Війна змінилась

Друга світова війна завершилась майже 80 років тому. Та її спадщина у визначенні стратегічного бачення війни залишається з нами досі.

Якими б видатними досягненнями не були авіація, ракетні технології та засоби космічного базування, концепція перемоги залишається незмінною: знищити ворога та звільнити (чи захопити) територію. І все ж кожна війна унікальна.

На мій погляд, для командира немає більшого випробування, ніж своєчасно зрозуміти, що кожна війна має різні форми.

По-перше, технічний прогрес. Він визначає розвиток озброєння та техніки.

По-друге, політичні умови в державі та за кордоном, а також економічне середовище.

Перемога потребує унікальної стратегії та слідує унікальній логіці. Зараз добре відомо, що центральним рушієм цієї війни є розробка безпілотної зброї. Вони поширюються неймовірно швидко, і сфера їх застосування стає все ширшою.

Важливо, що саме безпілотники разом з іншими видами передової зброї є найкращим способом для України уникнути втягнення в позиційну війну. Бо в ній ми не маємо переваги. Та, хоча володіння такими технологіями і є ключовим – це не єдиний фактор, що впливає на стратегію.

Ми маємо боротися зі зменшенням військової підтримки з боку ключових союзників, борючись із їх власною політичною напругою.

Запаси наших партнерів – ракет, засобів протиповітряної оборони та боєприпасів для артилерії – вичерпуються через інтенсивність бойових дій в Україні. А також через глобальну нестачу порохових зарядів.

Беручи до уваги те, як події на Близькому Сході відволікли міжнародну спільноту, Росія може спровокувати подальші конфлікти деінде. Слабкість міжнародних санкцій означає, що Росія, у партнерстві з іншими державами, все ще здатна розгорнути свій військово-промисловий комплекс у війні на виснаження проти нас.

Ми повинні визнати суттєву перевагу ворога в мобілізації людських ресурсів. І порівняти це з нездатністю державних інституцій в Україні покращити чисельність наших збройних сил без застосування непопулярних заходів.

Нарешті, ми залишаємося підбиті недосконалістю нормативно-правової бази в нашій країні. А також частковою монополізацією ОПК. Це призводить до вузьких місць у виробництві – наприклад, боєприпасів – що ще більше посилює залежність України від її союзників щодо поставок.

Наш бойовий досвід, особливо з 2022 року, є унікальним. Але в інтересах перемоги ми повинні постійно знаходити нові шляхи та нові можливості, які допоможуть нам отримати перевагу над ворогом.

Можливо, пріоритетом номер один тут є оволодіння цілим арсеналом (відносно) дешевих, сучасних і високоефективних безпілотних транспортних засобів та інших технологічних засобів. Вже зараз такі засоби дозволяють командирам стежити за ситуацією на полі бою в режимі реального часу. Вдень і вночі, за будь-яких погодних умов.

Але не тільки це важливо.

Вони надають розвідувальні дані в режимі реального часу, дозволяючи коригувати вогонь цілодобово, без пауз. Це дає нам можливість наносити високоточні удари по ворожих цілях на передовій позиції та в глибині.

Коротше кажучи, це повне перепланування операцій на полі бою – і відмова від застарілого стереотипного мислення.

Нові операції можуть включати створення цифрового поля, радіоелектронний контроль середовища або комбіновану операцію з використанням атакуючих дронів і кіберактивів. Такі операції будуть скоординовані та проводитимуться за єдиною концепцією та планом.

Важливо, що мета не завжди буде зосереджена виключно на бойових діях. Вона може бути спрямована на зменшення економічних можливостей противника, на його ізоляцію або на виснаження. Напади можуть мати і психологічні цілі.

При цьому на даний момент пріоритетом залишається покращення ситуації на полі бою. І тут технологія може похвалитися безсумнівною перевагою над традицією.

Дистанційне керування цими засобами означає меншу кількість бійців у небезпеці. Отже, і рівень людських втрат. Це дає можливість зменшити (хоча, звичайно, не виключити) залежність від важкої техніки під час виконання бойових завдань та загального ведення бойових дій.

Це відкриває можливість нанесення раптових масованих ударів по об’єктах критичної інфраструктури та вузлам зв’язку. Причому без розгортання дорогих ракет чи інших літальних апаратів.

Подальші переваги стануть очевидними з часом. Хоча, звичайно, ворог весь час шукатиме способи захиститися від таких операцій і перехопити ініціативу. Або повернути її.

Отже, системи захисту також потребують постійного вдосконалення, як і заходи протидії, спрямовані на використання ворогом нових технологій.

Виклик для наших збройних сил не можна недооцінювати. Це створення абсолютно нової державної системи технологічного переозброєння. Враховуючи все, ми вважаємо, що створення такої системи може бути досягнуто за п'ять місяців. Наші партнери дотримуються такої ж думки.

Цей час буде витрачено на створення відповідної організаційної структури, заповнення та оснащення посад, забезпечення навчання та підтримки, розбудову допоміжної інфраструктури та логістики та розробку доктринальної основи.

Підсумовую. У 2024 році ми повинні зосередити наші основні зусилля на трьох напрямках. Створення системи забезпечення наших збройних сил високотехнологічними засобами. Представляємо нову філософію навчання та ведення війни, яка враховує обмеження ресурсів і способи їх використання. І якомога швидше освоїти нові бойові можливості.

Ми вже маємо можливості знищити ворога і забезпечити існування державності.

Нашою метою має бути скористатись моментом – максимально накопичити новітні бойові можливості, які дозволять залучити менше ресурсів для нанесення максимальної шкоди ворогу. Припинити агресію та захистити від неї Україну в майбутньому.