«Як там Катя»: нещадно життєва і нещадно реалістична драма, яка стосується кожного

Аншлаг, який був на прем’єрі драми «Як там Катя», - найкраще демонструє високі очікування та сподівання від цього фільму.

Зал на 670 місць був заповнений, люди також стояли і в проходах. До речі, в той день в Києві тричі лунала повітряна тривога – і просто диво, що відбій пролунав перед початком фільму і була можливість поспілкуватись із творчою групою і переглянути кіно.

Дебютна робота режисерки Крістіни Тинькевич побувала на понад 30 міжнародних фестивалях, отримуючи нагороди та схвальні відгуки. Зокрема, на кінофесті у Локарно (Швейцарія), де у липні 2022 року відбулась міжнародна прем’єра картини, стрічка отримала дві нагороди: спеціальний приз журі Ciné+ (це промокампанія фільму на 25 тис. швейцарських франків на однойменному французькому телеканалі під час прокату у кінотеатрах Франції), а у номінації «Найкраща акторська робота» відзначили виконавицю головної ролі Анастасію Карпенко.

Зйомки фільму розпочались ще в доковідний період, тож постійно зривались – то через карантин, то через повномасштабне вторгнення, і закінчили картину лише в першій половині 2022 року. Вийшов своєрідний бонус для глядача – згадати, яким було життя у 2019-му.

На українській прем’єрі - аншлаг. Фото: facebook.com/howiskatiafilm/

Де межа моральних орієнтирів

Ідея картини зародилась у Крістіни Тинькевич, коли вона прочитала в газеті про лікаря швидкої, яка приїхала на виклик і мала рятувати чоловіка, який її колись зґвалтував. Спершу ця ідея трансформувалась у короткометражку «Солатіум», де лікарка впізнає у пацієнті чоловіка, що п’яним збив її дитину і уникнув відповідальності завдяки своїм зв’язкам. Лікарка не дає пацієнту необхідні ліки, і той помирає. Та, як не раз розповідала режисерка, 11 хвилин було дуже мало, щоб показати весь емоційний спектр переживань. Тож взялася за повний метр і багато що переробила.

Синопсис картини звучить коротко – соціальна драма про лікарку швидкої допомоги, яка шукає справедливості у недосконалому світі, щоб перемогти систему. Насправді історія набагато глибша.

Аня – мати-одиначка, яка живе у старій «трьошці» разом з донькою-підлітком Катею, сестрою та хворою матір’ю. Мати страждає на деменцію, тож за нею постійно потрібен нагляд. Поки Аня працює на трьох роботах, мріючи купити квартиру в новобудові для себе і доньки, сестра змушена приглядати за матір’ю, хоча теж хоче пожити для себе.

Окрім роботи та виховання дитини, у Ані нема інших радощів життя – коротенькі вечірні зустрічі з одруженим коханцем не рахуються. Тож живе жінка мрією про краще майбутнє для себе, а особливо - для доньки.

Для доньки, яку перед школою збиває на шаленій швидкості мажорка. І Аня потрапляє у пекло. Ліки для доньки в реанімації коштують неймовірних грошей, головлікар розводить руками – безкоштовних ліків для пацієнтів нема. З банку постійно телефонують через просрочку за кредит і погрожують відібрати квартиру.
Адвокат підозрюваної пропонує Ані гроші, щоб закрити цю справу. І жінка постає перед вибором: добитись справедливості чи спробувати на ці гроші врятувати майбутнє. А ще - залишитись людиною чи вгамувати жагу помсти.

І хоч це дико звучить – але така історія може трапитись будь з ким в Україні. Кожен може зіштовхнутись з продажними слідчими, підкупленими свідками, людською байдужістю та черствістю. І, можливо, кожен був у ситуації, коли ти залишаєшся сам на сам зі своєю бідою, коли ти сам змушений боротися проти сил, які набагато перевищують твої.

