Фільм із минулого століття, який залишається загадкою: рецензія на Загублене шосе

Фільм Девіда Лінча Загублене шосе вийшов у прокат у лютому 1997 року. Через 27 років на великих екранах України знову показуватимуть цю стрічку з 25 січня.

Після виходу в 90-х картина стала певною мірою комерційним провалом і зазнала чималої критики. Так, журналісти Джин Сіскел і Роджер Еберт поставили фільму два великі пальці вниз. Лінч винахідливо підійшов до критики, розмістивши два пальці вниз на постері. Режисер назвав це ще двома чудовими причинами подивитися фільм.

Більшість шанувальників Лінча не вважають фільм Загублене шосе вершиною його творчості, ставлячи його далеко після таких робіт, як Твін Пікс, Синій оксамит, Голова-гумка, Малголланд Драйв та Дикі серця.

За відчуттями Загублене шосе – це як цілувати дзеркало: вам подобається відображення / картинка, але це зовсім не весело і, мабуть, трохи холодно. Під час перегляду виникають відчуття, ніби стрічку знімали з деякою легкою зневагою до глядачів. Якщо відверто, то для розуміння сенсу цього фільму одного перегляду може забракнути.

Сюжет фільму Загублене шосе

Це сюрреалістичний фільм жахів у стилі нуар. Загублене шосе розповідає про музиканта Фреда Медісона (Білл Пуллман), який на початку картини чує голос через домофон, який каже: Дік Лоран помер. Потім чоловік визирає у вікно, але там нікого немає.

Фред живе зі своєю дружиною Рене Медісон (Патрісія Аркетт). Подружжя починає отримувати таємничі касети із записом їхнього будинку та їх самих. Двоє поліцейських прибувають на виклик, але вони не можуть з’ясувати таємницю касет, адже слідів проникнення до будинку немає.

Медісони йдуть на вечірку, де Фред зустрічає чоловіка з білим обличчям (Роберт Блейк), який каже йому, що вони зустрічалися в його будинку та просить, щоб той зателефонував йому. Тоді складається відчуття, ніби він справді перебуває на обох кінцях лінії.

Пізніше Фреда раптово засуджують за вбивство дружини, і він потрапляє до в’язниці. Після цього він незрозумілим чином зникає, а замість нього в камері з’являється молодий механік Піт Деймон (Балтазар Гетті), який веде інше життя. Тюремники не можуть пояснити, як могли поміняти людей у замкненій камері, але й не мають підстав затримувати Піта.

У майстерню, де працює Піт, згодом приходить гангстер (Роберт Лоджія) зі своєю коханкою, яку грає Аркетт. Чи це та сама дружина Фреда, чи було жінку насправді вбито?

Після цього історія зосереджується, зокрема, на стосунках Піта та коханки гангстера. Стрічка супроводжується чималою кількістю сцен, які балансують на межі із порнографією та еротикою.

Рецензія на фільм Загублене шосе

Свого часу видатний режисер Луїс Бунюель зняв фільм Цей незрозумілий об’єкт бажання, в якому дві акторки грали ту саму роль по черзі. Режисер не пробував пояснити цю дивакуватість. У ньому одна жінка виходила з кімнати, а інша входила знову.

Але коли у Лінча Аркетт грає двох жінок, а Пуллман і Гетті, можливо, одного чоловіка, це відчувається як сюрреалістичний жарт або обман.

У фільмі допустима загадка або таємниця, а Лінч – безсумнівно талановитий режисер. Але під час перегляду хочеться розуміння, що за красивою картинкою є ідея та цільний задум, окрім довільного маніпулювання сюжетними елементами.

Все ж, якщо спробувати цілісно скласти до купи всі пазли у фільмі Лінча, то Фред – це відчужений чоловік, який шукає порятунку у своїх фантазіях, викликаних мареннями. Він намагається заперечити свою збочену сторону, яка змусила його вбити дружину та її коханця. Злочин спонукає його до втечі, де по шосе його переслідують поліцейські автівки.

Фільм Лінча Загублене шосе найкраще можна описати як дивацтва, в яких не застосовують жодних стандартних правил оповіді чи наративу. Власне, ця оповідь майже абсолютно незбагненна, навіть за стандартами Лінча.