Сіль любить золоту середину — як надлишок, так і дефіцит цієї хімічної сполуки може зашкодити організму.
Ось в чому вся сіль
Поговоримо про нестачу солі в організмі людини, яка призводить до небезпечних наслідків.
Фахівці клініки Мейо стверджують, що дефіцит NaCl унаслідок зневоднення (рясного пітніння, діареї, блювоти, надмірного використання сечогінних засобів) може спричинити:
- різке зниження тиску;
- порушення водного балансу (натрій утримує воду, тож за недостатньої його концентрації вода в надмірних кількостях потрапляє в клітини. Це може бути особливо небезпечним, наприклад, для клітин мозку);
- зростання ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності) та тригліцеридів у крові.
Сіль використовували ще до нашої ери передусім для збереження їжі. Солоне середовище перешкоджає росту й розмноженню бактерій, адже сіль витягує воду, яка так необхідна для життя бактерій.
Сіль (NaCl) на 40% складається з натрію, який впливає на безліч фізіологічних функцій в організмі людини. Зокрема, на нервову провідність, м’язовий тонус, водно-електролітний баланс тощо.
Чи варто з’їдати пуд солі
Важливо розрізняти рекомендації для, власне, солі та окремо для натрію, який є її складовою частиною.
За рекомендаціями Управління з контролю за якістю продуктів і медикаментів США (FDA) норма солі для дорослих становить 6 г, норма споживання саме натрію — 2,5 г на день.
Причому, у раціоні дітей віком 4–6 років сіль і натрій варто обмежити до 3 г та 1,2 г відповідно.
Кому варто бути з сіллю “на ви”
Дотримуватися рекомендацій зі споживання солі потрібно всім. Проте особливо людям, які мають:
- захворювання слизової шлунка, передракові стани, рак шлунка;
- остеопороз або остеопенію — зменшення щільності кісткової тканини. Зі збільшенням споживання харчової солі збільшується виведення кальцію з сечею;
- хронічну хворобу нирок — у такому разі споживання солі рекомендують зменшити вдвічі від добової норми для здорових людей;
- серцево-судинні хвороби — надмірне споживання солі пов’язано з розвитком гіпертонічної хвороби, яка є одним з основних чинників розвитку інсульту та інфаркту.
Джерело: