Часу майже не лишилося․ Чи готова Європа відбити атаку Росії без підтримки США – аналіз Politico

Після вторгнення Росії в Україну, після того як Дональд Трамп стрімко лідирує в опитуваннях в США, європейські політики, аналітики та стратеги несподівано замислилися над усіма можливими майбутніми сценаріями, що можуть очікувати на Європу. Що ми маємо станом на тепер і чому в публічному просторі назрівають такі питання, які до цього моменту виглядали фантастичними й нереалістичними?

Що буде, якщо Трамп дійсно не прийде на допомогу Європі, якщо та зазнає нападу з боку Росії? Адже для того, щоб повернути десятиліття недоінвестування у військову сферу і відновити промислову базу, знадобляться величезні суми грошей і від 5 до 10 років. Це час, якого у Європи може не бути.

Великий матеріал POLITICO став холодним душем для Європи зокрема, а для Заходу загалом. Дослідники проаналізували, якими силами і засобами володіє Європа зараз, як вона планує їх нарощувати та які наслідки може мати потенційний кінець європейського Pax Americana. 24 Канал переповідає ключові моменти з матеріалу, які будуть цінними й для українців.

Росія завдає удару. Сценарій, який не дає заснути Європі

Йде 2027 рік. Трамп перебуває на третьому році свого другого президентства. Україна все ще воює, але західна допомога вичерпалася, а лінія фронту заморожена на місяці. На іншому кінці світу протистояння за Тайвань між Пекіном і Вашингтоном загострюється.

Саме тоді президент Росії Володимир Путін вирішує завдати удару.

• Ракети вдаряють по естонській авіабазі Емарі. Сотні тисяч військових Ленінградського військового округу Росії, загартованих роками війни в Україні, оснащених винищувачами, танками, безпілотниками, ракетними і мобільними артилерійськими системами, здатними випускати тисячі снарядів на день вторгаються в східну Естонію.
• Першими під удар потрапляють сили НАТО у складі 2 200 багатонаціональних військовослужбовців на чолі з Великою Британією, за підтримки близько 10 000 естонських солдатів і тисяч місцевих добровольців.

Військові навчання на острові Сааремаа в Естонії / Фото Лаура Каялі / POLITICO

Вони відступають під ударом, але вони зробили те, що мали зробити. Міжнародні війська були розміщені там не стільки як бойова сила, скільки як розтяжка, щоб продемонструвати рішучість НАТО.

Тут більше символізму, ніж військової необхідності, але це важливо. Це свідчить про солідарність, про те, що ми готові померти за Естонію. Послання росіянам: якщо ви хочете вторгнутися в Естонію, вам спершу доведеться вбити британців і канадців,
– наголошує Мішель Гойя, колишній полковник французької армії та військовий історик.

Однак у цьому сценарії білий лицар Європи не має наміру поспішати на допомогу. Трамп перенаправляє більшість американських військ і військової техніки, дислокованих на континенті, в Індо-Тихоокеанський регіон, і в будь-якому випадку він вже дав зрозуміти Путіну, що його не надто турбуватиме акт агресії в країнах Балтії.

Трамп може потенційно підірвати стримування НАТО одним твітом,
– вважає Бенджамін Талліс, старший науковий співробітник німецького аналітичного центру DGAP.

Через кілька днів Росія контролює східну Естонію, де проживає переважна частина російської меншини країни. Кремль пафосно оголошує, що регіон повернувся до складу "родіни", і поширює свою ядерну парасольку над новозавойованими територіями.

"Якщо росіяни відчують, що їм це зійде з рук, вони окупують частину східної Естонії", – впевнений Деніел Фрід, колишній посол США в Польщі.

Зухвалий напад Росії ставить Європу перед дилемою. Путін напав не на весь Альянс: то чи варто ризикувати ядерною відплатою за шматки східної Естонії? Або нічого не робити, не лише даючи Путіну легку перемогу, але й перетворюючи гарантії безпеки НАТО зі статтею 5 на нікчемний папірець, і даючи російському президенту саме те, чого він хоче.

