Знищення російських Іл-76 — чому ці літаки такі важливі для окупантів

Декілька днів тому військово-транспортні літаки Іл-76 стали одними з головних об'єктів російських та українських новин. Це сталося через "незначні" пошкодження, що з'явилися на кількох літаках на аеродромі Хрести, після удару невідомих безпілотників під покровом ночі.

Ця втрата є дуже чутливою для ВКС РФ, оскільки один Іл-76МД-90А коштує в середньому близько 3,7 мільярда рублів. Однак, через нестабільність курсу долара в Росії, реальна ціна зараз - ближча до 5 мільярдів рублів.

Важливо, що виробництво Іл-76 у Росії хоч і налагоджено, але з труднощами. Завод "Авіастар" в Ульяновську, який випускає ці літаки, зіткнувся із затримками у виконанні контрактів, що призвело до скорочення обсягу замовлення з 39 до 14 літаків Іл-76МД-90А до 2028 року.

Також існує проблема якості продукції, з недавніми випадками виявлення конструкторських дефектів та проблемами з двигунами. Водночас, обслуговування та ремонт існуючих літаків Іл-76 також викликає труднощі, що позначається на їх технічній складовій.

Таким чином, російські ВКС мають близько 130 літаків Іл-76 різних модифікацій, але через низку проблем, лише близько 70 з них можуть розглядатися як повністю працездатні. Втрата навіть одного з них створює серйозні труднощі, а втрата 4-7 літаків може призвести до відключення до 10% авіапарку з довгостроковими перспективами ремонту та компенсації збитків, що може вимагати від 3 до 7 років і коштувати багатомільярдні суми.

Слід також обговорити питання якості виробництва. У 2018 році було здано два літаки Іл-76МД-90А з серійними номерами 0109 та 0110. Попереднє постачання таких літаків було проведено у 2015 році, проте їх прийом відбувся лише у 2016 році.

Причина цієї затримки полягає у виявленні серйозних конструктивних дефектів цих літаках, а також у необхідності замінити вентилятори на двигунах ПС-90А-76. Пізніше з'ясувалося, що самі двигуни в повному обсязі відповідали специфікаціям планера.

Наступний важливий аспект пов'язаний з кількістю та придатністю до ремонту. У складі Повітряно-космічних сил Росії налічується близько 130 літаків Іл-76 різних модифікацій. Однак не всі з них перебувають у робочому стані.

У 2019 році стало відомо, що справність техніки військово-транспортної авіації становить лише 60%, і це значення продовжує зменшуватися через відсутність регламентних ремонтних робіт та програму модернізації існуючого парку літаків, при цьому навантаження на машини продовжує зростати.

Що робить ситуацію ще цікавішою, то це те, що замість вирішення внутрішніх проблем з ремонтопридатністю техніки, у 2019 році було укладено контракт на ремонт 6 індійських Іл-78МКІ. Проте процес проведення ремонтних робіт для російських Іл-76 так і не досяг системного рівня.

Виходячи з цього, повноцінними робочими літаками Іл-76 у складі ВКС Росії можна вважати загалом лише 70 бортів. Втрата одного літака означає, що потрібний приблизно річний період для його відновлення. У разі втрати від 4 до 7 літаків - це призведе до виведення з експлуатації до 10% робочого авіапарку.

Історія

У 1960-х роках Міноборони СРСР знадобився сучасніший швидкісний транспортник, недорогий і простий в експлуатації. Паралельно з розробкою Іл-76 створювався і двигун Д-30КП для нього, який дозволив уже на етапі проектування перевищити задані характеристики: замість 33 тонн Іл-76 зміг піднімати до 40 тонн.

Щоб відпрацювати всі можливі комбінації завантаження значного (висота 3,4 метра, ширина 3,45 метра, довжина 20 метрів) вантажного відсіку, на етапі проектування був створений повнорозмірний макет Іл-76, в який під наглядом військових заганялася справжня техніка та розміщувалися обмундировані. Усередині «сімдесят шостого» могли поміститися 145 солдатів (126 десантників із озброєнням) або три бойові машини десанту БМД-1.

Однією з основних вимог військових була можливість використання Іл-76 на аеродромах із короткою посадковою смугою, а також ґрунтових аеродромах. Домогтися вражаючих цифр – 1700 м для зльоту та 900 м для посадки на бетонних ЗПС – вдалося завдяки ефективному крилу, двигунам з високою тягою та потужною гальмівною системою.

25 березня 1971 року Іл-76 здійснив перший політ. Літак дуже сподобався партійній номенклатурі СРСР і того ж року був продемонстрований на міжнародному авіасалоні в Ле Бурже. 1973 року розпочинається серійний випуск транспортників на Ташкентському авіаційному виробничому об'єднанні ім. Чкалова. У липні 1975 року на першому серійному Іл-76 було встановлено 25 світових рекордів. Крім того, літак почав застосовуватися в цивільній авіації для доставки вантажів в екстремальних умовах, у тому числі Сибіру та Крайньої Півночі.

Не можна не згадати, що Іл-76 став основною «робочою конячкою» військової місії радянських військ в Афганістані. Найбільша з часів Великої Вітчизняної війни передислокація військ вимагала перекидання величезної кількості особового складу, техніки та інших вантажів. За 10 років афганського конфлікту Іл-76 здійснили понад 14,5 тисяч рейсів. Відома також кандагарська історія 1995 року, коли таліби захопили екіпаж «сімдесят шостого». Через рік полону пілоти змогли втекти, викравши власний літак.

Літак побудований за традиційною для важких транспортних літаків схемою однофюзеляжного високоплана зі стрілоподібним крилом та однокільовим Т-подібним оперенням. Крило літака трапецієподібне з переломом по задній кромці. Стріловидність крила по лінії чвертей хорд - 25 °. Кожне напівкрило обладнане потужною механізацією і має п'ятисекційний передкрилок і дві трищілинні закрилки. В наявності також двосекційний елерон і чотири гальмівні щитки. Горизонтальне оперення розташоване на верхній частині кіля (Т-подібна форма). На кілі є кермо напряму з триммером та сервокомпенсатором. Стабілізатор переставний, з кермом висоти та триммером-флеттнером.

Характеристики

• Екіпаж: 5 осіб
• Довжина літака: 46,6м
• Розмах крил: 50,5 м
• Ресурс: 30 років/10000 посадок/30000 годин
• Вантажопідйомність: до 60 т
• Максимальна злітна вага: 210 т
• Маса порожня: 88,5 т
• Об'єм палива: 109 000 л
• Швидкість: 780-850 км/год

Підсумок

Як уже говорилося, втрата цих літаків є дуже чутливою для росіян, оскільки з виробництвом нових бортів є серйозні проблеми. Таким чином, виведення з ладу навіть кількох Іл-76 може паралізувати можливості росіян щодо перекидання техніки на лінію фронту або перевезення матеріалів для російського ОПК.

У будь-якому випадку, ця акція навряд чи стане останньою, коли на російських аеродромах раптово горять літаки. Варто лише почекати, щоб побачити, які борти стоять у черзі на знищення наступними - Су-25, МіГ-31 чи, можливо, Су-35?