Українські військовополонені у російській пропаганді

«Детектор медіа» проаналізував майже 2,5 тисячі повідомлень у проросійських телеграм-каналах і розповідає, як російські пропагандисти маніпулюють темою військовополонених.

Головним документом, який визначає правила ставлення до військовополонених, є Женевська конвенція про поводження з військовополоненими, прийнята 1949 року. Республіки Радянського Союзу, серед яких були й Україна, і Росія, яка вважає себе правонаступницею СРСР, ратифікували конвенцію у 1954 році. За цією конвенцією, злочинами, зокрема, є: фізичне, психологічне і сексуальне насильство щодо військовополонених; обмеження доступу до медичної допомоги; вилучення особистих речей; розміщення військовополонених у зоні ураження зброєю; примус голодувати чи використовувати обмеження доступу до їжі як покарання; також до військовополонених не можна застосовувати інші види покарання, ніж застосовуються до військових держави, яка утримує військовополонених.

За словами представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петра Яценка, понад 90% українських полонених зазнають катувань і негуманного поводження. У червні 2023 року в Медійній ініціативі за права людини після опитування 50 військовослужбовців, які повернулися з російського полону, повідомили, що росіяни допитують військовополонених із застосуванням насильства, не дбають про належні умови утримання військовополонених і не надають медичну допомогу, транспортують у переповненому транспорті зі зв’язаними руками й очима. У листопаді 2023 року в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини повідомили, що утримувати військовополонених у тюрмах і слідчих ізоляторах, що практикують у Росії й Україні, теж є порушенням міжнародного права. І наголосили на тому, що Росія, на відміну від України, унеможливлює доступ до військовополонених представників міжнародних організацій у місцях утримання.

На звинувачення українців у злочинах щодо військовополонених від ООН у листопаді 2023 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець написав у телерамі:

«Хотілося б почути беззаперечні факти й аргументи, на яких ґрунтуються висновки місії стосовно ймовірних порушень із боку української сторони. Ще раз наголошую: Україна дотримується Женевської конвенції, міжнародного права й відкрита для міжнародних організацій. Це Росія злочинно вторглася на нашу землю, вбиває та викрадає українських громадян і досі блокує доступ до наших військовополонених. Масштаби нелюдського поводження та катування — приховуються».

За статтею 438 Кримінального кодексу України, жорстоке поводження з військовополоненими й населенням на окупованих територіях карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. А якщо жорстоке поводження призвело до загибелі, — то п’ятнадцятьма роками чи довічним позбавленням волі. В Україні у 2023 році відкрили 60944 кримінальні провадження за цією статтею. З них повідомлення про підозру вручили 88 особам, а судові вироки були у 37 випадках. Такі дані опубліковані у «Єдиному звіті про кримінальні правопорушення за січень — грудень 2023 року», який публікує Офіс Генерального прокурора України. У звіті немає даних про те, громадянами яких держав є фігуранти проваджень. Так само інформації про громадянство немає в базі осіб, які переховуються від органів влади. У ньому на 15 січня 2023 року є 380 людей, яких розшукують від квітня 2014 року за злочини проти військовополонених. З них 173 людей внесли до бази у 2022-му, 134 — у 2023-му.

У російському полоні перебуває більш як тридцять тисяч українців: 3574 військових — за даними Спеціальної комісії при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України на 17 листопада 2023-го. А також, як сказав Дмитро Лубінець 7 грудня, 28 тисяч цивільних.

У відкритому доступі наразі немає інформації за 2023 рік про кількість російських військовополонених в Україні, яку озвучили б офіційні українські чи російські джерела. Представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов пояснює відсутність цієї інформації позицією Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. За його словами, це пов’язано з перемовинами щодо повернення українських захисників і цивільних громадян. Росіяни натомість маніпулюють даними про кількість українців у російському полоні. Зокрема, у жовтні 2023 року терорист Денис Пушилін в ефірі російської пропагандистської телепрограми «Соловьёв Live» сказав:

«Кількість українських військовослужбовців у російському полоні йде на тисячі, а в полоні київський режим має близько 500 наших хлопців. Цифри не можна порівняти».

Так пропагандисти намагаються підкреслити «небажання українців воювати з Росією» і нерозуміння причини війни, яке, за їхньою логікою, виливається у добровільні здачі в полон. Ці тези вони просували до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Як росіяни використовують українських військовополонених у пропаганді

Росія намагається використовувати родичів українських військовополонених проти України, сказав 31 грудня 2023 Дмитро Лубінець:

«Ми маємо системні факти про те, що росіяни телефонують родичам і кажуть: “Ми готові віддати, а Україна не хоче забирати”. Це неправда. Вони пропонують родичам виходити на мітинги, блокувати дороги, адміністративні будівлі. Або, наприклад, у нас є факти, коли родичів змушують фотографувати розміщення Збройних сил України, об‘єкти критичної інфраструктури та передавати їх».

За чотири дні після того, 3 січня, в Україну повернулися 230 полонених, із яких 130 були військовослужбовцями, 55 — бійцями Нацгвардії, 38 — прикордонниками, 1 — працівник поліції та 6 цивільних. З приводу цього обміну російські пропагандистські ресурси поширили фейк, мовляв, Україна відмовилася від обміну 300 українців на 300 росіян. Нібито могли обміняти 300 осіб, а обміняли лише 173. Хоча цифру про 230 підтвердили й російські медіа.

«Країна-терористка навмисно поширює фейкові новини щодо обміну, щоб створити ілюзію, начебто українській владі байдуже на своїх громадян, які перебувають у полоні. Мета рашистів — викликати обурення всередині українського суспільства та дискредитувати владу», — відреагували на фейк у Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки й оборони України.

Для детального аналізу тверджень російської пропаганди щодо полонених Центр досліджень «Детектора медіа» опрацював дві хвилі повідомлень про полонених, створених між 10 грудня і 9 січня 2022–23 і 2023–2024 років відповідно. Пошуковий засіб у системі «TeleZip / Mantis Analytics» містив лише корінь слова «полон» російською. Запит фокусувався на проросійських телеграм-каналах, про які «Детектор медіа» писав у дослідженні «Кремлівська гідра» на початку січня 2023-го. У наборі повідомлень за 2022–23 роки було 1145 постів, опублікованих у 125 телеграм-каналах, а за 2023–24 — 1339 зі 121 телеграм-каналу. Сумарно в кожному наборі даних тема військовополонених була присутня у 146 телеграм-каналах.

З цих даних можна зробити висновок, що російський агітпроп має сталий набір підходів до подачі тем, пов’язаних із військовополоненими. Він регулярно звертається до проблеми військовополонених, що ілюструє динаміка повідомлень. У наборі даних за 10 грудня — 9 січня 2022–23 років, у середньому за день було 38 повідомлень. А в масиві за цей же період 2023–2024 — майже 45.

«Приєднуйся до маси» і йди в полон. У обох наборах даних найбільше постів, націлених на дискредитацію держави Україна та поширення пропозиції приєднатися до тих, хто здався у полон. У 2022–23 роках для аргументації використовували позиції начебто українських військових, які залишились у Росії.

«Роботяга з “ЛНР”, з території, що тривалий час була окупована “Київським режимом”. Служив паливозаправником, був “засланий” на передову та здався у першому бою. Взятий у полон бійцями угруповання “О” під час штурму чергового опорника ЗСУ під Кремінною. Тепер, після звільнення, хоче за прикладом своєї дружини отримати російський паспорт», — ішлося в одній із публікацій, створеній 26 грудня 2022 року.

Інколи у таких повідомленнях додавали деталей, які мали б переконати у раціональності здачі на милість росіян. 10 грудня 2022 року, наприклад, оприлюднили розповідь нібито українського військового, який перебуває у полоні, про рішення здатися через погане озброєння. Мовляв, «замість обіцяної техніки його підрозділ отримав лише автомати та кулемети часів Великої Вітчизняної війни».

У грудні 2023 — на початку січня 2024-го пропагандисти у закликах «приєднатися до маси» полонених стали використовувати тему мобілізації:

«Що таке мобілізація та як із нею боротися? Ну, ми можемо дати чубам лише одну пораду. І вона діє, коли вже не лише мобілізували, а й засунули на передову у “хот-догу”. Що за порада? Та все та ж — скласти зброю».

Як і рік перед тим, полон подавали як порятунок. А заклики здаватися росіянам вкладали в уста «третіх осіб», українських полонених, які «визнавали», мовляв: «Росію не перемогти, не воюйте з росіянами, здавайтеся в полон».

Для додавання ваги аргументам у телеграмі також додавали деталей про нетривалу підготовку військовослужбовців. Наприклад, 15 грудня 2022 року, трохи більше ніж за місяць після звільнення Херсона, у проросійському телеграм-каналі оповідали про «близько 600 мобілізованих херсонців, кинутих “укронацистами” під Мар’їнку “змивати провину кров’ю”. Без жодної бойової підготовки». У цьому і схожих випадках пропагандисти культивували «фальшиву дилему». Мовляв, Україна не цінує своїх людей і відсилає непідготовлених на лінію зіткнення. Тому, щоб не підпорядковуватися «командуванню, яке покидає людей на позиціях, “як м’ясо”», краще здатись у полон і «отримати шанс вижити».

«Багаторазове повторення». Наприкінці 2023 — на початку 2024-го було більше повідомлень, ніж у масиві даних попереднього проміжку, з нашаруванням на повідомлення про взяття у полон класичних тез російської пропаганди про:

перебування у Збройних Силах України іноземців шляхом поширення відео, яким ілюстрували начебто взяття у полон поляка;

мобілізацію хворих людей завдяки «розповіді» про полоненого українця, якого нібито мобілізували з виразкою шлунка. За «Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» люди з виразкою шлунка можуть бути визнаними обмежено придатними чи не придатними до військової служби. І кожну ситуацію повинна розглядати лікарська експертиза.

війну «до останнього українця» за допомогою «інтерв’ю українського полоненого Міноборони Росії», ц якому полонений стверджує, що війна Росії з Україною — «це утилізація українського народу, ще трохи часу пройде — не залишиться українців».

Повторенням схожих повідомлень, у яких переплітаються різні тези російської пропаганди, агітпроп намагається закріпити їх у пам’яті аудиторії для того, щоб вони стали сприйматися очевидними й не викликали відторгнення чи бажання їх перевірити.

У проросійських телеграм-каналах схвалюють злочини щодо військовополонених

У аналізованих повідомленнях було три випадки, коли автори публікацій у телеграм-каналах поширювали інформацію про злочини росіян щодо військовополонених. Інколи вони проступають неявно, через підписи до відео на зразок: «Донецькі нікого в полон не беруть» чи «Пощастило Миколі, що ми все ще добрі». А буває, як 19 грудня 2023-го, коли у проросійському телеграм-каналі «Лисичанск — колыбель Донбасса» показали відео з підписом: «Суворі хитрощі війни під Кліщіївкою. Наш боєць обшукує щойно вбитих ЗСУ-шників і мінує одного з “двохсотих”». На ньому російські військові обшукують загиблих, забирають їхні речі та зброю, а потім на одне з тіл встановлюють розтяжку з гранатою.

Або насміхаються з тих, хто розповідає про сексуальне насильство у російському полоні. Такі повідомлення у проросійських телеграм-каналах з’явилися після обміну полонених 3 січня 2024 року. Ми зафіксували три такі повідомлення. Усі вони стосувались інтерв’ю української військовослужбовиці, яка повернулась із полону. У двох публікаціях жінку, яка свідчила, що в російському полоні ґвалтували чоловіків, звинуватили у тому, що вона оббріхує російську армію, адже ґвалтувати полонених можуть нібито тільки в «Укрорейху». У третій — порадили повернутись у полон, щоб цього разу зґвалтували її.

Використовує полонених російська влада і заради матеріальних вигод. Наприклад, ватажок Чеченської Республіки Рамзан Кадиров на початку січня запропонував повернути українських військовополонених в обмін на зняття з нього, його родичів і майна санкцій США:

«Ми маємо полонених, яких ми забрали в Донецьку, Луганську. Я передаю (список) нашому гостеві… Якщо вони знімуть санкції з моєї мами, з дочок і ні в чому не винних людей, коней… крім мене. Ще додадуть трохи санкцій проти мене, то ми цих людей віддамо».

Автори постів у російських і проросійських телеграм-каналах поширили цю пропозицію без критики Кадирова, як належне. Можна припустити, що у російському суспільстві використання військовополонених для пропаганди чи виманювання вигод для себе є практикою, яка не засуджується і є позицією держави.

Уряди інших держав і міжнародні організації мають бути більш наполегливими у притягненні до відповідальності воєнних злочинців і недопущенні продовження воєнних злочинів росіян. Убивства військовополонених на камеру, як це сталось у березні 2023 року, коли росіяни вбили Олександра Мацієвського — не просто окремі жахливі випадки, які масово поширюються у новинах і потім забуваються, а систематичні злочини, які тривають. Їх потрібно зупинити, а винних — покарати.