Путін і Росія розуміють, що вони не можуть перемогти НАТО у військовому плані, вони можуть перемогти НАТО лише політично, фактично зробивши статтю 5 непотрібною,
– зазначає Ед Арнольд, науковий співробітник з питань європейської безпеки в Королівському інституті об'єднаних служб.

У 2014 році члени НАТО взяли на себе зобов'язання витрачати на оборону 2% ВВП щороку. Очікувалося, що наступні країни досягнуть 2-відсоткового порогу у 2023 році, хоча не всі з них зробили це у 2021 році:

Наскільки реальним є цей сценарій і що кажуть НАТО та Росія

Путін, звісно, запевняє, що ця ідея є смішною: "Росія не має жодних причин, жодного інтересу, жодного геополітичного інтересу, ні економічного, ні політичного, ні військового – воювати з країнами НАТО", – заявив він у грудні.

Але, з іншого боку, те ж саме він говорив і про Україну.

У жовтні Президент України Володимир Зеленський попереджав, що якщо Росія не зазнає поразки в Україні, вона може бути готова напасти на країни Балтії протягом 5 років. Його європейські колеги-лідери, схоже, прислуховуються до нього.

Німецькі військові окреслили "сценарій навчань" для своїх стратегій. Він передбачає російську атаку на Сувальський коридор між Польщею та Литвою в період між цьогорічними президентськими виборами в США і початком 2025 року. Такий наступ відріже країни Балтії від решти континентальної Європи.

"Ми повинні враховувати, що Путін може одного дня напасти навіть на країну НАТО", – заявив на початку цього місяця міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, додавши, що це може статися впродовж п'яти років: "Наші експерти очікують, що це стане можливим через п'ять – вісім років".

Антоніо Міссіролі, колишній помічник генерального секретаря НАТО, заявив, що ситуація, "в якій американські гарантії не були б відкликані, але були б пом'якшені або зроблені більш невизначеними", може спокусити Кремль перейти до дій проти такої вразливої країни, як Естонія, за допомогою гібридних методів або відвертої військової атаки.

Ризик, що зростає, призвів до закликів до Європи підготуватися, поки не стало надто запізно.

Зараз є вікно, яке може тривати один, два, можливо, три роки, протягом яких ми повинні інвестувати ще більше в надійну оборону,
– попередив начальник штабу оборони Норвегії генерал Ерік Крістофферсен.

У грудні Яцек Сівера, голова Бюро національної безпеки Польщі, заявив, що у східного флангу НАТО є лише три роки, щоб підготуватися до конфронтації.

"Це час, коли необхідно створити сили та засоби, які будуть чітким стримувальним фактором агресії", – сказав він.

Європа до війни зараз не готова та вразлива

Європа не лише не готова до війни, вона не готується до війни,
– попереджає Талліс з німецького аналітичного центру DGAP.

Без США ЄС не має ні військової техніки, ні живої сили, щоб протистояти Москві у високоінтенсивному конфлікті.

"Європейці не мають можливості захищатися", – заявив Фрід, колишній посол США. "Захист країн Балтії потребував би серйозних американських військових ресурсів".

Що з військовою міццю

Математика така. Що стосується чисельності особового складу, то чисельність російських регулярних і резервних військ переважає чисельність особового складу інших європейських держав. Однак, якщо об'єднати їх з українськими збройними силами, чисельність особового складу цих європейських держав може перевищити чисельність російських військ.

Якби Кремль здійснив вторгнення завтра, європейські збройні сили зіткнулися б з російською армією, побитою і знекровленою війною в Україні, але все ще досі потужною бойовою силою. Минулого року Путін збільшив чисельність російської армії (включно з резервістами) до 3,3 мільйона осіб, додавши 170 000 військовослужбовців, з яких понад 600 000 зараз воюють в Україні.

