Син киянина Роже Вадим: людина, яка відкрила світові Бріжит Бардо, Катрін Деньов та Джейн Фонду

Фільми Роже Вадима – "І Бог створив жінку", "Небезпечні зв'язки", "Порок і чеснота" – увійшли в історію світового кінематографа, але не менш відомий він і своїм особистим життям: він був чоловіком найкрасивіших акторок світового рівня. Втім, йому вдалося неймовірним чином поєднати одне з одним: він, як астроном від кіно, знаходив зірки і "запалював" їх, розкриваючи в них таланти – недарма його також називали "ювеліром", який ограняє алмази, роблячи з них діаманти.

Мав він і ще одну, не менш важливу для чоловіка, здатність: розлучаючись з тими, кого любив, він примудрявся зберігати з ним добрі стосунки. Ілюстрацією до цих слів могла б стати історія, що сталася на зйомках фільму "Карусель", коли Вадим оступився і зламав руку. Його друга дружина Аннет Стройберг побігла викликати лікарів, Джейн Фонда намагалася знайти лід, щоб полегшити біль. Катрін Деньов, яка знімалася в павільйоні по сусідству, відразу виявилася поруч, як і Бріжіт Бардо, що проїжджала повз на таксі, – всі вони проводжали Вадима до швидкої допомоги.

Син киянина

При народженні його звали Вадимом Ігоровичем Племянниковим, але кар'єра кінорежисера вимагала гучного псевдоніма – так він став Роже Вадимом. Батько майбутньої знаменитості, Ігор Племянников, уродженець Києва, що походив із старовинного дворянського роду, утік у Францію від жахів революції та громадянської війни. Там він, який знав досконало французьку мову, закінчив Школу політичних наук і зробив кар'єру дипломата – служив у французьких місіях в Єгипті та Туреччині. У Парижі Племянников зустрівся з актрисою Марією-Антуанеттою Ардилуз, яка не лише розділила з ним життя на чужині, а й народила сина Вадима.

Коли батько помер, мати з десятирічним Вадимом повернулася до Парижа, де вони пережили Другу світову війну та пов'язану з нею німецьку окупацію.

З рекомендацією Андре Жида

Очевидно, від матері Вадим взяв більше, ніж від батька: дипломатією – на відміну від акторської майстерності – він зовсім не цікавився. На юнака, який закінчив школу театральної майстерності, дуже скоро звернули увагу театральні режисери, які почали давати йому спочатку невеликі ролі. Але невгамовній творчій натурі Вадима цього було замало, і він вирішив спробувати себе у літературі – написав роман. Йому самому він здавався геніальним, але перш ніж йти з ним у видавництво, письменник-початківець таки вирішив показати його комусь авторитетному, щоб він підтвердив цю думку. Вибір Вадима впав на нобелівського лауреата з літератури Андре Жида, до якого йому вдалося буквально прорватися, що було зовсім не просто. Жид не лише прочитав роман, а й відрецензував його, заявивши, що жодної літературної цінності творіння Племянникова не являє. Втім, бездарним він юнака теж не назвав, вирішивши, що тому треба спробувати себе в іншому мистецтві – кіно. Він порекомендував його знайомому кінорежисеру Марку Аллегре, чим вирішив долю Племянникова. Втім, з того часу мало хто згадував його справжнє прізвище – він став відомий під звучним псевдонімом Роже Вадим. Свою кар'єру в кіно він розпочав з роботи асистента, який відповідає за підбір акторів кастинг-директора, але досить швидко зробив кар'єру у кінематографі – у цьому йому допомогла Бріжит Бардо.

"І Роже Вадим створив Бардо"

Роже звернув увагу на Бріжит, обираючи кандидатури для проб чергового фільму, над яким працював; 15-річна модель була дивожно гарна. Але її вік не залишав йому жодних надій на те, що найближчим часом казка стане дійсністю – суворі батьки-католики не дозволили б цього. Три роки платонічного кохання та залицянь з боку Роже завершилися реєстрацією в мерії, а потім і вінчанням у соборі Нотр-Дам-де-Грас, на якому особливо наполягав батько Брижит, коли дівчині нарешті виповнилося 18 років.

Не можна сказати, що спільне життя виправдало очікування, які покладали на неї молодята – спочатку їм було нелегко: вони заробляли мало, тому мусили в усьому собі відмовляти. Роже у вільний від роботи в кіно час писав статті до газет, Бріжит багато знімалася, але її ролі не справляли враження ні на глядачів, ні на критиків. І тоді Вадим вирішив взяти їхню із Бардо долю у власні руки – зняти фільм із Бардо у головній ролі. Картина "І Бог створив жінку" вийшла на екрани в 1956 році і справила на європейське суспільство незабутнє враження. Причому одні невтомно хвалили її, а інші також невтомно лаяли: як у першому, так і в другому випадку причиною була яскрава і зухвала сексуальність головної героїні, яку зіграла Бардо, яка не побоялася оголитися на екрані. Шанувальники фільму перемогли – з "аморальної картини" він перетворився на "сексуальний маніфест". Бардо стали називати не інакше як "секс-символом", Вадима, який відкрив її для публіки, – "дияволом, що запалює зірки", а сам фільм – "І Роже Вадим створив Бардо". На жаль, на сімейному щасті пари він позначився не найкращим чином: Бріжит закохалася у свого партнера по картині Жан-Луї Третіньяна і без жалю розлучилася з Вадимом, залишившись у його житті єдиною жінкою, якій він не зраджував.

