«Верхи на шатлі» Майка Маллейна: зворушлива історія про справжнє життя астронавтів та дослідження космосу

Обожнюю книжки про космос. І я кажу не тільки про фантастику типу «Марсіянина» Енді Вейра чи «Нові Темні Віки. Колонія» Макса Кідрука. Я маю на увазі науково-популярні видання або мемуари астронавтів. Свого часу мене вразив «Посібник астронавта з життя на Землі» Кріса Гедфілда, а рік тому я ділився дуже приємними враженнями від книжки «Аполлон-8. Історія першого польоту до Місяця» Джеффрі Клугера.

У видавництва «Бородатий Тамарин», яке заснували Макс Кідрук з дружиною Тетяною є серія Corvus. В ній вони випускають книжки про космос та різні пов’язані з ним науки. Якраз таку новинку авторства американського астронавта Майка Маллейна я й прочитав. Її повна назва «Верхи на шатл: Обурливі історії астронавта космічного човника» і це дуже крута книжка, яку я відразу всім раджу. Ну, а деталі ви знаєте де шукати.

«Верхи на шатлі: Обурливі історії астронавта космічного човника» / Riding Rockets: The Outrageous Tales of a Space Shuttle Astronaut

Автор Майк Маллейн
Перекладачка Ярослава Панко
Видавництво Бородатий Тамарин
Мова Українська
Кількість сторінок 528
Обкладинка Тверда
Рік видання 2023
Розмір 135×210 мм
Сайт tamarinbooks.com

Майк Маллейн з дитинства мріяв потрапити в космос і хоч він служив у ВПС і літав на літаках, але не був пілотом, тому шансів здійснити мрію в нього не було. В космічну програму «Аполлон» брали тільки пілотів, але США спочатку долетіли до Місяця (читайте згадану вище «Аполлон-8. Історія першого польоту до Місяця»), а потім два рази висаджували туди людей, тому її закрили, бо все що запланували вже зробили та й час цих ракет сплив.

Почалася програма Space Shuttle — польоти на експериментальних космічних човниках багаторазового використання, в яких не було повноцінної системи катапультування (вона була тільки в перших тестових польотах з двох членів екіпажу, а далі її прибрали, але потім зробили безглузді парашути для астронавтів). Тобто члени екіпажу взагалі не мали шансів врятуватися, якщо запуск чи посадка підуть не за планом.

Нова космічна програма NASA по факту була найдорожчими в історії вантажними перевезеннями на орбіту Землі. Місця в шатлі вистачало не тільки на пілотів, а й для техніків та науковців, тому шанс полетіти в космос тепер були не тільки для не пілотів, а й для цивільних науковців. Майку Маллейну дали шанс і він їм скористався.

Автор тричі бував у космосі, а дві місії з трьох були засекреченими та досі, більшою мірою, такими й залишаються. Тому Майк Маллейн майже нічого про них не міг розказати, але це зовсім не впливає на цікавість книги. Бо навіть так історія життя цього астронавта неймовірна. Він не тільки бував майже в усіх куточках світу, служив у В’єтнамі та захищав світ у складі НАТО від срср. Ця людина з поганим зором тричі здобула право бачити Землю з вікна космічного човника і цим самим закарбувати своє ім’я в історії космічних подорожей.

Так автор зізнається в невігластві стосовно жінок та сексизмі. Він розказує, що зростав в Америці 50-х років та мав нульовий досвід спілкування з жінками. А потім пішов до військової академії де став мужнішим та сильнішим, але це ще більше спотворило його ставлення та уявлення про жінок. Тому на початку програми Space Shuttle Майк Маллейн та більшість військових, що в ній були, ставилися упереджено не тільки до кандидатів в астронавти не з військових, а тим паче до жінок, яки серед них були. Знадобилися роки, щоб автор та його колеги зрозуміли, що хоробрими, розумними та професійними можуть бути не тільки астронавти з-поміж військових.

А ще Майк потоваришував з жінкою. Її звали Джудіт Рєзнік і вона була в команді автора у його першій космічній подорожі. Та й вдруге вона полетіла в космос раніше Майка Маллейна, чим ще раз довела автору свою професійність та розум. Але то був «Челленджер», на якому жінка і решта екіпажу загинули. Для автора та інших астронавтів та катастрофа 1986 року була серйозною психологічною травмою, бо на їх місці міг бути хтось із них.

Загалом стрес та психологічні проблеми у житті астронавтів та їхніх родин були постійними гостями. Автор приділяє цьому дуже багато уваги, ділиться власними почуттями та фатальними думками, страхом та переживаннями за родину, якщо він загине.

Вагому частину цього стресу додав Джордж Еббі — легендарний астронавт часів програми «Аполлон», а згодом один з керівників NASA, який призначав людей на місії. Майк Маллейн розказує наскільки Еббі був чудовим астронавтом і наскільки поганим керівником. Він взагалі не спілкувався з підлеглими, а головне, що вони не знали кого та за якими критеріями він відбере на наступну місію. Тому серед кандидатів завжди була жорстка конкуренція, що сильно їх деморалізувало.

Не покращували цей стан і самі космічні шатли. Це були хоч і чудові та технічно ефектні, але по факту найнебезпечніші штуки, на яких люди коли-небудь літали в космос. У своїй книзі Майк Маллейн не тільки жорстко критикує тодішнє керівництво NASA та політиків, а й розказує про безліч проблем з шатлами буквально на кожній місії.

Автор напряму звинувачує їх у катастрофах «Челленджера» та «Колумбії». Він сам та усі його колеги могли не раз загинути у своїх місіях та збільшити кількість жертв. А в одній з трьох місій автора їм буквально пощастило не загинути, проте ця сама ж проблема пізніше стала причиною знищення «Колумбії».

Комусь жарти Майка Маллейна можуть іноді здаватися занадто вульгарними та відвертими, але через них він ще більше показує себе простим хлопакою. Він пройшов неймовірні випробування та труднощі, блював в кабінах літаків, страждав від ерекції в космосі, був упередженим до жінок, майже зрадив своїй дружині та на перше місце ставив кар’єру, а не сім’ю. Це все ще раз доводить, що астронавти такі ж люди як ми, просто в них вистачає хоробрості та сили духу, щоб зробити все те, на що ми з вами, ніколи не наважимося навіть у снах.