"Трохи серце тремтіло". Олександр Ягольник – про повістку брату, дочок Могилевської та відомого однокласника, який вибрав Москву

Музичний продюсер та автор багатьох хітів для українських виконавців Олександр Ягольник, який з початком великої війни не полишає Києва, зізнався, як нині йому живеться, та розкрив долю відомих колег.

У розмові з OBOZ.UA Ягольник розповів, чим зараз займаються артисти колись дуже популярного гурту "Іграшки", який він продюсував. А також зізнався, як відреагував на гучні новини з життя Наталі Могилевської, з якою мав особисті стосунки.

У 1990-х і 2000-х Ягольник активно продюсував українських виконавців та писав пісні для відомих артистів – Наталі Могилевської, Каріни Плай, Олі Юнакової, Ірини Сказіної, гуртів "Іграшки", "Гавана", Real O та багатьох інших.

"Ірина Сказіна, з того, що я знаю, працювала в оркестрі Збройних сил України, – каже Ягольник. – Я її, можна сказати, відкрив у 1990 році як співачку. Якийсь час вона взяла для себе напрям романсів, багато з яких – російські. Це було в середині 90-х, ніхто тоді навіть думати не міг про те, що сусіди підуть на нас з війною, хоча на підсвідомості відчуття все ж було, особливо на перших "Славянських базарах" у Білорусі. Але я думаю, що пороху в Ірини Сказіної має вистачити для того, щоб зробити щось нове та цікаве зараз. Оля Юнакова давно виїхала до Іспанії. Зробила вокальну студію – працює там з дітками. Вона оселилася за кордоном з чоловіком та трьома дочками ще до війни".

Особливе місце у творчості Ягольника займають пісні для Наталі Могилевської, з якою його пов’язувала не тільки спільна робота, а й палке кохання. "Я її вишуканість і чистоту душі дуже добре відчував, – пояснює Ягольник, чому їхня співпраця була такою успішною. Перший альбом Могилевської "Ла-ла-ла" став найбільшим рекордом українського шоу-бізнесу з продажів компакт-касет і компакт-дисків у 90-ті. – У неї був певний творчий почерк з нашими піснями. Композиції вийшли дуже впізнаваними, на відміну від того, що співає Наталі зараз. Але це її життя і вибір – і до нового витку нашої з неї творчості ще є час".

– Коли ви дізналися, що Наталя Могилевська стала мамою двох дівчаток, як відреагували?

– Я завжди радий, коли в Наталі щось хороше відбувається в житті, особливо в такій важливій сфері, як сім’я. Будь-якій жінці хочеться реалізувати свої материнські почуття, і я, зізнаюсь, так собі й думав і відчував, що врешті Наталка зупиниться на тому, щоб вдочерити когось. І зараз дуже тішуся з того, як розпорядилася доля. В її сім’ї, яка походить з давнього козацького роду Могил, у мами Ніни Петрівни було дві доньки: старша Оксана і молодша Наталя. Думаю, що з Могилевської вийде чудова мама і своє бажання материнства вона реалізує повною мірою. Крім того, в неї був уже певний досвід виховання дівчаток (у стосунках із бізнесменом Єгором Долініним Могилевська виховувала його трьох дітей. – Ред.).

Свого часу Олександр Ягольник був продюсером дуже популярного гурту "Іграшки": "Ніхто, наскільки мені відомо, не залишився в шоу-бізнесі. Олексій Нагрудний став кіноактором, багато знімався в серіалах. Дівчата теж пішли іншими стежками. Мій брат, який також був солістом гурту, нині працює у сфері ІТ. Зараз отримав повістку, пройшов медичну комісію. Він молодший за мене на п’ять років. Коли розпочалася велика війна, ми ходили разом до військкомату, але тоді нас не взяли".

Багато своїх пісень Олександр Ягольник написав російською мовою, однак каже, що не буде проти, якщо його композиції перекладатимуть українською: "Хай, хто хоче, перекладає – я не забороняю і судитися за це точно не буду".

Проте, додає, що не дуже впевнений у тому, що це матиме успіх: "Я бачив на Facebook текст, який зробив Євген Рибчинський для Гарика Кричевського. Це цікава і напевне дуже правильна тенденція, цей крок важливий для настрою нашого сьогодення. Переклад дуже гарний, але оригінал, звісно, кращий, навряд чи пісня матиме такий самий комерційний успіх, як у 90-х. Мені в дитинстві важкувато було читати вишуканий переклад творів Пушкіна на українську мову, який зробив сам Максим Рильський. Тому мені видається, що кожному автору зараз краще робити нові пісні".

Олександр Ягольник, який розпочинав свій творчий шлях як музичний журналіст, першим озвучив словосполучення "український шоу-бізнес" в одній із радянських газет.

"Мав непросту розмову з цензором із КДБ, – згадує той час. – Це було в січні 1989 року. Трохи серце тремтіло, але я відчував, що правда на моєму боці і мені є що їй відповісти та як дати опір. Так і сталося: інтелектуально відбився від цієї тітки з КДБ і дозвіл на друк той номер газети отримав. Вона сиділа в "Пресі України" на Шулявці – тоді всі провідні газети України друкувалися і розміщувалися там. Читала все, що виходило – і на п’ятий поверх викликала тих, хто, як вважала, спотворює радянську дійсність. Мене, приміром, вона намагалася звинуватити в антирадянській і антикомуністичній пропаганді через те, що я взявся популяризувати українських виконавців і назвав їх на американський манер шоу-бізнесом".

Ягольник каже, що український шоу-бізнес дуже змінився за час війни: "Кліпів за 100 тисяч доларів вже знімати не будуть, бо це нерентабельно, зараз є багато можливостей підтримати до себе інтерес за значно менші кошти. Треба сказати, що і в часи, коли в українському бізнесі крутилися чималі кошти, багато чого штучно збільшувалося у вартості заради піару. Згадую, як у 90-х Костя Меладзе розповідав про кліпи в Москві, які нібито коштують 100 тисяч доларів і вище. А ми такі самі, якщо не кращі, в Києві робили максимум за три-чотири тисячі. Середня ціна дуже гарного кліпу на ринку тоді була 10-12 тисяч, а "Територія А" взагалі примудрялася знімати свої "прогресив-кліпи" за 300-500 доларів".

Продюсер зізнається, що нині не так активно стежить за розвитком українського шоу-бізнесу, однак констатує, що за українську музику можна тільки порадіти: "Чесно скажу, я зараз намагаюся абстрагуватися від новин і зосередитися на власній творчості. Щоб так слухати і моніторити, як раніше я це робив, то ні. Але з того, що до мене доходить у Facebook, висновок такий: можна тільки потішитися за наш шоубіз, йде серйозний підйом нових цікавих імен і інтернет рулить".

"Я свого часу публічно передбачав, що хвиля молодої української музики прийде в життя нашого суспільства, щоправда, не думав, що це станеться в такий важкий час, – продовжує Ягольник. – А з приводу того, як все розвиватиметься в поп-музиці України надалі: важко аналізувати. Зараз не на часі – ні музичні конкурси, ні фестивалі, які б сприяли розвитку музичної індустрії, приміром, головний фестиваль Бессарабії "Дунайська Січ", який я організовував, мовчить вже п’ять років. І взагалі – коли повернеться музичне життя таке, як ми його любили, невідомо. Про це можна буде щось говорити лише після закінчення війни".

Ягольник зізнається, що війна сильно вплинула на його світогляд: "Я себе спіймав на думці, що пішов трохи не туди, моє серце заполонила ненависть. Подолати це допомогли духовні практики. Я відкрив для себе шлях до Бога – релігійне вчення Вознесених Майстрів. І з того часу багато часу приділяю молитвам і молитовним практикам. І як би важко не було, стараюся не пускати ненависть у своє серце".

Зараз Ягольник працює над мюзиклом "Гармата Героїв Крут" про події 1918 року: "Займаюся важкою та кропіткою творчою роботою. Зокрема, і заради того, щоб відволікати мозок від тяжких думок. Тим часом я розумію, що до закінчення війни цей твір буде захований у довгу шухляду і притрушений великою кількістю пилу. Зараз усі українці вільні кошти віддають на фронт, на підтримку армії. Тому цей мюзикл, що готую, поки не на часі".

Олександр Ягольник – випускник факультету журналістики КДУ ім. Шевченка. Навчався разом з колишнім медійником, а нині нардепом Миколою Княжицьким, співачкою Анжелікою Рудницькою, телеведучими Оленою Фроляк і Сергім Руденком, письменником і сценаристом Андрієм Кокотюхою, поетом Олександром Кабановим, редакторкою журналу Vіvа Іванною Слабошпицькою, кіносценаристом Андрієм Соколовським. А в школі ходив до одного класу ще з одним відомим теледіячем Владом Ряшиним, якого відомим зробила програма "Мелорама", згодом він очолив телеканал "Інтер", а через п’ять років, пішовши звідти, заснував кінокомпанію Star Media.

Влад багато років працював над фільмами для двох країн – України та Росії. У 2021 році презентував в Україні як продюсер україномовну картину "Зломовчання" разом з акторкою Ксенією Мішиною, яка зіграла в ній головну роль. А з початком вторгнення зник з інформаційного простору.

"Щодо Влада Ряшина, з того, що чув, він перевів свій бізнес у Росію і має там гарну касу, – каже Ягольник. – Свого часу він багато робив для них патріотичних фільмів – про історію Росії та її історичну велич, які добре фінансували з РФ. Роднянський теж, приміром, якийсь час тому знайшов себе в Росії, однак виступив проти війни і виїхав з країни з початком вторгнення. А Ряшин… Зараз важко людям, які не думали, що так все повернеться, і за великі гроші віддавали свій талант країні, яка виявилася агресором".

Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю з продюсером Олегом Боднарчуком – про "ресторанну співачку" Повалій, Винника, що зняв маску, та дивний задум "Кварталу 95".

Також читайте на OBOZ.UA про скандал "Кварталу-95" із піснею Хурсенка: дочка відомого музиканта – про шок від виступу, подарунок від Білик і співпрацю тата з Байрак.

Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!