Попри втрати на полі бою, Росія все ще переважає європейські країни НАТО за кількістю (хоча і не за якістю) танків, артилерійських систем і літаків. Цього року вона також офіційно витратить 4,4% ВВП на оборону, хоча реальна цифра, ймовірно, набагато вища.

Без США Європа, швидше за все, виявилася б катастрофічно недоозброєною.

У грудні колишній генерал-лейтенант Марк Тіс заявив, що бельгійським військовим настільки не вистачає боєприпасів і фінансування, що солдатам "доведеться кидати каміння" незабаром після початку будь-якого конфлікту.

Військові витрати Росії в бюджеті на 2023 рік

Російські витрати на національну оборону, як частка ВВП, становили 3,3%, причому цей показник збільшився до 4,4%, якщо врахувати інші форми військових витрат, які не підпадають безпосередньо під розділ бюджету "Національна оборона".

Російські військові витрати за категоріями в бюджеті на 2023 рік в рублях:

Ціна американського ізоляціонізму для Європи та світу – це світова війна. Це урок історії,
– переконаний Олександр Мережко, народний депутат України, голова парламентського комітету із закордонних справ.

НАТО створило сили передового розгортання в прифронтових країнах. Найбільшим із них буде очолюваний Німеччиною загін у Литві, куди Бундесвер планує відправити 4 800 військовослужбовців до 2027 року. Але європейські країни, ймовірно, навіть не зможуть достатньо швидко перекинути підкріплення до країн Балтії, щоб швидко підтримати тамтешні війська, попереджають високопосадовці Альянсу.

Безпосереднім пріоритетом є сухопутні війська, заявив міністр оборони Швеції Пол Йонсон в інтерв'ю POLITICO. "Коли мова йде про наші збройні сили, очевидно, що нам необхідно підвищити готовність і доступність, особливо сухопутних військ".

Збройні сили континенту, що покладаються на добровольців, борються за найм не лише в Німеччині, Великій Британії, Іспанії та Франції, але навіть у країнах, розташованих ближче до лінії фронту, таких як Румунія, Польща і Болгарія.

Нестача особового складу є серйозним викликом для збройних сил, які прагнуть до посилення.

Якщо ми не зможемо укомплектувати наші збройні сили, то весь додатковий бюджет і закупівлі не матимуть очікуваного ефекту,
– заявив генерал Роберт Брігер, голова Військового комітету Європейського союзу, органу ЄС, що об'єднує керівників оборонних відомств країн-членів блоку.

• Для деяких країн незаконна анексія Криму Росією у 2014 році стала тривожним дзвінком. Країни Балтії та Північної Європи повернулися до призову на військову службу. Литва відновила призов у 2015 році, Швеція – у 2017 році, а Латвія – у 2023 році.
• В Естонії цивільне населення регулярно тренується на випадок російського вторгнення.
• Чисельність збройних сил Польщі тривалий час коливалася на рівні 100 000 осіб, але в останні роки вона почала зростати. Попередній уряд хотів, щоб ця кількість зросла до 300 000, але нова адміністрація прем'єр-міністра Дональда Туска більш обережно ставиться до таких величезних цифр.
• Але хоча чисельність військ зростає, вона ще не досягла рівня, який би дозволив розгортання великих сил у разі нападу Росії. Німеччина має 183 150 військовослужбовців на дійсній службі.
• Замикають трійку найбільших європейських військових потуг Франція з 303 750 військовослужбовцями та Велика Британія зі 150 350.

Фінляндія, де напруга у відносинах з Росією є ключовим питанням напередодні президентських виборів наприкінці січня, входить до числа європейських країн, найбільш підготовлених до конфронтації з Москвою. У країні з населенням 5,5 млн осіб 900 000 громадян мають базову військову підготовку.

