Як довести право на відстрочку по догляду за родичем із інвалідністю

Одна із тем, які користувачі соцмереж найчастіше порушують у групах військових адвокатів та юристів, стосується відстрочки від мобілізації для догляду за родичем із інвалідністю.

За законом все ніби чітко та зрозуміло: кому дозволено, кому – ні, однак життя має різні сценарії. Про алгоритм дій дізнавалася кореспондентка “Коротко Про”.

Про які групи інвалідності йдеться

Відстрочку по догляду за родичем чи родичами з інвалідністю гарантує закон “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. У 23-й статті йдеться про осіб, які “мають дружину (чоловіка) із числа осіб із інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.

- Тобто ІІІ група інвалідності дає право на відстрочку військовозобов’язаному тільки тоді, коли йдеться про догляд за дружиною або чоловіком, - каже адвокат Катерина Жегестовська. – Що стосується інших родичів, то в законі конкретизовані І та ІІ групи.

Які потрібні документи

Насамперед, потрібно встановити групу інвалідності дружини чи, припустимо, матері. Для цього треба звернутися до сімейного лікаря, пройти всі призначені ним обстеження, отримати висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) та медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). Остання надасть групу та встановить термін її дії. Детально про це в нашій публікації.

Якщо інвалідність вже встановлена, основоположним документом є висновок МСЕК, або пенсійне посвідчення особи з інвалідністю, або висновок ЛКК – форма 80-4/0, в якій зазначається, що особа потребує постійного догляду. З цих документів робляться копії, нотаріально завіряються та докладаються до заяви в ТЦК та СП про відстрочку від мобілізації. Крім того, належить довести родинні стосунки (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження), а у випадку з батьками - ще й відсутність інших працезданих осіб, які за законом мусять їх утримувати.

- Якщо йдеться про дружину, незалежно від групи інвалідності, то до медичних документів додається свідоцтво про шлюб. Цього достатньо, щоб отримати відстрочку. Дружина – повнолітня особа, і навіть коли у неї є працездатні батьки, за законом вони не зобов’язані її утримувати, - каже адвокат Роман Сімутін.

Що стосується батьків з І чи ІІ групою інвалідності, то тут ситуація складніша, тому поговоримо про неї детальніше.

Як довести, що немає інших родичів

До літа минулого року наявність батька, матері, тестя, тещі з інвалідністю давала відстрочку від мобілізації всім військовозобов’язаним у сім’ї. В кінці червня Верховна Рада ухвалила закон, яким до статті 23-ї було додано, що відстрочка надається тільки тоді, коли “такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати”.

Грубо кажучи, це означає, що коли у матері з інвалідністю ІІ групи є працездатний чоловік в офіційному шлюбі або працездатна донька, байдуже, від першого чи другого шлюбу, то синові відстрочка не належить. Якщо двоє синів, то одного можуть мобілізувати. Отримати відстрочку по догляду за тещею або тестем чоловік може тільки в разі, коли його дружина – їхня єдина донька - відійшла в засвіти і є свідоцтво про смерть.

Але так у нас буває, що закон є, а механізму його виконання немає. Досі не існує документа, який би чітко підтверджував, що у батька чи матері один-єдиний син. В ТЦК та СП вимагають довідки з РАЦСів, а звідти пишуть, що таких не дають. Проте юристи все одно радять робити запити на витяг з реєстру про наявність чи відсутність дітей.

- Це потрібно, щоб отримати офіційну відмову і пред’явити її у ТЦК та СП, - пояснює адвокат Катерина Жегестовська. В одних випадках її беруть за документ, в інших - можуть не взяти.

Один із варіантів, до якого вдаються, – це нотаріально засвідчена заява матері або батька з інвалідністю, що у них немає інших дітей, окрім сина військовозобов’язаного віку.

- Юридичних обов’язків визнавати такі документи у терцентрів теж немає. То я б швидше додавала відмову з РАЦСу або зробила запит на повний витяг з реєстру актів цивільного стану про фізичну особу, яка потребує догляду. Бачила я такий текст на 17 сторінках, але як треба – хай читають, - каже адвокат.

Якщо сестра за кордоном або в декреті

Людей розкидає по світу, а особливо під час війни. Багато жінок виїхали з дітьми за кордон і досі перебувають там, залишивши батьків на піклування своїх братів. Думки юристів розділилися.

- В законі про мобілізацію не сказано, що родичі, які можуть піклуватися про особу з інвалідністю, повинні перебувати в Україні. В ТЦК можуть відмовити на тій підставі, що донька має змогу якщо не повернутися додому, то забрати матір до себе, - вважає адвокат Катерина Жегестовська.

Її колега Роман Сімутін апелює до іншого закону - “Про зайнятість населення»:

- В законі про мобілізацію йдеться про працездатних родичів. А працездатними вважаються особи віком від 16 років, які проживають на території України. Тобто, якщо дочка проживає за кордоном, а в Україні - син, то обов’язок утримання когось із батьків, які мають інвалідність, покладається саме на сина.

