«Комунікаційне скотство»: медійники відреагували на поширення інформації про звільнення Залужного

Учора ввечері ексдепутат Верховної Ради Борислав Береза написав у соцмережі, що, за його джерелами, президент Володимир Зеленський звільнив головнокомандувача Валерія Залужного.

Чутки про конфлікт між верховним та просто головнокомандувачем циркулюють уже давно, про це писали й українські, і західні медіа. Залужного також публічно критикувала тоді ще представниця пропрезидентської фракції «Слуга народу» Мар’яна Безугла, — й існувало припущення, що начебто вона озвучувала вголос те, чого не могли сказати в Офісі президента. Періодично непідтверджена інформація про наміри Зеленського звільнити генерала спливала і в анонімних телеграм-каналах.

Але 29 січня про такий намір почали писати одночасно всі: аноніми в телеграмі, колишні й чинні депутати, і українські медіа. Всі посилалися на неназвані джерела, але ці джерела підтверджували інформацію про відставку Залужного. Навіть з’явилися списки кандидатів на нові посади у владі, включно з очільниками СБУ, МВС, Генштабу, Міністерства оборони тощо.  Врешті-решт, після туманної заяви на сторінці Міністерства оборони: «Шановні журналісти, одразу всім відповідаємо: ні, це не так» (що могло означати багато чого, наприклад, «ні, Залужного не звільнили»; «ні, міністр оборони не робив подання на відставку Залужного»; «ні, міністра оборони не звільняють»; «ні, не звільнили, а сам пішов» тощо), —прессекретар голови держави Сергій Никифоров сказав «УП», що президент не звільняв Залужного.

За цей час багато видань встигли оприлюднити суперечливі новини, а після повідомлення Никифорова почалося бурхливе обговорення цієї не до кінця зрозумілої історії. Хтось звинувачує журналістів, хтось — анонімні телеграм-канали, але багато хто незадоволений передовсім державною комунікацією. Не вперше і не востаннє. 

Оксана Романюк, директорка ІМІ:

Катерина Коберник, головна редакторка «Бабеля», розповіла, як редакція працювала з інформацією про можливе звільнення Залужного:

Дехто навіть привітав колег келихом вина, як-от журналістка «Новинарні» та Прямого каналу Мирослава Ільтьо:

Журналістка ICIJ Тетяна Козирєва питає, чи не краще було б редакціям трохи сповільнитися  в повідомленні новин:

Ольга Юркова, фактчекерка та співзасновниця StopFake, теж нагадує про визначальну роль часу, але для комунікаційників:

Ведуча «Настоящего времени» Ірина Ромалійська розповіла про спробу поспілкуватися якраз із тим, хто мав би пояснити, що відбувається, —  з радником голови Офісу президента Сергієм Лещенком:

Інший радник голови ОП, Дмитро Литвин, невдоволений роботою саме журналістів: 

Сергій Костеж, спецкореспондент «Фактів тижня» на ICTV, вступився за інформаційний марафон, який часто критикують:

Медіаконсультантка Ніна Кур'ята нагадує види інформації: 

Сергій Руденко, публіцист, журналіст, критикує владу за незрозумілі сигнали, які вона надсилає суспільству:

Дмитро Тузов, ведучий, політичний оглядач NV, — про реакцію суспільства на своєрідний тест, що стався вчора:

Денис Попович, журналіст видання «Апостроф», теж вважає кейс Залужного якщо не ребусом або тестом, то грою:

А Олександр Бурмагін, юрист, член Нацради з питань телебачення та радіомовлення, взагалі вважає, що поява повідомлень про звільнення головкома — інформаційна спецоперація:

Ольга Лень, ведуча «Еспресо», нагадує, що анонімні телеграм-канали — це зло:

Вахтанг Кіпіані, військовослужбовець, головний редактор «Історичної правди», не добирає слів: 

Анастасія Багаліка, експертка з гендерних питань у проєктах «Повага» та «Жінки — 50% успіху України», нагадує, що у всіх цих ігор та ребусів є аудиторія, перед якою відповідають і журналісти, і комунікаційники, і влада:

Тетяна Трощинська, головна редакторка «Громадського радіо», написала про  державні комунікації, які замість того, щоб зменшувати невизначеність, руйнують довіру до влади та людей одне до одного:

Наостанок — про джерела від Євгена Спіріна, журналіста й ведучого:

Головне фото: Офіс президента