"У нас дуже сильні військово-повітряні сили, армія і флот, включаючи, звичайно, озброєння, в тому числі найбільшу артилерію в Європі разом з Польщею, тому люди розуміють, що ми зробили свою справу", – сказав колишній прем'єр-міністр і нинішній кандидат в президенти Александр Стубб.

Центр управління системою раннього попередження про балістичні ракети в колишньому секретному ядерному бункері RAF Hack Green в Англії / Фото Christopher Furlong / Getty Images

На які жертви повинна йти Європа, щоб бути готовою до вторгнення

Хоча європейські лідери почали говорити про посилення готовності, вони ще не почали переконувати громадськість у тому, які жертви це потягне за собою.

Перехід на військові рейки вимагатиме величезних коштів, набагато більшої кількості військ на східному фланзі Європи, посилення координації між столицями і зміну громадської думки.

Щоб підготуватися до найгіршого, європейським країнам потрібно "витрачати, витрачати, витрачати".

Не можна сказати, що на європейські країни не чинився тиск з вимогою збільшити військові витрати. Ще в 2006 році міністри оборони країн НАТО погодили цільовий показник витрат на оборону в розмірі 2% ВВП.

І все ж, незважаючи на російські атаки в Україні та багаторічні вмовляння Вашингтона, станом на минулий рік лише 11 з 31 члена альянсу досягли цієї мети, вісім із них є прифронтовими державами, що межують з Росією або Україною.

Втім, вливати більше грошей в оборону нелегко для політиків, особливо в Західній Європі, де війна все ще здається дуже далекою. Військові витрати означають менше коштів для соціального забезпечення та зеленого переходу. Крім того, країни ЄС вже мають велику заборгованість через кризу Covid, а перспективи зростання є похмурими.

У Німеччині дебати подаються як компроміс між будівництвом нової школи або купівлею танків: "Це неправильно. Швидше, мова йде про захист і безпеку нашого способу життя".

Як показала історія 20-го століття, демократії можуть повільно переходити на військові рейки, але коли це відбувається, їх важко зрівняти з іншими. Питання для Європи полягає в тому, чи достатньо швидко вона розвертається.

Демократії, на жаль, дуже громіздкі і повільні в своїх рішеннях. І через це їм постійно загрожують тоталітарні режими,
– зауважує Сергій Гнєзділов, український військовий, який зараз воює з Росією, в інтерв'ю виданню POLITICO.

Путін у музеї перемоги в Москві, 2021 рік / фото Mikhail Klimentyev / EPA

За словами генерала Брігера, голови Військового комітету ЄС, Європа "терміново потребує" більше стратегічних транспортних засобів, космічних засобів раннього попередження і наземних засобів, таких як протитанкові, протиповітряні засоби і засоби боротьби з безпілотниками.

Це не означає, що нічого не робиться:

• Французький виробник зброї Nexter тепер виробляє шість самохідних гаубиць Caesar на місяць замість двох.
• Німецькі компанії KMW і Rheinmetall, як повідомляється, хочуть збільшити виробництво основних бойових танків Leopard 2 зі 40 до приблизно 100 на рік протягом наступних кількох років.
• Фінляндія планує подвоїти виробництво боєприпасів. Європейський виробник ракет MBDA інвестує 1 млрд євро у свої заводи.

Німеччина, яка заявляє, що досягне 2-відсоткового показника витрат цього року завдяки спеціальному одноразовому військовому фонду в розмірі 100 мільярдів євро, в листопаді вперше з 2011 року переглянула свою військову стратегію, маючи на меті зробити Бундесвер "боєздатним".

"Сьогодні ніхто не може серйозно сумніватися в тому, чого ми в Німеччині уникали протягом тривалого часу, а саме в тому, що нам потрібен потужний Бундесвер", – заявив канцлер Олаф Шольц.

