Гендерна рівність у медіа: як її впроваджують у ЄС, на національному рівні та в Україні

Ліза Кузьменко, голова ГО «Жінки в медіа», членкиня Комісії з журналістської етики

Тетяна Авдєєва, медіаюристка Лабораторії цифрової безпеки

Усе більше країн розробляють закони й акти «м'якого права», спрямовані на забезпечення гендерної рівності в медіа. Основною причиною є недостатнє представлення жінок у медіа та дискримінаційне висвітлення різних статей у журналістських матеріалах. Таке становище виникає внаслідок того, що жінки рідше обіймають керівні посади у великих медіахолдингах і менше вибираються авторами для висвітлення важливих тем, які стосуються економіки, армії, фінансів і політики.

Оскільки національне медійне законодавство недавно було оновлене та значною мірою адаптоване до європейських стандартів, українським державним органам і зацікавленим стейкхолдерам важливо звернути увагу на те, що потрібно впроваджувати принципи та підходи для забезпечення гендерної рівності у медійному секторі, з урахуванням практики ЄС і Ради Європи.

Дослідження «Гендерний профіль українських медіа», підготовлене у 2023 році Національною радою з питань телебачення і радіомовлення України та ГО «Жінки в медіа», показало, що жінки не суттєво переважають на керівних посадах, тоді як мають суттєву кількісну перевагу у представництві творчих професій на телебаченні (журналістки, ведучі, маркетологині та піарниці).

Іншими словами, творчі професії та професії, що пов’язані зі створенням та дистрибуцією контенту, диспропорційно представлені жінками у суттєвій більшості. Наприклад, жінок на посадах журналістики 77%, а чоловіків 23%, при цьому у керівництві медіа жінок 52%, тоді як чоловіків 48%.

Аналогічна ситуація спостерігається в країнах ЄС. Дослідження «Gender Equality And Public Service Media» Європейської спілки радіомовлення і телебачення у 2022 році продемонструвало велику різницю між жінками та чоловіками у медійній сфері щодо доходів, соціального захисту, розподілу роботи та можливості отримати підвищення. Через що все більша кількість країн ЄС розробляє механізми, спрямовані на забезпечення гендерної рівності у різних галузях, зокрема й у медійній.

Для України важливо розробити національну стратегію забезпечення гендерної рівності у медіа, регулярно проводити зустрічі з представниками медійної індустрії та підтримувати кампанії медіаграмотності для запобігання поширенню дискримінаційних висловлювань. Також важливо підтримувати ініціативи саморегулювання та співрегулювання, спрямовані на забезпечення гендерної рівності, розробляти етичні стандарти висвітлення гендерної тематики та інші заходи.

З огляду на те, що Україна перебуває на шляху євроінтеграції, потрібно проаналізувати європейські підходи та виокремити ті тенденції, які найближчим часом мають імплементуватися і в українське законодавство та практику.

Загальні стандарти щодо гендерної рівності у ЄС закладені в Договорі про Європейський Союз (Договір про ЄС), який є основоположним документом об’єднання і містить усі принципи співіснування держав-членів. У статті 3 цього Договору прямо зазначено, що гендерна рівність є однією з основних цінностей ЄС.

Окрім цього загального положення, ЄС прийняв значну кількість директив і регламентів, спрямованих на забезпечення гендерної рівності. Щорічно на рівні ЄС оприлюднюється Звіт про гендерну рівність (дані за 2021 та 2022 роки доступні у відповідних документах). Крім того, на рівні «м’якого права» ЄС існує Стратегія гендерної рівності, яка оновлюється кожні п’ять років.

Наразі чинною є Стратегія на 2020–2025 роки, в якій визначені такі пріоритетні напрямки:

— припинення гендерного насильства;

— боротьба з гендерними стереотипами;

— зменшення гендерних розривів на ринку праці;

— досягнення збалансованої участі жінок і чоловіків у різних секторах економіки;

— подолання гендерного розриву в оплаті праці та пенсії;

— зменшення розриву в обов’язках по догляду;

— збалансоване представництво жінок і чоловіків на керівних посадах і в політиці.

