«Белла — це чиста радість». Інтерв’ю з режисером і головною акторкою британської фантастичної трагікомедії «Бідолашні створіння»

Дія розгортається наприкінці умовного ХIХ століття. Молода красуня на ім’я Белла (Емма Стоун) повертається до життя завдяки доктору Годвіну Бакстеру (Віллем Дефо), котрий пересадив їй мозок її новонародженої дочки. Дівчина прагне пізнати навколишній світ усупереч суворій опіці Годвіна. Зрештою вона тікає з Дунканом Веддерберном (Марк Раффало), спритним і розпусним юристом. Подорожуючи Європою, проходячи соціальними сходами із самого низу, Белла відкидає патріархальні забобони свого часу.

Лантімос і Стоун вперше співпрацювали в історичній драмі «Фаворитка» (2018), відзначеній 11 номінаціями на «Оскар», але «Бідолашні створіння» стали для обох виходом на принципово новий рівень. Лантімос, виходець із мінімалістської течії «грецького сюрреалізму», створив психоделічний світ, насичений найнесподіванішими образами і яскравими кольорами. У певному сенсі це погляд Белли, яка вирвалася з чорно-білого маєтку Годвіна, але також це й та утопічна Європа, в якій можливі пересадки мозку та рівноправність жінок.

Кадр фільму «Бідолашні створіння»

Емма Стоун грає жінку, котра еволюціонує не тільки духовно, а й фізично. На початку вона ходить перевальцем і вигукує окремі слова, як маля, котре щойно зіп’ялося на ноги; потім, поступово, в неї з’являються незграбна пластика й емоційність підлітка. І так, стадія за стадією — спостерігаємо народження дорослої усвідомленої людини, вільної від страхів та упереджень. Стоун, у свої 35 років маючи «Оскар», премії БАФТА й «Золоті глобуси», досягла вже всього, про що тільки може мріяти акторка; але Белла — це абсолютна вершина її кар’єри.

Наразі «Бідолашні створіння» вже мають «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю і два «Золотих глобуси» — і точно матимуть щонайменше один «Оскар».

У рамках промокампанії фільму відбулася віртуальна пресконференція за участю Йоргоса Лантімоса й Емми Стоун. Свої питання серед інших поставив і кореспондент «Детектора медіа».

— Еммо та Йоргосе, здається, вам дуже подобається працювати разом. Що ви робите, щоб розкрити найкращі якості одне одного?

Йоргос: Коли ми вперше зустрілися, то одразу зрозуміли, що ладнаємо одне з одним. Правда, минуло кілька років після знайомства, перш ніж ми змогли зібрати все докупи та зробити фільм. І коли ми зняли «Фаворитку», стало очевидно, що й працювати разом нам весело та легко. Не потрібно багато обговорювати, достатньо кивків чи жестів. І це має велике значення, тому що ви не марнуєте час та енергію, а просто робите справу. Після «Фаворитки» ми почали говорити про наступні проєкти, і тоді я запропонував їй «Бідолашних створінь». Що ще, Еммо?

 Йоргос Лантімос

Емма: Я не знаю. Думаю, ми щиро кохаємо одне одного. Ми можемо і сміятися одне з одного, і сваритися, але дійсно чудово ладнаємо. Я повністю довіряю йому як режисерові та співавтору, а це рідкість для актора, коли ти можеш віддати себе і знати, що ти й твоя історія — під захистом. Йоргос любить створювати щось на кшталт компанії, не лише з акторів, а й зі знімальної групи. Завдяки цьому ти почуваєшся безпечніше і ближче до кожного.

— Образ Белли досить складний. Від дитячого розуму, замкненого в дорослому тілі, до жінки з ліберальним і феміністичним духом. Як ви готувалися до ролі?

Емма: Я намагалася усунути будь-який осуд і сором. Над тілом, мовою і пластикою ми працювали досить інтенсивно, тому що нам потрібно було розуміти її виконання в міру розвитку. Але найголовнішим було просто відпустити все, тому що Белла — це чиста радість і цікавість, у неї немає сорому і немає травм. Важко знайти дорослу людину, яка не пройшла через це і не має, знаєте, рефлекторних реакцій, як у собаки Павлова на певні речі, або певних суджень про себе чи інших. І в цьому був великий дар грати її. Вона просто живе у світі відкриттів. Думаю, що це найбільша частина моєї підготовки до її ролі (сміється).

Емма Стоун

— Та все ж таки перед вами стояло надскладне завдання — зіграти героїню в дуже різних фізичних і психологічних станах. Які акторські ресурси чи впливи ви використовували?

Емма: По-перше, працювали над усім цим разом. Коли працюєш з такими акторами, як Віллем Дефо, Рамі Юссеф чи Марк Раффало, то можеш бути на сцені й вільним. Але дійсно, з погляду впливу, Йоргосе, що ти думаєш?

Йоргос: Цей персонаж не схожий ні на кого, кого ви бачили раніше. Тож я не думаю, що у нас було щось спільне з кимось. У якийсь момент я попросив її подивитися фільм про Каспара Гаузера (історичний персонаж, дорослий юнак із дитячою свідомістю, головний герой драми Вернера Герцога «Кожний за себе й один Бог проти всіх», 1974. — «ДМ»). Але просто щоб надихнутися чимось зовсім іншим і унікальним.

