Розуміємо, що робитиме Путін: інтерв'ю з Подоляком про "новий наступ" Росії і вибори

Ба більше, Україна цілком розуміє, що й де робитиме Росія. Більше про це, так звані "вибори" у Росії та хто стоїть за головним конкурентом Владіміра Путіна на пост очільника Кремля в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу розповів радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк.

Нагадаємо, що в першій частині інтерв'ю ми розповідали усе, що відомо про падіння російського Іл-76 у Бєлгородській області. Деталі – читайте за посиланням.

"Вибори в Росії": хто стоїть за головним конкурентом Путіна

У Росії зараз активно йде передвиборча агітація. Раптом з'явились величезні черги, щоб подати кандидатом ще й Бориса Надєждіна. І, власне, у нас два варіанти. Або це контрольована опозиція, яку нібито просувають для того, щоби створити видимість. Або ж це варіант, в Росії буцімто з'явилась опозиція, яка проти війни.

Ох, любите ж ви ілюзії. Немає ніякого виборчого процесу в Росії. Немає ніяких опозиційних кандидатів. Надєждін – це не опозиційний кандидат. Це максимально "махровий", кирієнківський кандидат (перший заступник керівника адміністрації Владіміра Путіна Сєргєй Кирієнко – 24 Канал).

Він, так само як сьогоднішня політична еліта Росії, говорить про те, що Україні не треба віддавати окуповані території, а можна там провести якийсь "референдум". Ви ж розумієте абсурдність цього? Вони захопили територію, вбили громадян, депортували, вчинили багато геноцидних злочинів, завезли своїх поганих людей і проводитимуть там так званий "референдум"? Це нонсенс.

Надєждін завжди був орієнтований на двох максимально маргінальних осіб. Це Сєргєй Кирієнко й Сєргєй Миронов (голова партії "Справедлива Росія" – 24 Канал).

Миронов – це людина, яка занесена до книги рекордів Гіннеса, тому що він отримав найменший результат на президентських виборах 2004 року. Тобто це людина, яка нічого не означає, але є максимально антиукраїнською, радикальною щодо нас з вами.

Тому говорити про те, що є якийсь виборчий процес – це нонсенс. Говорити про те, що є якісь демократичні кандидати – нонсенс. Не має сенсу говорити про Надєждіна, тому що все одно буде перепризначення "царя" в демократичний складовій, якої насправді не існує. Тож давайте на цю ілюзію ніяк не реагувати.

Немає ніякої притомної опозиції, немає ніяких опозиційних кандидатів, на жаль. Росія змінюватиметься не через опозиційний тиск, не через внутрішні дискусії, а виключно через поле бою. Щойно будуть якісь суттєві тактичні поразки, у Росії почнуться соціальні бунти, які ми побачили в Дагестані, Башкортостані та в інших регіонах. Саме вони приведуть до зміни політичного режиму в Росії.

Борис Надєждін / Скриншот з відео

Це буде не зовсім такий режим, як собі думає "опозиція". Якщо в них достатньо низький колективний інтелект, і вони на "чорне" продовжують говорити "біле", то, звісно, у них не буде жодних шансів.

Так звані російські ліберали кажуть, що краще йти голосувати за Надєждіна, тому що інші кандидати сподобаються ще менше.

Це комплекс неповноцінності, тому що вони не мають ніяких інструментів впливу на ситуацію, але хочуть мати.

Вони вважають себе "великими лідерами думок людей". А свої комплекси неповноцінності реалізують у тому, що, мовляв, все ж хоч щось роблять, для того, щоб Росія мала інший вигляд. Ось, протестують проти Путіна, пропонують Надєждіна, через якого зможуть у певний спосіб впливати на політичні, економічні, соціальні процеси в Росії.

Так вони реалізують свою нікчемність, яка була протягом останніх двох років. Вона була і до початку повномасштабного вторгнення, але нам немає сенсу це аналізувати. Ці два роки вони відчували себе такими вторинними людьми, які ні на що не впливають. А сьогодні вони вважають, що через збір підписів за Надєждіна, зможуть компенсувати свої комплекси неповноцінності. Але це так не працює.

На жаль, вони просто ще раз довели, що не є дієздатними взагалі. Це ілюзія, що в Росії з'явиться якась консолідована опозиція жорсткого типу, яка зможе ефективно працювати на зовнішніх ринках, підтримувати Україну і справді спровокувати суттєві протести в самій Росії. Немає ніякої жорсткої опозиції.

Ключовий висновок у тому, що ніхто нам не допоможе виправити внутрішню російську ситуацію, окрім ситуативних бунтів. А вони з'являються в таких моментах:

• суттєве збільшення кількості знищених російських мобілізованих;
• суттєве знищення російської техніки;
• суттєві тактичні поразки;
• суттєві впливи на тактичну та стратегічну авіацію Росії;
• остаточне зникнення російського чорноморського флоту,
• остаточне взяття під контроль повітряного простору над півостровом Крим.

Це все впливатиме на процеси, які відбуватимуться в Росії. Усе, що ми сьогодні бачимо навколо Надєждіна – це така анекдотична спроба реалізувати своє інфантильне его.

