Що пришвидшить бунти та руйнування в Росії: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу припустив, за якої умови ці протести переростуть із локальних в масштабні. Також він оцінив спроможності України та Росії вести тривалу війну.

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми розповідали, що гальмує фінал війни, а також – що вирішить її результат. Більше важливих деталей – читайте за посиланням.

Що запустить низку бунтів у Росії

У російському Башкортостані протести, але не лише там. Виникають конфлікти та протести через відсутність світла, води, опалення, зростають ціни на продукти. Однак наразі всі вони локальні. Також "вихідці з території Росії", говорять про те, що впливати треба на тих, хто ухвалює рішення або ж на еліти. На вашу думку, як можна масштабувати протести на території Росії?

Протести будуть самомасштабовуватись, але це відбуватиметься після того, як десь станеться дійсно "кривава неділя" (день розстрілу і розгону 2,5-тисячної мирної демонстрації в Санкт-Петербурзі у 1905 році – 24 Канал).

Якщо десь в Росії відбудеться не просто зіткнення з силовиками, з росгвардією, а якщо це буде зіткнення, внаслідок якого буде багато крові. Після цього процес почне розвиватися достатньо швидко. А це буде точно. Усі процеси, які проходять в Росії – це поступове закипання. Це не означає, що вибухне завтра.

Чому Росія сьогодні постійно говорить: "сідаймо за стіл переговорів". Росіянам потрібно на певний час зупинитись, щоб трошки коштів відправити на внутрішні потреби, соціальні програми та владнати весь цей розлад.

У Росії дійсно відбувається достатньо багато процесів. По-перше, йде виставка "замерзаючої Європи в Росії". Вони хотіли, щоб Париж та Берлін замерзли, а замерзає Новосибірськ, Чита, Пенза та інші міста. І це правильно. До речі, росіяни сьогодні в набагато більшому масштабі відчувають те, що вони б хотіли, щоб відчували ми з вами минулої зими й цієї так само.

Протести в російській Башкирії / Скриншот з відео

Усе ж таки цієї зими наші системи ПРО, ППО, аеророзвідка, системи радіоелектронного контролю території набагато більш потужні. Але минулого року вони хотіли, щоб в нас не було опалення, світла тощо.

Цього року вони так само не мають опалення в багатьох регіонах, ЖКГ, каналізації. Росіяни сьогодні поступово занурюються в те, що хотіли, щоб мали українці. Але вони це дістають з природних причин – з причин нездатності управлінської вертикалі Росії.

У Росії поступово накопичується дефіцит грошей. Глава російського мінфіну Антон Сілуанов говорить, що в Росії є 40 трильйоні рублів накопичень громадян, які вони можуть вилучити та використати. Тобто вони забиратимуть у людей гроші, які вони зберігають в банку, і використовуватимуть для своїх потреб, бо "фонд благосостоянія" вже закінчився.

Росіяни мають дефіцит фінансовий, дефіцит управлінських спроможностей, дефіцит системи ЖКГ і так далі. А також масштабні мобілізаційні процеси.

Водночас пояснень, чому "триденна війна" йде вже практично два роки, немає. У межах російських пропагандистських програм говориться про те, що Росія буквально вже завтра "атакуватиме" Варшаву, Берлін та інші міста.

Проте перші пів року війни росіяни це слухали. Сьогодні вже ні, але у них накопичуються питання, які почнуть суттєво масштабуватися тільки, коли десь відбудеться криваве боєзіткнення між протестувальниками і росгвардією. Тільки це, як ланцюжкову реакцію, запустить інші процеси.

Щодо впливу на людей, які приймають рішення, – це ніяк не повпливає. Ці люди перебувають сьогодні у шоковому стані та усвідомлюють, що все йде не туди, куди треба йти, але вийти й обміркувати вони не можуть. Це відбувається на будь-яких рівнях – навіть в близькому оточенні Владіміра Путіна.

Ці люди – представники еліт бізнесових, фінансових, політичних – пливуть за течією та підсвідомо очікують, що все це колись обвалиться. Це не стосується максимально токсичних персонажів з кремлівської верхівки таких як Дмітрій Медведєв, Сєргєй Міронов, В'ячеслав Володін. Їх можна вивести за дужки, у них низький інтелект і вони просто не мають чим думати і роблять щирі заяви.

Революційний процес в Росії дозволить вчинити перерозподіл впливів, можливостей та обновить систему, яка йде точно в глухий кут. Тому впливати на цих людей немає сенсу, вони нічого не робитимуть. Але заворушення відбуватимуться, якщо тільки десь проллється багато крові.

Що пришвидшить руйнування Росії

Низка ЗМІ припускають, що "кривава неділя" можлива після суттєвої перемоги на лінії фронту. Здебільшого вважають, що це є цілком реальним після повернення Криму чи заходу України на півострів. Усі роблять ставку на Крим. Ви таку ставку робите?

Безумовно, Генштабу планувати, де буде краще й що краще. Я не роблю ставку, а абстрактно говорю, що дійсно важливий суттєвий тактичний прорив України та суттєва тактична поразка Росії по лінії фронту.

Це неймовірно пришвидшить багато асоціальних руйнівних процесів у самій Росії. Це дійсно створюватиме очікування масштабних протестів. Це не будуть антивоєнні протести – вони нам з вами "остільки – оскільки".

Це будуть протести соціального, регіонального плану й проти місцевих еліт, які були направлені з федерального центру в той чи інший регіон. Там багато буде чинників, які провокуватимуть масштабні протести, зокрема несправедливий перерозподіл грошей.

Прорив будь-який і будь-де суттєво вплине на психоемоційний стан, остаточно розвалить все, що сьогодні ще тримається в Росії, чому й вони "закручують гайки". Це абсолютно правильно.

Щодо Криму. Це сакральне місце, про яке Путін пам'ятає. У 2015 році навіть документальний фільм зняв, де зі сльозами на очах розказував, як сам планував операцію із захоплення чужої території.

Путін зізнався, що сам планував захоплення Криму / Getty Images

Як з'ясувалось, це було і сьогодні – щирий намір захоплювати, руйнувати, знищувати, депортувати, а потім завозити гастарбайтерів і заселяти ці території своїми людьми. Йому не потрібні території як саме місце завоювання.

Ми сьогодні з вами бачимо ефективне відпрацювання повітряного простору Криму. Бачимо ефективне відпрацювання по чорноморській акваторії прибережного Криму. Це говорить про те, що певні інструментальні спроможності в України точно є. І вони стратегічно важливі.

Якщо використання цих інструментів масштабують і суттєво збільшать вогневий вплив на півострів Крим, це може пришвидшити деякі процеси. Проте по лінії фронту немає різниці, де станеться обвал. Тобто головне мати суттєве обвалення лінії фронту з огляду російського окупаційного груповання.

Чому окупанти кажуть, що самі збили А-50

Чому на території Росії запустили інформацію, що вони самі збили свій А-50?

Це складне питання. Очевидною була б відповідь, що вони заохочують пілотів продовжувати літати на окуповану територію України та виконувати ті чи інші бойові завдання, бо буцім в України немає інструменту, який може дотягнутися до Росії.

Тому що якщо визнати, що над акваторією Азовського моря були знищені А-50 та Іл-22М, це говоритиме про те, що в Україні з'явилися інструменти дальньої дії. А тактична авіація працює достатньо близько до лінії фронту.

Ми ж розуміємо з вами, це ж не стратегічна авіація, яка підіймається на території Росії, над Каспійським морем і якісь ракети відправляє на територію України. Це ж трошки про інше й це могло б налякати пілотів.

Вони хочуть створити таке враження, що наче "ми все контролюємо, як і контролювали. Україна не має відповідних інструментів, тому не потрібно боятися". І це там "friendly fire" (дружній вогонь – 24 Канал), який дуже дивно виглядає, як на мене.

Навпаки тоді пілоти мають сказати: "Так, чекайте. Якщо навіть такі літаки знищуються "friendly fire", це означає, що система повністю розбалансована. Ніхто нічого не контролює, сигнал "свій – чужий" відсутній". Але це ж Росія. У Росії ніхто не ставить логічні запитання, тому що ключове логічне питання "а навіщо взагалі це все нам потрібно?".

Тобто ми зайшли, практично без втрат забрали чужу величезну територію, провели певні пропагандистські заходи. Згодом сказали: "Гляньте, які ми потужні, нас всі бояться, ми забрали Крим". Як це вони робили у 2014 – 2015 роках. Сьогодні вони б мали логічне питання "а заради чого все?".

Вони зайшли – їх ненавидять. Проти них постав весь технологічний світ, не хочуть з ними співпрацювати. Вони втратили свої глобальні позиції, втрачають багато людей, у них не вистачає коштів на внутрішні проблеми, не зрозуміло, що відбувається з ЖКГ.

Зайшли, щось забрали, знищили, просуватися вперед не можуть, витрачаємо в цих "м'ясних штурмах" величезну купу людей та техніки. Компенсувати виробництво цієї техніки не можуть, тому що санкції посилюються. Ба більше, ці санкції зараз аналітично будуть відпрацьовані, щоб вони дійсно стали повноцінними санкціями. Не такими, як були з 2014 року, а повноцінними.

Ідеальний для них сценарій – замороження конфлікту. Тому що перемоги очевидно не буде, під контроль Україну вони не візьмуть. Це ж зрозуміло. Проте замороження конфлікту – це для них ідеальний варіант, як вони вважають.

От заморозили конфлікт, а далі? Зможуть їздити по світу? Матимуть такі можливості, як мали до повномасштабного вторгнення, доступ до глобальних фінансових ринків? Ні. Зможуть повернути свою власність в Італії, наприклад? Ні. І тоді запитання – а навіщо? Як вони житимуть далі після цього всього?

Росіяни ж не ставлять собі такі логічні запитання. Якщо А-50 збила навіть не Україна, а вони самі, то це що означає? Що будь-кого можуть збивати сьогодні "friendly fire". А якщо це Україна, то це взагалі кошмар? Бачите, "ідеальний" варіант – замороження конфлікту.

Як довго Україна та Росія можуть вести бойові дії

DeepState каже, що кількість атак, зокрема на лінії фронту, збільшується й відбувається нагромадження сили на багатьох ділянках. Принаймні до березня, коли їм можна буде оголосити, що Путін переміг на "виборах", вони намагатимуться просуватися далі й максимально використовувати всі свої сили і засоби для того, щоб нашкодити Україні.

Це виглядає наступним чином: вони продовжують накопичувати ресурси на лінії фронту, підкидати туди залишкову техніку, мобілізовувати, бо мобілізовані готові вмирати. Паралельно з цим вони суттєво збільшили ракетні і дронові обстріли території України.

У такий спосіб вони говорять нам та нашим партнерам, що в них є ресурси на довгу війну, щоб тиснути та вбивати. І тому погоджуйтесь на заморожений конфлікт, інакше будемо тиснути.

Питання в іншому, – чи є в них ці ресурси на довгу війну? Ні, немає. Чи можуть вони скомпенсувати своє військове виробництво за ті втрати, які несуть? Ні, не можуть. Чи мають вони сьогодні ще певні спроможності? Так, мають. Я говорю про снаряди, зокрема з Північної Кореї, та ракети певної дальності. Чи готові вони до безкінечної війни? Ні, не готові.

Якби були готові, їм було б байдуже. Вони б не повторювали через день слово "переговори", "ми готові", "ми хочемо" тощо. Тому що це і є замороження конфлікту – це головне, що для них сьогодні важливе. Будь-яке заморожування конфлікту означає наступне:

• вони не програли;
• вони не несуть жодної юридичної відповідальності за війну. Вони скажуть: "А ми не програли, і це не війна, це конфлікт";
• вони втягуватимуть різні країни в різні дискусії. Наприклад, щодо питання заморожених російських активів. Вони відправлятимуть зустрічні позови щодо втручання в якісь процеси, щодо військової допомоги Україні.

З одного боку, вони відповідатимуть по якихось позовах, казатимуть: "Ви нам позови даєте, а це ми даємо вам позови. Це ж був рівноправний конфлікт". З іншого боку, у цей же момент вони насичуватимуть простір своїми "текстами". Заспокоїться медійне середовище, буде трошки менше ілюстративного матеріалу про злочини, які вони скоюють в Україні.

А в нас є цей ресурс, ми готові? Чи у нас немає іншого варіанту?

Коли у вас постає вибір "або ви виживете, або будете поневірятися по світу, не маючи своєї держави й ніколи більше не зможете її отримати", тоді немає запитання, чи є в нас ресурс. Тут запитання про інше.

Не можна паритетно воювати з величезною країною, яка є архаїчною. Вони в будь-якому випадку воюватимуть кількістю. Але в нас є партнери, з якими треба ще раз посидіти і вирішити для себе.

Українські захисники / "Азов"

Є технологічні рішення, які кількісне перебивають якістю зброї. Тоді не треба паритетно воювати "тисяча проти тисячі". Тоді треба воювати "десять проти тисячі". І тоді потрібні ці інструменти. Головне, щоб наші партнери усвідомили, що в цій війні немає рішення відкласти чи заморозити.

Сьогодні не треба говорити, як ми дивимося на медійні кампанії, які проходять в різних країнах, де той чи інший очільник, наприклад, міністерства оборони, виходить і говорить: "Найімовірніше, через 3 – 5 років у нас буде пряме бойове зіткнення з Росією. І тому ми маємо сьогодні вкладатися у військове виробництво".

У нас сьогодні йде війна в Східній Європі, де вже присутня Росія. І якщо Росія цю війну програє, то тоді в мене запитання – хто тоді на вас нападе через 3 – 5 років? Якщо вона програє – немає більше Росії з експансіоністською зовнішньою політикою. Що для цього треба зробити?

Для цього потрібно все, що є в арсеналах і на складах, віддати на сьогоднішню війну. Тому що ця війна ключова, коли Україна в ній переможе, у вас буде запас у 25 – 50 років, щоб ще раз переосмислити, що таке європейський безпековий простір і чому Росія – це не Європа. Ну і відповідні заходи зробити.

Якщо Росія виграє, то тоді у вас немає 3 – 5 років, тому що війна буде завтра. Тут інше запитання виникає – чи встигнете ви суттєво наростити своє військове виробництво? Скільки коштуватиме це все? Сьогодні – це 50 мільярдів чи 100 мільярдів для України прямої військової допомоги, а завтра – це 1,5 трильйона доларів чи євро, які ви маєте вкласти у свої безпекові програми.

Є ще одне питання – чи буде готовність серед людей ваших країн захищатися від російської навали так, як це робить Україна? Якщо враховуватимемо, що російська армія на той момент дійсно виглядатиме зовсім інакше, ніж на початку вторгнення в Україну. Це буде армія насичена людьми, які дуже люблять вбивати, які вміють це робити, які мають досвід.