Емма: А не для того, щоб імітувати.

Йоргос: Так, не для імітації. Тож це було більш інтуїтивно, ми намагалися відштовхуватися від того, що мали, з погляду еволюції та зустрічей героїні й оточення, в якому вона перебуває. Спробувати уявити, як Белла реагувала б на це. А решта — справа фізики. Ми репетирували, пробували різні речі, і це було дуже фізично і практично.

Емма: Просто ставили сцени з її тілом і мовою, розібрали, як вона розвиватиметься по етапах, щоб переходити від одного дня до другого. Ні Йоргос, ні я не любимо багато говорити про психологію персонажа, про те, що відбувається всередині й усе таке. Зовнішній вигляд є, а внутрішня робота — вже моя справа.

— Фільм також оповідає про пробудження Белли в інтелектуальному, емоційному та сексуальному плані. У всьому цьому вона зустрічає опір із боку чоловіків. Наскільки важливий цей момент?

Емма: Для мене це не тільки її протистояння з чоловіками. Я думаю, що це її досвід різних аспектів життя, світу, різних міст, різних середовищ. Тож я не думала про те, як вона йде по життю у стосунках із чоловіками. Але всі ці чоловічі персонажі по-своєму захопливі, у них є свої шари того, як вони її відчувають та що пропонують їй, чого вони вчать її та чого вона вчить їх.

Йоргос: Також багато жінок відіграють важливу роль у її еволюції.

Емма: І тварини, і їжа, і танці.

Йоргос: Музика, співи.

Емма: І так багато речей (сміється).

— Йоргосе, в який момент вам спало на думку представити перші пів години в чорно-білому кольорі?

Йоргос: Це трапилося досить пізно. Я не думав робити початок фільму чорно-білим, поки ми не провели багато тестів, спробували різні плівки та об’єктиви. Я хотів використати чорно-біле зображення лише коротко у флешбеках. Але потім ми подивилися тести, і це виглядало так красиво! Чорно-білий світ зовсім інакший. І я вирішив, що доцільно зняти початок історії, перш ніж Белла вирушить у подорож, у чорно-білій гамі. І тоді у вас буде можливість, коли вона повернеться до Лондона, відчути світ у кольорі.

— Окремий цікавий момент — костюми Голлі Воддінгтон. Як вони допомогли розкрити вашу персонажку?

Емма: Костюми дуже допомогли з усім цим. Белла на початку наче стьобана і вбрана в шовки. І про неї дуже піклується служниця місис Прим. А потім, коли вона вирушає у власні пригоди, то одягається сама в шматки, які вона комбінує по-своєму. І поступово вона вбирається більш структуровано, оскільки дорослішає і пристосовується до навколишнього середовища. Тканини й кольори такі красиві, а ідеї, що стоять за цим, неймовірні. Те, як вона змінює своє вираження через одяг, є величезною частиною розвитку її характеру.

— Йоргосе, ваші роботи демонструють красу кіно. З тим станом кінобізнесу, яким він є сьогодні, легше чи важче знімати такі фільми?

Йоргос: Залежить від конкретного режисера. В один момент це дуже легко, а в другий — дуже складно. Іноді, коли щось не вдається, то дуже важко зробити наступну річ, і навпаки. Наприклад, успіх «Фаворитки» дозволив мені зняти «Бідолашних створінь» — раніше я не міг цього зробити, всі продюсери відмовляли. Але коли прийшов час, я знав, яким буде мій проєкт, і міг зробити його з повною творчою свободою. Тож у підсумку це було легко. Але зайняло 12 років. І це також пов’язано з масштабом фільму. Думаю, що картини середнього масштабу зараз складніше знімати, ніж, наприклад, дуже маленькі або дуже великі фільми.

— Еммо, така інтенсивна гра могла бути виснажливою. Про що ви думали, щоб триматися на правильному шляху під час зйомок? Йоргосе, чи був у цьому ваш внесок?

Йоргос: Мій внесок був, в основному, під час репетицій. Я намагався вселити впевненість, щоб акторам було комфортно одне з одним, зі мною і з рештою знімальної групи. Створити компанію, в якій ми були настільки близькі, щоби просто розважитися і з легкістю ставитися до того, що робимо. Це продовжилося на знімальному майданчику і дало акторам відчуття безпеки та поваги. Але все залежало від них.

Емма: Я відчуваю те саме. Мені дуже незручно, коли актори кажуть, що їхня робота важка. Я вважаю, що це принизливо. Хоча так, ти дуже втомлюєшся, бувають дні, коли ти вкрай суворий до себе. Але казати, що так тяжко бути актором — це божевілля, як на мене. Звичайно, деякі дні були важкими (сміється), але не дуже. Це весело. Це така радісна, щаслива річ, яку можна робити. І Белла настільки радісний персонаж, що навіть у складний день це завжди був подарунок. Тим паче з Йоргосом і з нашою командою.