Для досягнення цих цілей документ визначає близько 30 конкретних заходів, які мають бути прийняті різними зацікавленими сторонами, включаючи законодавців на національному рівні та медійні холдинги на рівні виконання законів. Крім того, Європейська комісія зауважує на важливості забезпечення рівності у всіх галузях і формах, включаючи фінансову підтримку, структурований діалог, менторинг і тренування для жінок у галузях кінематографії, продюсування та написання сценаріїв у межах креативної індустрії.

На виконання Стратегії розробили декілька проєктів регуляторних актів на рівні ЄС, які зосереджують увагу на питаннях, пов’язаних із виникненням новітніх технологій, таких як кіберзагрози, кібербулінг, насильство онлайн, порнопомста тощо. Зокрема, велику увагу приділяють забезпеченню рівної оплати праці. Важливим є посилання на Директиву щодо гендерного балансу у корпоративних радах, яка прямо передбачає обов’язок забезпечення гендерної рівності при прийнятті стратегічних рішень у найбільших медіакомпаніях ЄС.

Європейська комісія також ініціювала директиву COM(2017)0252, спрямовану на забезпечення балансу між роботою й особистим життям, включаючи встановлення обов’язкової відпустки по догляду за дитиною для чоловіків. Боротьба зі стереотипами також визнається важливим аспектом і вже була супроводжена кількома успішними кампаніями. Наприклад, #EndGenderStereotypes та інші.

Зрештою, одним із найважливіших документів є резолюція Європейського парламенту 2017/2210(INI) щодо гендерної рівності у медійному секторі ЄС. Вона містить багато тез, починаючи з запобігання поширенню стереотипів у медіа і завершуючи рівними можливостями чоловіків і жінок при працевлаштуванні та виготовленні контенту. Значну увагу цей документ приділяє і побудові бізнес-моделей медіа, характеристикам різних видів медіа та потенційним ризикам для прав жінок. У резолюції також зроблено наголос на необхідності всіляко сприяти тому, щоб жінки мали змогу обіймати керівні або менеджерські посади у медіа, а також пропорційно були представлені у наглядових радах та інших подібних органах.

Резолюція також містить пряме посилання на Директиву про аудіовізуальні медіапослуги, наголошуючи, що відсутність прямої норми про гендерну рівність у цьому документі не означає, що на рівні ЄС немає регуляції, які доповнюють Директиву в аспекті забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Варто нагадати, що зобовʼязання імплементувати Директиву було одним із ключових для збереження статусу кандидата України у члени ЄС. Тож Резолюція наголошує на двох важливих аспектах:

• забезпечення присутності жінок у медіа. Зокрема, це застосування квотного принципу при прийнятті на роботу чи формуванні наглядових органів, розробку внутрішніх політик щодо гендерної рівності всередині медіа (як щодо комунікацій в організації, так і щодо відпусток по догляду за дитиною, політик запобігання домаганнями, політик щодо гнучких робочих графіків тощо), створення баз даних жінок-експерток за різними сферами (нагадуємо, що в Україні такий ресурс «Спитай жінку» існує як недержавна ініціатива), забезпечення балансу роботи й особистого життя, організація догляду за дітьми, аби уможливити адекватні робочі умови для жінок. Також у Резолюції наголошено на позитивній ролі жіночих рад та офіцерів із питань рівності (як окремої посади в рамках медіа), а керівний персонал має бути гендерно чутливим і керуватися рекомендацією 2014/124/EU щодо посилення принципу рівної оплати праці між чоловіками та жінками через прозорість, забезпечуючи чесні й відкриті умови відбору на роботу, встановлюючи внутрішні механізми боротьби з домаганнями тощо;
• забезпечення релевантного висвітлення жінок у медійному контенті. Це включає і запобігання стереотипам, і кампанії медійної грамотності, і розробку різноманітних керівництв і рекомендацій (зокрема з боку регулятора із залученням усіх зацікавлених сторін), і неможливість застосування економічних аргументів як виправдання поширенню негативного чи дискримінаційного контенту. Також Резолюція підкреслює важливість само- та співрегулювання у питаннях забезпечення гендерної рівності.

Фактично, документ окреслює багато питань, з яких національні регулятори та самі медіа мають взаємодіяти для створення безпечного та рівного середовища.

Також існує Європейська інституція гендерної рівності, яка досліджує проблему, збирає інформацію про забезпечення гендерної рівності та напрацювання рекомендацій для змін регулювання і практик. Одним з основних проєктів цієї Інституції є Індекс гендерної рівності, який видається щорічно і фіксує рівень дотримання прав і свобод жінок у кожній державі. Ця інституція займається і моніторингом та звітуванням щодо впровадження принципів гендерної рівності у медіа. Такі дослідження дозволяють країнам ЄС розуміти стан дотримання прав та адаптувати національні політики й практики до сучасних викликів і актуальних стандартів.

Важливим документом є і Щорічна робоча програма імплементації Креативної європейської програми, яка здебільшого стосується питання розвитку креативних індустрій, але також прямо впливає на принципи забезпечення гендерної рівності як один із ключових пріоритетів. Зокрема, документ містить посилання на План дій щодо інтеграції та інклюзії 2021–2027, який передбачає конкретні заходи з забезпечення рівності на рівні ЄС у всіх секторах. Це включає структурований діалог зі стейкхолдерами, розбудову спроможності медіа та конкретних керівників забезпечувати гендерний баланс, вимогу розробляти гендерні політики всередині компаній. Для порівняння, у 2018–2020 роках більшість заходів мала переважно характер публічних кампаній, як от CharactHer — кампанія з підвищення обізнаності, #WomenInTheSpotlight — флешмоб на акаунті @Creative.EU тощо. Перехід від мʼякших до більш структурованих правових ініціатив свідчить про неможливість повноцінно забезпечити гендерну рівність винятково за допомогою «мʼяких заходів» і потребу в залученні державних регуляторів і створенні координованих само- та співрегулівних органів у медійній сфері.

Рада Європи. На рівні Ради Європи також існує ряд документів, що розглядають питання гендерного балансу у медійній сфері. Наприклад, ще у 2013 році Комітет Міністрів видав Рекомендацію CM/Rec(2013)1 щодо гендерної рівності й медіа, яка окреслила ключові сфери, де слід забезпечити рівні права чоловіків і жінок. Важливу роль у Рекомендації було відведено саме законодавчим і підзаконним змінам, адже самої лише медіаграмотності недостатньо для формування гендерно збалансованого медійного сектора. Згодом цей документ став базою для інших рекомендацій — зокрема щодо гендерної рівності в аудіовізуальному секторі та щодо запобігання та подолання сексизму (де один із розділів був присвячений сексизму у медіа). Обидва документи наголошують на необхідності рівної репрезентації жінок і чоловіків не лише «на екрані», а й у процесі створення медійних продуктів. Зокрема, варто пересвідчитися, що при формуванні складу редакції забезпечується належна репрезентація жінок, вони мають належний рівень заробітної плати та можуть впливати на прийняття рішень.

Національні юрисдикції. На національному рівні практики імплементації як документів ЄС, так і рекомендацій Ради Європи суттєво різняться. Деякі держави вирішили піти шляхом законодавчого закріплення вимог дотримання гендерного балансу — серед них Ісландія, Люксембург, Литва, Сербія. В інших державах (як-от у Великій Британії) регулятор зобовʼязав компанії публікувати дані щодо розриву в оплаті праці на підставі статі. Як наслідок, після проведення внутрішніх досліджень і оприлюднення даних багато компаній змінили власні політики, адже нерівна оплата праці суттєво впливала на їхню репутацію.