Польща перебуває в стані купівельної лихоманки, підписуючи угоди про купівлю південнокорейських і американських танків, винищувачів, артилерії, ракет і систем протиповітряної оборони. Новий уряд обіцяє ретельно вивчити деякі з цих контрактів, але все ще налаштований на модернізацію армії, яка віддала Україні майже весь свій арсенал радянського озброєння. Озброюються також Румунія, Чехія та інші країни.

Але конвеєр нового обладнання все ще відносно порожній, особливо з огляду на те, що багато чого відправляється в Україну, а поставки нового обладнання можуть тривати місяцями або роками. Існує також велике питання щодо часу потенційного російського вторгнення і того, чи буде Європа готова вчасно.

Розподіл оборонних видатків країн-членів НАТО

Пріоритети оборонних витрат у різних країнах відрізняються. Наприклад, трохи більше 60 відсотків витрат Італії йде на персонал, тоді як більше половини витрат Польщі – на обладнання.

Частка передбачуваних загальних оборонних видатків на 2023 рік, витрачених на різні категорії.

"Важливо підкреслити, що прогрес був досягнутий, але якщо порівняти те, що було зроблено до цього часу, з тим, що, ймовірно, потрібно зробити, ми все ще говоримо про арахіс", – сказав Міссіролі, колишній помічник генерального секретаря НАТО.

Прогрес був викликаний "шоком" від вторгнення Росії в Україну, сказав він, додавши, що можливо "потрібен ще один шок".

Поодинці чи як єдиний кулак – чому це важливо

Урядам країн Європейського Союзу також потрібно буде вирішити, чи хочуть вони, щоб Брюссель відігравав більшу роль в обороні. Естонія та Франція, до яких приєднався президент Європейської ради Шарль Мішель, висувають ідею спільних запозичень ЄС для посилення обороноздатності континенту.

Наприкінці лютого комісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон представить свою Європейську оборонно-промислову стратегію. Згідно з внутрішніми документами, з якими ознайомилося POLITICO, він може наполягати на збільшенні спільних закупівель озброєнь і координації оборонних бюджетів урядів, з метою підвищення ефективності та підтримки компаній блоку.

• Французький комісар також хоче, щоб ЄС скопіював надзвичайні повноваження президента США, які дозволяють Білому дому переорієнтувати промисловість країни на оборонне виробництво в разі надзвичайної ситуації, що призведе до справжньої економіки воєнного часу.
• Зрештою, як заявив Бретон на початку цього місяця, ЄС знадобиться 100 мільярдів євро для збільшення оборонного виробництва. Він додав, що за 18 – 24 місяці блок може зрівнятися з Росією у виробництві озброєнь.

Інші посадовці ЄС закликають до більшої стандартизації і оперативної сумісності європейських збройних сил. За даними Інституту Жака Делора, в той час як країни ЄС мають 17 різних типів танків, США мають лише один.

Але надання Брюсселю занадто великих повноважень у сфері оборони, швидше за все, зустріне опір у деяких столицях.

Було б дуже розумно зробити це на європейському рівні. Це заощадило б гроші, зробило б нас більш впливовим гравцем, а також допомогло б Україні. Але фон дер Ляєн і Бретон будують великі плани без мандату країн-членів, які все ще вважають, що влада повинна належати їм,
– вважає Анна Нойманн, німецька депутатка від "зелених", членкиня підкомітету з питань безпеки і оборони Європарламенту.

Ядерна зброя – єдиний ефект стримування Росії?

Тим часом, перспектива протистояти Москві без американської підтримки змусила декого в Європі розглянути колись немислиме: створення власних ядерних арсеналів.

Ядерна зброя, зрештою, є найпотужнішим засобом стримування, і війна в Україні слугує пересторогою для Європи.

Після розпаду Радянського Союзу, США та інші країни змусили Київ відмовитися від успадкованого арсеналу в 1994 році в обмін на російські та західні гарантії безпеки.