Режисерка Крістіна Тинькевич та виконавиця головної ролі Анастасія Карпенко. Фото: ADASTRA CINEMA

«Такі драми впливають на емоційний інтелект»

В такій історії дуже легко та спокусливо впасти в пафос. Зробити з героїні - персонажа давньогрецької трагедії, яка заламує руки та виголошує довгі промови про свою біду та жорстокість несправедливого світу. Однак, Крістіна Тінькевич пішла іншим шляхом.

Діалогів у фільмі не так щоб і багато – знаєте, лише намічено стібками, щоб означити канву сюжету. Несамовитих монологів чи ридань немає зовсім. Полотно фільму намальовано широкими мазками: чи то крупним планом бездонні очі героїні, чи то контраст теплого літнього вечора на березі Дніпра і крижаного горя в серці. І відчуття, начебто на тебе впало небо: така велика біда - і поруч звичайні обивателі зі своїми дрібними проблемами та потребами.

Весь трагізм, материнський біль, безвихідь ситуації передає гра Анастасії Карпенко. Вся ця гамма переживань відбувається в душі героїні, а відображається лише в її очах. Недарма Анастасія Карпенко в інтерв’ю Коротко про розповідала, що «Як там Катя» – один з найулюбленіших її проєктів. За словами актриси, ця історія – загальнолюдська, болюча, але справжня. Вона про наше життя – і це завжди актуально.

- На мою думку, драми впливають на наш емоційний інтелект, - каже Анастасія.

І дійсно: протягом фільму те тільки й робиш, що ставиш себе на місце то одного персонажа, то іншого. Розумієш, що немає тут злодійських злодіїв, що кожен має якусь мотивацію, яку – чисто по-людськи – так легко зрозуміти і навіть приміряти на себе.

В цьому також заслуга режисера. Вона не йде легким протореним шляхом, показуючи дидактичну історію, в якій ставить на персонажі клеймо: «оце негідник», а «оце - хороша людина». Ні, глядачеві доведеться вирішувати цю непросту моральну задачу самостійно.

Наближає картину до глядача і робота художника-постановника та художника-костюмера. Квартира, де живе героїня, ще зберігає залишки колишніх розкошів (десь так років з 70-х), але зараз і ці меблі, і шпалери, і посуд, і навіть кахлі на кухні більше асоціюються з бідністю та безнадією. Герої фільму ходять в такому ж одязі, як і люди на вулицях – ні гірше, ні краще – що ще раз підкреслює життєвість картини.

Аня мріяла про щасливе майбутнє для єдиної доньки. Кадр з фільму

Нота бене

І ще. Просто важливе: в картині ніде це не проговорюється, але ситуації підштовхують до думки, наскільки необхідно знати свої права та обов’язки, які прописані в законах і угодах. З лупою читати договір з банку, розуміти, чим відрізняється свідок від потерпілого і чи відрізняється взагалі – всі ці юридичні тонкощі, а точніше їх незнання чи ігнорування, можуть зіграти з нами дуже поганий жарт.

Невеличкий спойлер, але це щоб ви не пропустили. Зверніть увагу на фразу на початку фільму, коли Катя запитує, чи мама вдягне білу сукню на вечірку з нагоди їх новосілля. А також на пістолет, який забрали лікарі швидкої в одного із пацієнтів.

Головлікар - Віктор Жданов та Анастасія Карпенко. Кадр з фільму

До речі

Права на показ української драми «Як там Катя» придбав стрімінговий сервіс HBO Europe. Український фільм буде доступний для користувачів каналів та сервісів під брендами HBO, HBO MAX та MAX.

Точна дата релізу на НВО поки не називається, але відомо, що фільм повинен з’явитись на платформі після національного прокату.

Команда фільму

Режисерка: Крістіна Тинькевич

Сценарій: Сергій Касторних

Художник-постановник: Влад Дудко

Продюсери: Ольга Матат, Влад Дудко

Головний саундтрек «Хованки» у виконанні ґурту Tember Blanche

В ролях: Анастасія Карпенко («Перевізниця»), Олена Хохлаткіна («Памфір») Катерина Козлова (серіал «Жіночий лікар»), Тетяна Круліковська («Щедрик»), Олексій Череватенко (серіал «Дільничий з ДВРЗ», Віктор Жданов («Я працюю на цвинтарі»).