожого Заходу, який тягне свої лаписька до святого православ’я і традиційних цінностей.

Час неймовірних історій для глядачів настає одразу на початку першого епізоду. По-перше, дисклеймер. Першим же кадром нам повідомляють, що серіал зняли ще у 2021 році. Але «во время захвата и разгрома моего киевского офиса в марте 2022 года были украдены все отснятые материалы. Через 8 месяцев произошло невероятное — воры сами стали возвращать жесткие диски с исходниками 2 сезона».

Диво – інакше це не назвеш. По-друге, Марченко розповідає нам вражаючу історію. Колись вона поклала собі гірчичники, але вони виявилися якимись стрьомними і наша Оксана відчула «чудовищное жжение». Але гірчичники не зняла, бо людина народжена на страждання. За кілька хвилин «боль стала совершенно невыносимой». Але наша героїня продовжувала страждати. «Когда же єта пытка закончилась, я сняла горчишники и увидела на своей груди восемь кровавых ран. Мне был поставлен неутешительный диагноз – химический ожог 4 степени».

Просто погугліть фотки такого опіку – зазвичай при ньому вражаються м’язи та навіть кістки. І уявіть (якщо ця розповідь правдива), що повинно бути на думці у людини, яка свідомо доводить себе до такого стану.

А, ну і найголовніше. Шрами, які лишилися, не міг приховати навіть професійний грим. Але одного разу Оксана приїхала на острів Корфу, знайшла мощі святого Спиродона, доторкнулася до його капців і на наступний ранок рубці зникли безслідно.

Ось чудодійні капці.

А ось і мощі.

Отже, перший випуск вона присвятила саме цим мощам.

За зіркового героя вона взяла Миколу Баскова, одного з придворних співаків путінського режиму. Він вдавав із себе високодуховну особу, яка тільки те й робить, що молиться зранку до вечора. Також співак розповідав про різні обряди (над ним, наприклад, носили цього самого Спиридона у труні), після яких він усе більше і більше возвеличувався і очищався від скверни.

Також Марченко показує нам й інші дива. Одне мені сподобалося найбільше. Вона бере інтерв’ю в Георгія, який начебто довго працював медбратом у психіатричній клініці на Корфу. Так ось, одного разу він спостерігав неймовірне: пацієнти раптом почали бачити святого Спиридона і розмовляти з ним! Чудо!

«Видно, що люди з ним у якийсь спосіб спілкуються. Тобто можуть розмовляти з ним. Коли я знаходився з одним хворим, він перевів очі від мене праворуч та розмовляв зі святим Спиридоном. Це було реально, чуттєво, що я навіть обернувся подивитися, хто стоїть поряд».

У 3 і 4 епізоді Марченко поїхала в Сербію і, звісно, крім божественних розмов, провела і політичні. Погорювала, що розпалася Югославія і порефлексувала над бомбардуванням НАТО у 1999 році. Чому ці бомбардування відбулися – ніхто не знає, бо це загадка. Проте ми знаємо, чому відбулася війна на Балканах – усе через нестримну жагу людей до братоубийства. Через яку страждають православні віряни.

Але найбільше мені сподобалася зустріч із Еміром Кустуріцею, яка стала для Марченко «совершенно особой на пути познания бога».

Невеличка довідка для тих, хто не стежить за життєвим і творчим шляхом цього режисера. Ще у 2013 році він вкрай негативно висловився щодо Революції Гідності і заявив, що лише Росія може прийти на допомогу Україні. Також він стверджував, що бачив на Майдані нацистів. Володимира Путіна шанує і вважає його єдиним, хто може протистояти НАТО. Агресію Росії проти України, звісно, підтримав.

У 2016 році Кустуриця отримав орден Дружби від російського диктатора «за особливі заслуги у зміцненні миру, дружби, співпраці й взаєморозуміння між народами збереження і популяризацію російської мови і культури за кордоном». Отримуючи нагороду, він заявив, що Росія «дала світові найвищі досягнення у сферах мистецтва й культури, а також зіграла головну роль в захисті світу від фашизму. Це дуже велика нагорода для мене, тому що я думаю, я вірю, що президент Російської Федерації Володимир Путін - людина, яка внесла рівновагу в світову політику».

Марченко їде у знамените кінопоселення Кустуриці у горах, де багато радянських автівок і є площа Нікіти Міхалкова.

Ось обрані цитати. Марченко стверджує, що Кустуриця – Апостол у своєму ділі і проповідує любов. А квінтесенцією цього є фільм «По чумацькому шляху». На що режисер відповідає:

«Людина, яка не вміє любити, тобто яка не вміє співчувати, розкаюватися і поклонятися, насправді промазала повз ціль. Тому цей фільм не має великого успіху на Заході, бо Захід змінив свою мову».

«Що відбулося за цей час? В кінці 20 століття я кілька разів вигравав у Каннах. Що відбувається в 21 столітті? Ось недавно в Каннах переміг фільм, в якому головна героїня завагітніла від Кадилака. Тобто жінка народжує дитину після того, як переспала з Кадилаком. Це та сучасна мова, яка, я б сказав, повністю заперечує наші ідеї. В моєму фільмі є щось, що я вважаю принципово людяним».

«Християнська культура ніколи не була у такій небезпеці як зараз… Оскільки західна частина суспільства обрала сатанізм. Вона так діє щоденно. Я впевнений, що збереження усього художнього і талановитого у світі напряму залежить від Росії. І в основному від російської церкви. Бо без російської церкви православний світ не виживе. А Росія – це країна, яка межує з богом».

Ну і наостанок. Про Медведчука. Наприкінці 4 епізоду Марченко розповідає нам ще одну карколомну історію про божественні дива. Звісно, про мощі. Цього разу – Василя Острозького. Справа в тім, що у сім’ю Оксани прийшла біда – чоловік за неправдивим звинуваченням вже рік знаходився під домашнім арештом. «По-сути он оказался политическим заложником тех, кто собирался разрушить большую церковь на Украине».

Вона просить священника провести обряд над мощами, аби врятувати Віктора та допомогти йому подолати ці обставини. В кінці ведуча за традицією цілує мощі. І закінчується все тим, що святий справді допоміг, хоча і провів нашого Віктора через випробування – переслідування, пограбований будинок, «страшні катування у застінках СБУ». Оксана ж, як вірна дружина, жила «с растерзанной душой и шла босым сердцем по битому стеклу». Але сила святого духа перемогла і у свято різдва Богородиці її чоловік «был спасен от смерти и плена».

Ось такий геппі енд, шановні друзі. І у нас із вами теж є чому порадіти. Епізоди першого сезону «Паломниці» набирали в середньому близько 800 тисяч переглядів. А перший – 1.2 мільйони. Але лише тому, що люди його дивилися через епізод із цілуванням черепа ну і перші випуски різних проєктів традицій дивиться більше людей. Нині ж на кожній серії ми бачимо десь до 30 тисяч переглядів.

Цікаво, чи будуть продовжувати це дійство на третій сезон?