Огляд Prince of Persia: The Lost Crown. Він повернувся, але вже не принцем

Prince of Persia за свою понад 30-річну історію пережив кілька перезапусків, злетів та падінь. Успіх Assassins Creed у 2007 році затьмарив усю трилогію Пісків Часу тож Ubisoft закрили Принца у темній коморі. Кілька разів були спроби дістати серію з полиці, але всі вони були невдалими якщо не у творчому плані (The Forgotten Sands), то у фінансовому (Prince of Persia 2008). До того ж з кожної гри потрібно відраховувати відсотки Джордану Мехнеру, який є автором Принца та володіє торговою маркою, тож вибір на користь власної інтелектуальної власності (Assassins Creed) був очевидним.

Але серія не померла. У 2020 році французи анонсували багатостраждальний рімейк The Sands of Time, а влітку минулого року спінофф-перезапуск під назвою The Lost Crown від авторів Rayman Legends. Перший показ гри розділив фанатський табір, одні не дуже зраділи такій “кістці”, інші тішилися хоча б тому, що про серію не забули. Проте головним залишалося питання, яке цікавило усіх — чи хорошою буде ця гра? Відповідь дізнаєтеся у нашому огляді Prince of Persia: The Lost Crown.

Час, як ріка

Вже не вперше у грі про Принца ми граємо не за принца по статусу. Але на противагу грі 2008 року, цього разу ми беремо під контроль не мандрівника, а молодого воїна Саргона. Та не простого, а з полку Безсмертних, найвідданіших та найсильніших слуг корони.

Після перемоги у масштабній битві Саргон отримує нагороду від самої королеви. Проте радість від такої відзнаки триває не довго. Молодого принца викрадають і сімка Безсмертних вирушає на його пошуки. Слід викрадачів приводить рятівників до гори Каф, яка після певних подій потрапила до часової аномалії.

Це все ще не епічна історія з дорогими CGI-роликами, але слідкувати за історією гори та як вона переплітається з королівством справді цікаво. Але якщо ви не любитель слухати історії про легендарні предмети, богів, події чи явища, то вас точно захопить ігролад, який є основою жанру метроїдванії.

Воїн всередині

Бойова система складається зі зброї та вмінь персонажа. Також абсолютно усі акробатичні та часопросторові здібності героя можна застосовувати під час бійок.

Гнучкість бойової системи здебільшого зосереджена на амулетах,  що дають пасивні бонуси. Зі стандартних, і навіть банальних, це трішки збільшують здоров’я, дають незначну протидію токсинам чи покращують завдану шкоду стандартними атаками, чи атаками у повітрі. Але є й такі, які наділяють зброю та Саргона додатковими ефектами. Один з перших подібних амулетів після успішного парування атаки противника створює сферу, в якій час сповільнюється для ворогів.

Місця для Амулетів на шиї Саргона не багато, а чим потужніший амулет, тим більше місця він займає. Розширити кількість слотів для амулетів можна у торговця, або знайшовши у секретних місцях.

Також в подоланні ворогів нам допомагають суперудари — Прилив Атри. Для їх активації потрібно заповнити відповідну шкалу, яка має три рівні. На кожному рівні активується можливість здійснити той чи інший удар.

Для простоти розуміння ці рівні можна перевести в поділки. Маємо три поділки, здійснення одного удару потребує однієї поділки, інший удар використовує усі три. Тобто маючи три заповнені комірки послідовно можна використати тричі перший удар, або тільки один раз третій удар. Заповнюється шкала Атри, атакуючи противників.

Деякі поліпшення, типу +1 шкоди для мечів чи кращу дію амулету, можна придбати у ковалихи, деякі дають за перемогу над босом, наприклад Приливи Атри.

Загалом бойова система викликає тільки позитивні емоції та бажання пробувати щось нове. При певній вправності та комбінуючи усі наявні здібності, комбінації амулетів, ближню та дальню зброю, гра перетворюється у 2,5D подобу Devil May Cry, не вистачає лише оцінки рейтингу стилю.

Йди куди хочеш

Для жанру метроїванії важливою складовою є не тільки цікаво побудований світ, але й наявність механік які покращують дослідження та роблять його зручнішим. В The Lost Crown розробники зробили одну дуже корисну механіку — скриншот локації.

Виглядає це так, як звучить. Знайшовши скарб чи цікаве місце до якого доступ закритий відсутністю вмінь, натискання однієї кнопки робимо знімок екрана, після чого він прикріплюється на мапі.

Функція надзвичайно корисна, адже тепер не потрібно запам’ятовувати в якому місці я не міг дострибнути до скрині, а в якому потрібний ключ, що б пройти за двері. Що б спонукати гравців повернутися до цих точок і що б карта не була заспамлена “полароїдами”, розробники обмежили кількість таких нотаток.

В іншому дослідження світу стандартне для жанру. Поступово отримуємо нові здібності, що дозволяють потрапити у раніше недоступні місця. Без секретів за крихкими стінами теж не обійшлося. Проте для їх виявлення нам доступний спеціальний амулет, який не займає додаткового місця.

Це звучить дивно, але The Lost Crown ледве не перша гра в серії, що візуально найбільше схожа на знайому нам по історії Персію. В The Sands of Time події відбувалися в Індійських декораціях, а в The Two Thrones про Персію нагадувала хіба що Вавилонська вежа. В новій грі зустрічаються істоти з мітів про давню Персію, так і реальні історичні постаті, не згадуючи вже про архітектуру.

Художньо, на мій смак, гра красива, хоча заради оптимізації довелося пожертвувати технологічністю. Але зважаючи на жанр гри, розробники зробили правильний вибір, й навіть на старих відеокартах типу GTX1060 гра працює в 4К з 60 кадрами на секунду. Навіть на Nintendo Switch The Lost Crown працює стабільно без особливих графічних погіршень.

Я грав на PS5 й жодних просідань частоти кадрів не помітив. Що приємно, на поточному поколінні консолей гра може працювати у 120fps з роздільністю наближеною до 4К. Чи було графічне спрощення варто того? Впевнений, власники 120-герцових телевізорів дадуть ствердну відповідь.

Обов’язково спробуйте демо гри, в ньому одразу доступні механіки які не доступні в перші години гри, і загалом воно дає зрозуміти, чого очікувати від гри.

Prince of Persia: The Lost Crown виявилася справжнім приємним сюрпризом, який можна рекомендувати усім фанатам метроїдванії та екшенів. В ній чудово зроблено практично все, за що люблять жанр та навіть додалося кілька нових цікавих ідей. А от фанати канонічного Принца продовжують чекати.