Шість причин вірити в інопланетян, які відповідають науці

Якщо переглянути всі повідомлення про позаземний розум, то можна виявити дві речі: псевдонаукові твердження, що інопланетяни відвідували Землю, які не мають під собою практично жодних підстав, і наукові пошуки, які не мають жодних ознак прогресу. Тож ідею про прибульців легко віднести якщо не до тієї самої папки, що й фей, то принаймні до «хоббітів», які все ще виживають на Флоресі. Тобто те, що не зовсім неможливо, але настільки малоймовірно, що немає сенсу турбуватися.

Однак є вагомі причини, чому гроші та мізки продовжують інвестувати в SETI (Пошук позаземного розуму). Ось шість з них:

Скелясті планети, подібні до Землі, не є рідкістю

Ми давно знаємо, що в галактиці існує феноменальна кількість зірок, яку зараз оцінюють у понад 100 мільярдів, не кажучи вже про Всесвіт в цілому. Однак для життя (ймовірно) потрібні планети, а не лише зірки. Колись вважалося, що планети утворюються лише за дуже рідкісних обставин — коли інша зірка проходить повз систему, що розвивається, в потрібний момент, що ставило б під серйозний сумнів перспективи існування життя в інших місцях.

Навіть після того, як сучасна модель планетних систем стала домінуючою, питання залишились. Можливо, планети або принаймні планети, схожі на Землю, були дуже рідкісними з якихось причин, які ми не визначили.

Однак велика кількість даних з телескопів Kepler і TESS, підкріплених іншими методами виявлення планет, показує, що кам’янисті планети справді дуже поширені. У деяких системах їх налічується щонайменше сім, і, можливо, ще більше чекають на своє відкриття. Більшість кам’янистих планет, які ми знайшли досі, знаходяться надто близько до своїх зірок, щоб бути ідеальними кандидатами, але це лише тому, що планети в таких місцях легше знайти. Чим довше ми шукаємо, тим кращі перспективи ми знаходимо. Очевидно, що наша галактика об’єднує місця, де може існувати життя, і майже напевно те ж саме відбувається в інших галактиках, а можливо, і в кулястих скупченнях.

Навіть якщо лише одна з мільярдів галактик буде заселена кимось, здатним побудувати космічний корабель, це все одно означатиме, що ми не самотні.

Ранній початок життя на Землі

Ми досі не знаємо, як саме зародилося життя на Землі, навіть якщо ми знайшли кілька кроків у цьому ланцюжку. Отже, технічно можливо, що існування життя — це дивовижна подія, яка траплялася так рідко, що ніколи не призвела до появи інших видів, здатних до передових технологій.

З усім тим, ми знаємо, що життя зародилося на Землі дуже рано, можливо, настільки рано, наскільки могло б, якби не було розбите космічним камінням, настільки великим, що дино-вбивця виглядав би крихітним. Це можна порівняти з купівлею щотижневого квитка в лотерею, де ви не знаєте шансів (хоча чому ви це робите, нам не зрозуміло). Якщо ви виграєте з першого ж тиражу, можливо, вам просто дуже, дуже пощастило, але більш імовірно, що шанси просто не були такими великими.

Якщо життя не було таким складним для розвитку тут, то воно не повинно бути складнішим на багатьох подібних планетах.

Життя знаходить спосіб вижити в таких екстремальних умовах на Землі

Як тільки життя розвивається, воно має дивовижну здатність займати деякі справді несприятливі ніші. Від спеки і тиску навколо (і під) гідротермальних джерел до крижаного холоду Антарктиди, сухості Атаками і гіперсолоності деяких пустельних водойм — навіть в умовах, які вбивають 99,99 відсотка життя на Землі, щось примудряється зробити свій дім домівкою.

Немає причин думати, що позаземне життя буде менш стійким. У такому випадку, перспективи розвитку і процвітання життя в інших місцях видаються особливо гарними. Життя може не мати вродженої тенденції до розвитку розуму, але чим більше існує різноманітності, тим вищий шанс, що деякі з них врешті-решт стануть розумнішими.

Не дивно, що ми не знайшли ознак життя

Ми шукаємо ознаки життя в інших світах довше, ніж живе більшість читачів. Це призвело до того, що деякі люди перевернули аналогію з лотереєю, наведену вище. Якщо ви граєте в лотерею досить довго і не виграєте, можливо, вам не просто не пощастило; можливо, ваші шанси дуже малі, або гра може бути підтасована.

Проблема з цим висновком полягає в тому, що ми насправді не дивилися так уважно. Більшість наших зусиль з пошуку життя за межами Сонячної системи мали б сенс, якби інопланетяни були або дуже-дуже близько (у космічних масштабах), або дуже голосно афішували свою присутність, або надсилали повідомлення прямо до нас. Немає жодних підстав очікувати, що все це може бути правдою, навіть якщо вже існує безліч розвинених цивілізацій.

Технології, здатні виявляти більш скромні сигнали або приймати їх на більшій відстані, з’явилися лише минулого року. Якщо ми не очікуємо, що майже на кожній придатній для життя скелі знайдемо суспільства, щонайменше настільки ж розвинені, як і ми, то немає жодних підстав сподіватися, що ми щось знайшли.

Можливо, ми використовуємо неправильні методи для пошуку

Існує також питання, чи правильно ми застосовуємо наші методи. Цілком можливо, що всесвіт переповнений розумною балаканиною, а ми просто не налаштовані на потрібну частоту (метафорично, але, можливо, і буквально). Наші пошуки інопланетного спілкування нагадують притчу про п’яного, який шукає свої ключі під вуличним ліхтарем, бо там краще видно.

Ми робимо це трохи краще, ніж герой цієї історії, який, як відомо, знав, що впустив ключі десь в іншому місці, але не міг полювати в темряві. У нашому випадку радіочастоти, на яких ми шукали інопланетну балаканину, були обрані частково тому, що в них є певний сенс. Однак, правда й те, що ми здебільшого шукали дешеві та (відносно) прості способи. Якщо високорозвинені види спілкуються між світами за допомогою лазерів або чогось, що ми поки що не можемо собі уявити, ми поки що не зможемо до них під’єднатися.

Очікування космічних подорожей ґрунтуються на досить сумнівних припущеннях

Коли Фермі створив свій знаменитий парадокс, він задавався питанням, чому інопланетяни ще не відвідали нас. Ми досі не знаємо, але з того часу люди придумали безліч пояснень, деякі з них досить правдоподібні, і лише деякі з них вимагають, щоб інопланетян не було.

Простіше кажучи, космос великий. Колись плавання через Атлантику вважалося епічною мандрівкою, але вона займала лише дев’ять тижнів, навіть на хитких кораблях, які вперше її здійснили. Якщо не існує способу обійти світловий бар’єр, космічні подорожі будуть на порядки довшими, а також дорожчими. Припущення, що як тільки хтось винайде космічні польоти, він почне колонізувати галактику, ґрунтується на впевненості в психології інопланетян, яка не має під собою жодних підстав. Можливо, міжзоряні подорожі настільки дорогі, що до них вдаються лише в екстремальних ситуаціях, а багато місць залишають у спокої. Джерело