В той же час адвокат підкреслює, що факт проживання сестри за кордоном має бути документально доведений.

- Наприклад, довідкою про перебування на консульському обліку чи посвідкою на проживання в іншій країні. Так само можна взяти довідку, якщо сестра в Україні, але перебуває в декреті чи у відпустці по догляду за дітьми або має чоловіка з інвалідністю. За таких обставин вона також не може утримувати батьків, - зазначає Роман Сімутін.

Однак гарантувати, що в ТЦК дадуть позитивну відповідь, ніщо не може. За нестандартних ситуацій адвокати радять консультуватися з юристами і бути готовими відстоювати свої права в суді.

Як довести постійний догляд

Крім довідок, право на відстрочку надає підтвердження постійного догляду за особою з інвалідністю. Така потреба виникає у випадках, якщо син і мати зареєстровані за різними адресами. Або якщо військовозобов’язаний піклується про своїх тітку, дядька, брата, які за висновками МСЕК або ЛКК потребують постійного догляду і не мають більше нікого з рідних (останнє теж має бути підтверджено відповіддю з РАЦСу або витягом із реєстру).

Юристи кажуть, що тут є два шляхи. Перший – це оформлення догляду на непрофесійній основі через департаменти соціальної політики в районній, міській адміністраціях.

- В ТЦК лояльно ставляться до витягів з реєстру надавачів непрофесійних послуг особам з інвалідністю, однак є певні моменти. По-перше, доглядальник має проживати разом з особою з інвалідністю, в ідеалі – бути у неї зареєстрованим. По-друге, офіційно визнаному непрофесійному доглядальнику призначається державна допомога, а для цього сукупний дохід сім’ї не має перевищувати 2900 гривень за останні пів року. Наприклад: якщо людина отримувала офіційну зарплату у 5–6 тисяч гривень, то допомога їй не надається, тому у внесенні в реєстр швидше за все відмовлять, - зазначає Катерина Жегестовська.

Другий шлях більш доступний, бо не залежить від доходів, державних виплат та реєстрів. Це отримання “Акту про факт здійснення постійного догляду".

Щоб отримати такий документ, треба звернутися із заявою до Центру надання адміністративних послуг, виконкому міської чи сільської ради за місцем проживання особи, яка потребує догляду. Заяву може написати вона сама або доглядальник, наприклад, син. До заяви додаються копії паспортів, висновок МСЕК або ЛКК про необхідність постійного догляду. Якщо інвалідність встановлена, але такого висновку немає, його треба отримати, починаючи зі звернення до сімейного лікаря.

Виконавчий орган місцевого самоврядування створює комісію, яка перевіряє документи та здійснює огляд житлових умов. Головна умова - щоб під час огляду вдома знаходилися і мати, і син. Зважте, що треба підтверджувати постійний догляд зі спільним проживанням. Варіант “забігаю двічі на тиждень, приношу продукти” не враховується. Тому комісія може опитати сусідів, голову ОСББ, якщо такий створений.

Рішення про видачу чи невидачу "Акту про факт здійснення постійного догляду" має бути прийняте протягом 5 днів.

Коли збирати документи

Юристи радять не чекати виклику у ТЦК та СП, але й самим туди не поспішати.

- Підготовка документів на відстрочку вимагає часу, тому коли ви маєте таке право, варто починати до того, як прийде повістка, - каже Катерина Жегестовська. - Документи складаєте у файл і чекаєте часу, коли вони знадобляться.

Ми зараз не обговорюємо законність чи незаконність дій військкомів, коли вони доставляють людей в ТЦК просто з вулиці. Але з урахуванням такої потенційної можливості документи варто завжди тримати при собі.

Важливо знати

• Подаючи заяву, треба переконатися, що її зареєстрували у журналі вхідної кореспонденції ТЦК.
• Закон не забороняє надсилати заяву та копії документів поштою, але така форма подачі не гарантує відповідь.
• Відстрочку можна отримати тільки за наявності чинного військово-облікового документа. Це військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, посвідчення про приписку до призовної дільниці (дійсне до 27 років). Тобто, якщо документа немає, спершу треба його отримати.
• Законодавством чітко не визначений документ, який підтверджує відстрочку. Це може бути відповідна довідка, витяг з книги протоколів засідання комісії ТЦК та СП, запис у військово-обліковому документі. Подаючи заяву про відстрочку, треба вимагати, щоб вам її підтвердили одним із трьох способів.
• Під час дії відстрочки особа не виключається з військового обліку. Її можуть викликати в ТЦК для уточнення даних, але мобілізувати – ні.

Кому ще належить відстрочка по догляду

Згідно із законом, це:

• опікуни людини з інвалідністю, яка визнана судом недієздатною,
• чоловіки та жінки, на утриманні яких перебувають троє і більше неповнолітніх дітей,
• батько, який самостійно виховує дитину у зв’язку зі смертю, зникненням безвісти матері або позбавленням матері її прав,
• батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років,
• батьки повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю І чи II групи,
• усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років,
• особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи.