Рецензія на фільм «На землі святих і грішних» / In the Land of Saints and Sinners

У четвер, 18 січня, в кінотеатрах стартував прокат кримінального трилера «На землі святих і грішних», світова прем’єра якого відбулася на 80-му Венеційському кінофестивалі. Попри те, що здебільшого одноманітні ролі у фільмах за участю 71-річного ірландського актора Ліама Нісона перетворилися на окремий жанр, власне, «фільм з Ліамом Нісоном», у рецензії нижче розповідаємо, чому цей проєкт радше має право на життя, ніж ні.

«На землі святих і грішних» / In the Land of Saints and Sinners

Жанр кримінальний трилер, бойовик
Режисер Роберт Лоренц
У ролях Ліам Нісон, Кіаран Гайндс, Керрі Кондон, Джек Ґлісон, Колм Міні, Сара Грін
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

У середині 70-х члени Ірландської республіканської армії влаштовують теракт у Белфасті, який йде трохи не за планом. Горе-підривники знаходять сховок у богом забутій глушині під назвою Гленколемкілл, де умиротворений шум прибою порушується хіба що пострілами з рушниці Фінбара Мерфі.

У якомусь паралельному всесвіті цей чоловік міг працювати повітряним маршалом чи водієм снігоочисника, але тут він — ветеран Другої світової з важким минулим, що гарує сільським кілером. Втім, Фінбар хоче кинути цю невдячну справу, щоб зайнятися розсадою квітів, овочів абощо.

На жаль, цим благородним починанням не судилося здійснитися, адже герою доводиться втрутитись у справи місцевої родини, у якій він помічає фізичне насилля над дитиною. Не здатний терпіти таке свавілля, Фінбар змушений стрясти пилюку з рушниці та покарати винного. Але, як виявляється, той пов’язаний з белфастівськими підривниками, які вже готові помститися негіднику, що скривдив їхнього товариша (а для декого ще й брата).

«На землі святих і грішних» — друга спільна робота режисера Роберта Лоренца та місцевої зірки Ліама Нісона після «Захисника» (2021). Треба відзначити, що ця стрічка, якій навіть вдалося потрапити до однієї з конкурсних програм торішнього Венеційського кінофестивалю, помітно краща за попередника.

Це стовідсотково суворе чоловіче кіно з не менш суворим головним героєм «у відставці», а його дія відбувається у похмурій ірландській глушині, де справедливості чекати нізвідки. При цьому аж до кульмінації автори практично відмовляються від бойових сцен та роблять ставку на трилер, покликаний нагнітати атмосферу. Не сказати, що спостерігати за таким перебігом подій до нестями цікавезно, але бажання прослідкувати, що ж буде далі і яким чином Нісон дасть прикурити черговій банді поганців, нікуди не зникає.

Ліам Нісон вчергове видає образ втомленого від життя старого, котрий повісив рушницю на цвях, але у якого ще достатньо пороху, щоб дати бій купці поганих хлопців (і лихій дівчинці). Актор давно зайняв свою нішу і почувається у таких ролях як риба у воді, а його невловне вміння бути вкрай привабливим персонажем нерідко стає корисним навіть на тлі безнадійно вторинного матеріалу. Запам’ятовується і Кіаран Гайндс, здебільшого через те, що вчергове не грає лиходія, і Керрі Кондон, котра знову постала в сетингу розкішних ірландських пейзажів після блискучої трагікомедії «Банші Інішерина», і Джек Ґлісон з «Гри престолів».

За своїм настроєм і темпом фільм ближче до третього «Праведника», тільки він є менш витонченим і з Ліамом у сетингу вітряної ірландської глушини замість непохитного Дензела серед залитих приємним сонечком сицилійських краєвидів. Можливо, запропонованої приземленості буде недостатньо, щоб сюжет не вивітрився з голови через пів години після перегляду. Але цілком достатньо, щоб повболівати за чарівного героя Нісона принаймні ще разок. Недарма ж місцева барменка саме його пригощає пінтою відмінного Guinness.