У Бельгії регулятор у медійній сфері проводить опитування щодо викликів, із якими стикаються жінки у професії журналіста та в роботі в медіа в цілому, а в Іспанії  регулятор здійснює моніторинг у цій сфері. Як крок уперед, у Португалії було розроблено Національний план рівності, гендеру, громадянства та недискримінації, який  розглядає питання боротьби зі стереотипами, представленості жінок у медіа та загальної гендерної репрезентації у медійній сфері. У більшості країн відповідальність стежити за дотриманням гендерного балансу в медіа покладається на регулятора (хоча обсяг повноважень і обовʼязків різниться залежно від національного законодавства, наявності підзаконних актів і рівня інституційної дискримінації у суспільстві).

Також хорошою практикою вважається розробка Кодексів саморегулювання, які містять аспекти щодо забезпечення гендерної рівності. Зокрема, такі кодекси підписані у Чехії, Бельгії, Швеції, Австрії та Фінляндії. У країнах, де механізм саморегулювання не є досить сильним, існує можливість створювати такі кодекси на рівні інституцій спільного регулювання, де регулятор взаємодіє з індустрією.

Україна: саморегуляція та співрегуляція

Саморегуляція. В Україні діє Комісія з журналістської етики, яка як орган саморегуляції журналістів і редакцій постійно привертає увагу до гендерної рівності та подолання сексизму в медіа. Зокрема, у 2023 році Комісія видала «Посібник із журналістської етики», який містить окремий розділ «Гендерна рівність у медіа: виклики на тлі повномасштабної війни в Україні. Як коректно висвітлювати проблему СНПК». У 2022 році Комісія оприлюднила збірку «Саморегуляція українських медіа під час дії воєнного стану в Україні», що також містить роз’яснення щодо гендерної рівності.

Крім того, деякі українські медіа приймають власні політики гендерної рівності та недискримінації в редакції. Наприклад, свою «Політику гендерної чутливості» має мережа гіперлокальних медіа Волині «Район.in.ua», а також одеська газета «Порто-франко», видання «Новини Шумщини» в Тернопільській області. Наприкінці 2021 року відповідну Політику гендерної рівності та недискримінації затвердило Суспільне. А, наприклад, Громадське радіо у своєму статуті основною метою роботи, серед іншого, назвало «сприяння досягненню гендерної рівності».

Співрегуляція. Співрегуляторним механізмом можуть вважатися Методичні рекомендації з висвітлення у медіа теми гендерної рівності, запобігання насильству, проявам сексизму та гендерних стереотипів, підготовлені ГО «Жінки в медіа» з урахуванням пропозицій медіаіндустрії, громадських організацій, медіарегулятора, Урядової уповноваженої з гендерної політики. Вони затверджені Наказом №333 від 16.06.23 Міністерства культури та інформаційної політики України.

Однак найважливіше, що в Україні відповідно до нового Закону «Про медіа» має бути створено 5 органів співрегулювання: в аудіовізуальній сфері, в аудіальній сфері, у сфері онлайн-медіа, у сфері друкованих медіа; та у сфері платформ спільного доступу.

У грудні 2023 року вже створені три робочі групи, які мають напрацювати статути цих органів співрегулювання: в аудіовізуальній сфері, в аудіальній сфері, у сфері онлайн-медіа. Упродовж трьох місяців ці робочі групи мають затвердити статут і провести установчі загальні збори органу спільного регулювання.  Поки що немає ініціативних робочих груп у сфері друкованих медіа та у сфері платформ спільного доступу.

Одним із важливих завдань для органів співрегулювання в Україні може стати запровадження кодексів для медіа, які стосуватимуться гендернозбалансованого та інклюзивного контенту.

Ілюстрація: Getty Images