Навіть у той час деякі лідери вважали, що це дуже ризиковане рішення. Президент Франції Франсуа Міттеран, як повідомляється, попередив свого українського колегу Леоніда Кучму, що той робить помилку: "Юначе, вас так чи інакше обдурять".

Білл Клінтон, який на той час був президентом США, шкодує про це.

"Я відчуваю особисту зацікавленість, тому що я змусив їх погодитися на відмову від ядерної зброї. І ніхто з них не вірить, що Росія пішла б на цей трюк, якби Україна все ще мала їхню зброю", – сказав Клінтон ірландській телерадіокомпанії RTÉ минулого року.

Можливий вихід США з НАТО призведе до того, що значна частина ЄС, яка звикла тулитися під ядерною парасолькою США, раптово виявиться незахищеною.

"Європа не має можливості забезпечити ядерне стримування так, як це робить Америка, ні за обсягом, ні за дальністю", – наголосив Ніл Мелвін, науковий співробітник RUSI.

"Франція і Великобританія все ще матимуть ядерну зброю, але те, скільки вони зможуть поставити на службу своїм союзникам і за яких умов, залишається відкритим питанням", – вважає Камілла Гранд, колишня помічниця генерального секретаря НАТО, а нині науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин.

• Велика Британія має близько 200 боєголовок, якими вона частково забезпечує оборону НАТО.
• Франція має близько 300, але вони призначені лише для національної оборони.

Це останнє питання є предметом дискусій. Цього місяця впливовий французький експерт з питань оборони і безпеки Жан-Домінік Мерше заявив в інтерв'ю Le Point, що Франція повинна "якось поділитися" своєю ядерною зброєю з європейськими союзниками, так само, як це робить Вашингтон.

Це ідея, на яку президент Франції Еммануель Макрон натякав кілька років тому, але яка ніколи серйозно не розглядалася. Манфред Вебер, лідер правоцентристської Європейської народної партії, заявив, що європейці повинні відновити цю тему.

"Макрон вже давно запропонував, особливо німцям, розглянути питання про те, як французька ядерна парасолька може бути поміщена в європейські рамки", – сказав Вебер. "Зараз саме час пристати на цю пропозицію Макрона".

Такий крок лише підніме ще одне питання: чи дійсно можна розраховувати на те, що Париж або Лондон підуть на ризик ядерної війни, щоб зупинити російські війська від походу на Таллінн або Варшаву?

"Що означає поширити ядерну парасольку на Польщу?", – запитує Гойя, колишній французький полковник. "Ми відкриваємо ядерний вогонь по Росії? Тому що ми отримаємо такий самий вибух на нашій власній землі. Ніхто не довіряє такій перспективі".

Невизначеність змусила європейських лідерів шукати інші варіанти. У грудні колишній міністр закордонних справ Німеччини від "зелених" Йошка Фішер заявив, що ЄС потребує власної ядерної зброї, хоча це викликає питання про те, як ЄС зможе керувати ядерними ударними силами.

Тим часом у Польщі почали лунати заклики до створення власного арсеналу.

"Якщо міжнародний порядок не в змозі дати нам 100-відсоткові гарантії, щоб відлякати і захистити себе від російського нападу, – сказав Роберт Чеда, відставний офіцер польської розвідки, в інтерв'ю польським новинам, – ми повинні мати можливість надати собі право на володіння національною ядерною зброєю".

Такі погляди поки що є маргінальними, але вони, ймовірно, посиляться під час президентства Трампа.

Для Гнєзділова, українського солдата, який воює з Росією, відповідь на всі ці проблеми проста: якщо Європа не хоче воювати з Росією, її лідери повинні забезпечити Україну всіма засобами для перемоги над Москвою вже зараз.

"Тому що, якщо Путін не зупиниться, чи готова Європа до війни сьогодні?" – запитав він. "Якщо Україна впаде, чи готова Європа захищати себе?"