Надії, які не справдилися

Вадим недовго залишався на самоті – незабаром він познайомився з чарівною данкою Анітою – Аннет – Стройберг. Зачарований її красою та палкістю (щоб зробити подарунок коханому, дівчина продала свою єдину вечірню сукню), Роже одружився не роздумуючи. Але, на жаль, шлюб був нетривалим: Вадим не виправдав надій юної скандинавки – ні як чоловік, ні як режисер. Вона розраховувала, що він зробить з неї другу Бардо, але Роже, хоч і знімав її у своїх фільмах, ролей, які б дозволили вибитися в зірки, не давав. Дізнавшись, що чоловік збирається працювати над адаптованими під сучасні реалії "Небезпечними зв'язками" Шодерло де Лакло, Аннет була впевнена, що ця картина точно зробить її популярною, але вона і тут опинилася в програші: увага глядачів і критиків була зосереджена на виконавцях головних ролей – Жанні Моро та Сімоне Ренан. Вони вже були близькі до розлучення, коли Аннет дізналася, що вагітна – поява дочки Наталі на якийсь час примирила подружжя. Можливо, їхнє спільне життя тяглося б ще якийсь час, але в житті Вадима з'явилася ще одна юна красуня: актриса Франсуаза Дорлеак познайомила його зі своєю сестрою – Катрін Деньов.

"Шкода, що він так і не гідно оцінив мене"

Незважаючи на те, що 17-річна Катрін буквально відразу ж кинулася в обійми знаменитого режисера, погодившись поїхати у вільну квартиру його друга через кілька годин знайомства, життя з нею не було легким. Денев мала оманливою ангельською зовнішністю, за "ширмою" якої важко було передбачити сильний – чоловічий – характер. Вадима це дратувало - він сподівався побачити в Катрін подобу Бардо, але вони були протилежними як небо і земля, через що Роже цілком міг сказати своїй коханій, що вона відрізняється від його першої дружини як "пляшкове скло від алмазу". Скандали слідували за примиреннями і навпаки, Вадим був готовий одружитися, особливо після того, як з'ясувалося, що Денев вагітна, але проти розлучення категорично заперечувала Аннет: вона пригрозила Роже, що не дасть йому бачитися з Наталі - як мати вона мала на це право. Дєнєв, якій все це набридло, народивши Вадиму сина Крістіана, поїхала на зйомки фільму "Шербурські парасольки", Роже вважав, що Катрін варто відмовитися від похідної мелодрами, але фільм не тільки "вистрілив" у прокаті сам, але й зробив всесвітньо знаменитою актрису. Незважаючи на те, що до цього мюзиклу режисер не мав жодного відношення, Денєв завжди вважала і вважає, що своїм успіхом у кіно вона завдячує саме йому, на її думку, саме він навчив її всьому, що вона знає і вміє, при цьому шкодувала вона тільки про одне: про те, що він, як їй здавалося, не гідно оцінив її.

Їх розлучила відстань

З дочкою знаменитого голлівудського актора Генрі Фонди, Джейн, Вадим познайомився у знаменитому паризькому ресторані "Максим". Наступна їхня зустріч відбулася в буфеті кіностудії, куди дівчина прибігла прямо зі знімального майданчика, на той час Вадим уже все для себе вирішив: цю дівчину він не відпустить. Після зйомок він проводив Джейн у готель і залишився у його номері до ранку. З того часу вони розлучалися лише на той час, коли Фонду йшла – або відлітала до Америки – на роботу, або Роже залишав готель, щоб зустрітися зі своєю дочкою. Щоправда, так відбувалося до певного моменту, коли актриса дізналася, що кохана людина їй зраджує, причому щоразу – з новими красунями, ім'я яких вона вже наступного ранку не могла згадати. Незважаючи на це, Джейн прощала Роже: він був першим у її житті чоловіком, якого вона полюбила по-справжньому – він дав їй впевненість у собі та своїх жіночих чарах. Через три роки вони одружилися, зігравши тихе весілля у Лас-Вегасі, а невдовзі вона дізналася, що вагітна. Народження дочки Ванесси не зміцнили їхній шлюб, як на те розраховувала актриса, а, навпаки, послабило його. Можна сказати, що їх розлучила відстань: Вадим жив і працював у Парижі, а Джейн все частіше відлітала на зйомки до Америки і їй все менше хотілося повертатись назад. Коли Ванессе виповнився рік, вони розлучилися. На згадку їм – та їхнім глядачам та шанувальникам – став фільм Вадима "Барбарелла", в якому Фонду зіграла головну роль.

Найщасливіший шлюб – останній

У свій донжуанський список Вадим також міг записати актрису Сільвію Крістель, яскравий, але короткий роман з якою закінчився після виходу на екрани фільму "Еммануель", що прославив її, і шлюб з Катрін Шнайдер – спадкоємицею сталеливарного магната.

Найщасливішим сам Вадим вважав свій п'ятий шлюб із актрисою Марі-Крістін Барро: їй не потрібні були ролі у його фільмах, а турбувало одне – його спокій та комфорт. Вона створювала йому умови для роботи над книгами, які він писав останніми роками, стежила за тим, щоб ніхто не шумів і Роже не відволікали телефонними дзвінками, займалася його раціоном і гардеробом - няньчився з ним, як з дитиною.

З нею він прожив десять років і на її руках помер 11 лютого 2000 від онкологічного захворювання. На похорон Роже Вадима прийшли всі його дружини: він умів гарно розлучатися з жінками - жодна з них не причаїла на нього образи.