Битва за Китаїв: забудовник виграв суд. Що далі?

17 січня у Господарському суді міста Києва слухали справу за позовом Генпрокуратури, яка в суді захищає Китаїв. Це пам’ятку національного значення, яка збереглася в столиці. Тут під час розкопок досі знаходять трипільську кераміку та збереглися залишки фортифікаційних споруд часів Київської Русі і тут мають працювати археологи, а не важка техніка забудовників. Окрім того Китаїв знаний своїм монастирем.

Ми єдина європейська столиця, яка зберегла у своїх межах комплекс археологічної культурної спадщини древнього міста і зараз його хочуть забудувати.

20 років тому ділянку віддали в оренду Київській овочевій фабриці, яку пов’язують з одіозним екснардепом Віктором Пилипишиним (обирався від Шевченківського району, 223 округ). Потім були підписані інвестиційні договори з різними забудовниками. А от саме зараз тут хоче будувати KAN Development, який очолює колишній перший заступник мера Києва Ігор Ніконов. 

Перед судовим засіданням низка ЗМІ оприлюднила матеріали про те, що цей інвестор не зробить тут насправді нічого поганого і навпаки допоможе з благоустроєм території: «нарешті знайшовся соціально відповідальний інвестор, який готовий виконувати всі вимоги Мінкульту…» – йшлося у публікаціях, які були марковані «новини компанії» або «позиція», що може бути ознаками замовності матеріалів.

І от що цікаво, що в цих матеріалах не було ані позиції Генпрокуратури, ані позиції самого Міністерства культури. Зате згадувалося таке собі ГО «Спадщина Китаєва», яку очолює Сергій Коржаневський. Його намагаються позиціонувати у цих публікаціях і під час судових засідань як представника громади. Тільки чомусь позиція і публікації зі згадкою цієї ГО на користь забудовника, а позиції киян – нема.

Під час розгляду цієї справи сталося те, що ми прогнозували після цієї інформаційної хвилі, Ягічева оголосила резолютивну частину на користь Київської овочевої фабрики. Мова йде про ділянку площею понад 21,5 га. Це одна з двох ділянок, на яку пренендує KAN Development. На плані вона більша і розташована ліворуч.

Генеральна прокуратура у суді доводить, що місцева влада не може розпоряджатися цими двома ділянками, оскільки та земля, де є археологічна спадщина, – це земля державної власності. Відповідно договір оренди між Київською овочевою фабрикою та Київрадою прокуратура просить суд визнати недійсним.

Лінію захисту адвокати відповідачів будували в основному на тому, що межі пам'ятки «Китаївське городище і курганний могильник» не були формально затверджені в установленому порядку і Київрада цілком правомірно розпорядилась землею. Логіка Київради та забудовника по суті така: нема формальних меж – значить, можна будувати! Власне, за цією логікою, Київрада може віддати під забудову не лише частину, а і все Китаївське городище загалом! Що цікаво, факт самого існування пам'ятки вони не заперечували.

Тут треба наголосити, що ця позиція є нічим іншим як підміною понять. Межі території пам’ятки вони чіткі і зрозумілі (паспорт пам’ятки, облікова документація, картографічні матеріали інституту археології про культурний шар, опорний план міста Києва – все це було надане суду). І на цьому наголошував Мінкульт. 

Зазначимо, що адвокат «Овочевої фабрики» – Віталій Петровський. Він брав участь в інших резонансних справах по захисту великих забудовників. Так от він подав «доказ», який суддя долучила до справи, а саме: експертний висновок Закарпатського відділення Інституту судових експертиз про те, що землевпорядна документація у забудовника в повному порядку а, головне, що межі Пам'ятки «Китаївське городище і курганний могильник» встановити неможливо!

Звичайно, із Закарпаття видніше, що там в київському Китаєві можливо, а що ні. Фахівці з інституту археології Національної академії наук України, який є третьою стороною в справі на боці прокуратури, виступили категорично проти такої «експертизи». На їхню думку, в ній немає історико-археологічного компонента.

Це не перший раз коли забудовники дають в суд експертизу землеустрою замість експертизи території пам’ятки археології. Єдина установа, яка могла б дати таку історико-археологічну експертизу – це Інститут судових експертиз ім. заслуженого професора Бокаріуса.

Посилання прокурора на норми законодавства, згідно яких землі, на яких розташовані пам'ятки археології національного значення не можуть перебувати в комунальній власності, а лише в державній не врахували.

Так само не врахували експертні висновки таких двох профільних установ, як інститут археології та інститут географії Національної академії наук про те, що оспорювана земельна ділянка накладається на територію пам’ятки. 

Що стосується другої ділянки – то справа ще буде слухатися у цьому суді і кияни будуть відвідувати ці засідання та інформувати громадськість про перебіг судової справи. Суддя у цій справі інший – Петро Паламар. Друга ділянка площею майже 5 га.

А прокуратура повинна щойно отримає рішення першої інстанції у справі, яка стосується ділянки у 21,5 га, невідкладно подавати апеляцію.

Взагалі така позиція, яку займає у цій справі забудовник і влада столиці, – недержавницька. Культурна спадщина, як і археологічна, – це частина стратегії нацбезпеки. 

Якщо вивчити судову практику, яку створив Верховний Суд у таких справах, то одній з постанов йдеться про те, що земля належить до земель історико-архітектурного призначення не тоді, коли вирішила чи не вирішила так міськрада.

Для цього просто треба факт знаходження на ній пам’ятки. А факт того, що Китаєво – це пам’ятка – беззаперечний.