Про допомогу від США

Що впливатиме на процеси, які відбуватимуться в Україні? Наприклад, говорять, що нібито Дональд Трамп тисне на республіканців в Сенаті, аби зірвати двопартійну угоду щодо безпеки кордону. Разом з цією безпекою кордону в одному документі йде і допомога Україні. Саме на цю допомогу ми чекаємо ще з минулого року. Які в нас тут є перспективи?

Давайте не лише про Сполучені Штати. Є розуміння суттєвого збільшення допомоги з боку національних урядів великої кількості європейських країн, які входять в проукраїнську коаліцію. Вони збільшують бюджети прямої військової допомоги. Ці ж країни суттєво збільшують інвестиції у спільні військові виробництва.

Ми також маємо абсолютно прогресивні позиції Європейської комісії, Європейського Союзу як колективного органу для необхідності підтримки макроекономічних показників України. Тобто додаткові фінансові транші для стабілізації економіки України.

Щодо дискусії у Сполучених Штатах. Це дуже гаряча дискусія, ми її бачимо. Сьогодні вони вийшли вже на праймеріз і формують стартові електоральні позиції. Так, це впливає на дискусію щодо допомоги Україні, Ізраїлю та Тайваню.

Думаю, що все ж, попри всю свою внутрішню дискусію, вони приймуть рішення про необхідність допомоги цим трьом країнам. Тому що Сполучені Штати не відмовляться від позиції глобального лідера. Адже коли ти ізолюєшся, виникає питання, як ти можеш впливати на вкрай негативні деструктивні процеси, які впливають на твою внутрішню політику. Наприклад, міжнародна торгівля.

Сьогодні хусити, атакуючи в Червоному морі торговельні судна, суттєво впливають на міжнародну торгівлю. Що роблять Сполучені Штати разом з Великою Британією? Атакують хуситів. Тобто ти не можеш ізолюватися, тому що це просто неможливо в глобальному світі.

Крім того, Сполучені Штати сьогодні модерують більшість економічних процесів, з огляду на те, що Федеральна резервна система є емітентом долара. Це ключова валюта сьогодні. Ти не можеш модерувати економічні процеси, але не захищати те, щоб в цих економічних процесах були правила.

Правила – це насамперед політика. Не можна просто так дозволити авторитарним країнам руйнувати ці правила. Це неможливо собі уявити, тому що тоді немає Сполучених Штатів, немає глобального політичного простору, немає міжнародного права.

Ми розуміємо, що міжнародні інституції ні на що не впливають і не можуть регулювати ніякі питання. Регулювати питання того, щоб такі країни як Росія все ж дотримувались хоча б якихось правил, можуть тільки, наприклад, Сполучені Штати у межах коаліції, де є Велика Британія, Європейський Союз, Японія, Південна Корея, Австралія, Канада тощо.

Безумовно, у цьому сенсі підтримка України і є обов'язковою функцією для глобального лідера. Тому що це інвестиції в лідерство, міжнародне право.

Перейдімо до практичної складової. Ключовими донорами компаній є збройні виробники, зокрема у республіканців. Для них зараз "золотий час". Сьогодні вони отримують дані про те, як та чи інша зброя працює не з полігонів, а з величезного реального поля бою. І вони можуть цю зброю адаптувати під чіткіші виклики, які вона має реалізовувати.

Джо Байден закликає ухвалити допомогу Україні / Getty Images

До того ж вони сьогодні мають на полі бою в Україні абсолютне домінування зброї натівського стандарту. У такий спосіб вони витісняють з глобального ринку ключового конкурента – Росію. А це суттєве збільшення доходу збройних компаній США. Вони сьогодні з пакета допомоги України 90% залишають своїй економіці, а це додаткові робочі місця, додаткові інвестиції у військове виробництво.

Вже ж доведено, що Patriot, навіть в модифікації 70-х років, є набагато ефективнішою зброєю. Він може суттєво протидіяти "Кинджалу", який дозволяв Росії диктувати умови в різних дискусіях на різних континентах. Це ж ефективний політичний інструмент.

Мені здається, вони продовжуватимуть ще певний час внутрішні дискусії. Але для мене також є очевидним, що і керівництво Республіканської партії, і керівництво Демократичної партії, і чиновники на різних рівнях абсолютно чітко усвідомлюють, що в Україну треба інвестувати.

У війну України проти Росії треба інвестувати, тому що тоді буде переписано безпековий пакт самих США, де Росія перестане бути ключовим опонентом.

Чи може Росія здійснити потужний наступ

Західні медіа говорять про новий масштабний наступ, який Росія готує на територію України. Ми бачимо, що 40 тисяч російських військових збирають для чергового наступу на Авдіївку. Тепер нам говорять, що знову можливий наступ на всю територію України.

Безумовно, краще спиратися на заяви Генерального штабу. Там активно це коментують, говорять про те, що все контролюється, зокрема кількість збройних сил Росії, які перебувають на окупованій території. Усе, що вони концентрують, всі резерви, які підводяться – все це моніторить і Головне управління розвідки, і безпосередньо Генеральний штаб. Вони це розуміють та бачать.

Знаєте, просто для мене дещо дивно. У 2022 році росіяни щось сконцентрували, пішли й так далі. Але сьогодні російська армія – це трошки інша армія, вони воюють кількістю.

Російські окупанти / Getty Images

Так, у них є відповідна непогана зброя, яку вони використовують. Є стара зброя, але є новітні зразки й це вже питання до санкцій, чому наприкінці 2023 року вони могли спокійно виготовити "Іскандери" чи "Калібри" й так далі.

Однак Росія вже не в тому стані, щоб організувати таку масштабну наступальну операцію. Вони сьогодні активно намагаються проводити наступальні операції на Донецькому напрямку. Ми бачимо там по 60 – 80 боєзіткнень. Але Україна після двох років війни точно розуміє, що і як треба робити та як цьому протистояти.

Тут питання в тому, якщо ми хочемо суттєво знищити резерви Росії, то для цього нам потрібні далекобійні ракети. Це ж очевидно, бо не можна кількісно воювати проти кількісно побудованої армії.

Не можна протиставити Росії кількість – ви маєте протиставити якість управлінських військових рішень, якість високоточної зброї, якість прийняття рішення як таких. Тобто треба оперативно приймати ті чи інші рішення. Усе це треба протиставити, тому зараз просто спокійно реагуймо на публікації подібного типу.

Україна розуміє плани Росії

Росія далі витрачатиме багато коштів на те, щоб говорити: "Бійтесь нас". Це один з елементів пропагандистської кампанії. За два роки ми з вами це не один раз проходили.

Так, періодично ДРГ заходять з півночі. Ми бачимо, що відбувається у Сумській, Чернігівській областях. Їх відправляють саме для вбивства цивільного населення. Це, до речі, конкретний прояв геноцидного типу цієї війни. Тобто ДРГ заходять в ті чи інші маленькі населені пункти для того, щоб вбити беззбройне цивільне населення. Вони відправляють ДРГ протягом усіх 700 днів війни.

Росія продовжує атакувати цивільне населення. Свідомо атакувати Харків, Херсон артилерією та балістикою, атакувати щоночі дронами й ракетами українців в інших великих містах. Вони продовжують керованими авіаційними бомбами атакувати фронтову зону, зокрема населені пункти, у яких перебувають наші цивільні громадяни.

Окупанти це все продовжують робити, тобто зміни тактики й стратегії у Росії немає. Так, вони проводять певні концентрації, стягують додаткові сили. Однак щодо нашої стратегії і тактики – вже абсолютно все зрозуміло, що робитиме Росія. Усе, що вони роблять з погляду оборонних, наступальних дій, концентрації, де саме вони це роблять і так далі.

Єдине, що не зрозуміло, це коли ми читаємо, що Росія нападатиме на країни НАТО через 3 – 5 років. Чому сьогодні, маючи цю війну, яку можна реалізувати переможним чином завдяки відповідній зброї, треба говорити про те, що через 5 років воюватимуть на інших територіях?

Я не можу зрозуміти логіки. Ви точно готові у своїх країнах утримувати такі ж збройні сили, якими сьогодні є Збройні Сили України? Ви точно зможете мобілізувати людей, підняти їх, щоб вони воювали проти російської армії, яка на той час матиме величезний досвід війни, величезний досвід масових вбивств, величезну кількість зброї. Точно всі країни зможуть воювати?

А якщо ні, то тоді треба оцінити те, що ми сьогодні бачимо. Зараз це значно простіше зробити, ніж на початку чи в середині війни. Треба оцінити обсяг інструментальних і мобілізованих можливостей Росії, обсяг прийняття тих чи інших тактичних і стратегічних рішень. І врешті-решт зрозуміти, що все це можна вирішити на окупованій території України раз і назавжди таким шляхом:

• забираємо домінування Росії у повітрі;
• суттєво збільшуємо кількість дронів, якщо не можемо наростити кількість артилерійських важких калібрів;
• для того, щоб все це нищити на підступах потрібні далекобійні ракети в кількості не 10 – 20 штук, а 500 – 1000 штук на місяць;
• потрібні авіаційні рішення та засоби радіоелектронного контролю, тобто РЕБи у будь-яких модифікаціях.

Усе це настільки очевидно. Але жодна країна сама по собі все це в такій кількості не виробляє. Якщо ви готові, а 51 країна входить в проукраїнську коаліцію, то згадаймо ще раз слова пана Девіда Кемерона – міністра закордонних справ Великої Британії. Він сказав, що ВВП країн Європи у 25 разів більший, ніж ВВП Росії.

Тому треба якось розв'язати це питання. Чи ви далі писатимете сценарії можливої атаки Росії на країни Північної Європи, країни Східної Європи й так далі? Це ж цікаво писати про атаки, про те, що буде велика війна. Війна вже сьогодні триває у Східній Європі – велика війна проти Росії. І цю війну можна закінчити поразкою Росії й тоді ми з вами матимемо 50 стабільних, гарантованих років миру.