Смертна кара: вироків побільшало, а методи виконання стали різноманітнішими

Нещодавнє проведення смертної кари в США (злочинця вперше в історії країни умертвили за допомогою чистого азоту) знову сколихнуло громадську думку. Застосування найвищої міри покарання, з одного боку, покликане показати, що держава має адекватну відповідь для тих, хто забрав життя. З іншого – налякати, щоб іншим не кортіло. Одні країни скасовують страту назавжди, інші – розширюють список способів умертвіння.

Статистика пішла вгору

Організація Amnesty International нещодавно підрахувала, що у 2022 році кількість страт на планеті збільшилася на 53%. У 19 країнах ім'ям закону умертвили загалом 883 особи (2021-го – 579). Статистика не включає Китай, де дані про смертну кару становлять державну таємницю, але є всі підстави вважати, що там йдеться не про десятки, а про сотні страчених за рік. Плюс закриті для таких статистик В'єтнам та Північна Корея, де також обнулюють людей не поодинці.

Майже всі зафіксовані страти було проведено у трьох країнах – Ірані, Саудівській Аравії та Єгипті. Більше половини смертельних вироків було винесено за злочини, пов'язані з наркотиками.

На Землі є 112 країн, де смертну кару скасовано взагалі за всі злочини (серед них і Україна, де смертну кару остаточно скасували в 2000 році). У 9 країнах скасували страту за злочини, скоєні не під час війни, а у 23 - смертну кару не скасували, але за останні 10 років її не застосовували.

У 55 країнах смертна кара і зберігається, і застосовується. Серед них – Афганістан, Кувейт, М'янма, Палестина та Сінгапур, де до 2022 року суди не виносили смертних вироків, а потім понеслося… Сінгапур, Кувейт та Сомалі навіть увійшли до десятки країн, які стратили найбільшу кількість людей у ​​2022 році. Одинадцятою країною у цьому рейтингу «найжорстокіших» стали США.

Чекають на страту все життя

Індія, Індонезія, Пакистан, Бангладеш, Нігерія, Єгипет, Японія та Тайвань... Ці країни об'єднуються спільним розділом у Кримінальному кодексі – наявністю страти. До речі, Пакистан до 2014 року тримав мораторій на цей вид покарання, поки 16 грудня бойовики «Талібану» не розпочали стрілянину в одній із шкіл Пешавара і не забрали життя 145 осіб, переважна більшість з яких були дітьми віком від 10 до 18 років. Наступного дня країна відразу повернула застосування смертної кари, не звертаючи уваги на крики світової громадськості. Трьох терористів, звинувачених в організації атаки на школу, повісили у в'язниці за чотири дні.

Така швидкість нехарактерна для виконання смертного вироку. Зазвичай смертники чекають своєї долі роками, причому йдеться про 10-, 20- та 30-річне очікування години Х. Страчений за допомогою азоту американець Кеннет Сміт чекав на виконання вироку з 1988 року – 35 років. За даними американського інформаційного порталу Death Penalty Information Center, за останні 5 років найменше своєї страти в 2023-му чекав якийсь 50-річний Девід Кокс, який вбив жінку, - «всього» 9 років. А Мюррей Хупер, страчений у США у 2022 році за вбивство чоловіка та жінки, почав чекати на виконання вироку у 36-річному віці, а отримав свою смертельну ін'єкцію пентобарбіталу через 40 років.

Так, іноді з камери смертників виходять на волю – справа переглядається, виявляються нові докази, свідки, обставини. Але цьому передують роки очікування смерті та титанічні зусилля родичів і адвокатів.

І не у всіх країнах це відбувається. Наприклад, в Ірані адвокатів до смертників можуть і не пустити, як це сталося зі страченим нещодавно Мохаммадом Гобадлом. Молоду людину стратили за те, що він убив поліцейського під час демонстрації неподалік столиці Ірану – Тегерана. Його звинуватили в «корупції на землі» - так в Ірані називають майже всі правопорушення, пов'язані з ісламською мораллю, і призначають за них найсуворіші покарання - аж до смерті. Так само до смертної кари засуджуються за злочин «мохаребе» («злочин проти бога»), який також трактується дуже широко, але з незмінним результатом – стратою.

Фармацевти проти

Людство за роки свого існування успішно відточувало способи умертвіння собі подібних. Напевно, можна з полегшенням видихнути, дізнавшись, що четвертування, колесування, саджання на кілок, розп'яття та численні азіатські повільні страти (смерть від тисячі порізів тощо) пішли в минуле. Хоча сьогодні не можна бути ні в чому впевненими... Зазвичай застосовують розстріл, повішення та смертельну ін'єкцію, а Саудівська Аравія два роки тому додала до цього списку обезголовлення за допомогою меча. Електричний стілець зараз мало використовується, але його ніхто не скасовував.

Страта за допомогою азоту в США – це не стільки нове слово в техніці «узаконеного вбивства», як вимушений захід: у США банально закінчуються препарати для смертельних ін'єкцій. Фармацевтичні компанії не бажають пов'язувати своє ім'я з препаратами для страти та всіляко блокують постачання.

Потім ще з'ясувалося, що седативний препарат мідазолам – один із трьох компонентів смертельної ін'єкції під назвою «техаський коктейль» – допомагає пацієнтам із COVID-19, підключеним до ШВЛ… І у розпал пандемії американські лікарі просили в'язниці поділитися з ними цим препаратом! А коли один із засуджених до страти не знепритомнів під дією мідазоламу, а почав битися в конвульсіях, то мало того що страту скасували, то смертник ще й подав до суду. Щоправда, у перегляді справи йому відмовили і таки стратили, із застосуванням того ж мідазоламу, який уже спрацював як належить.

Страта за вбивство тигра і за богохульство

За що, власне, страчують у сучасному світі? Та за те саме, що й у давнину – за навмисне позбавлення життя іншої людини та інші особливо тяжкі злочини.

Однак у різних країнах з різними культурними традиціями до найстрашнішого злочину прирівнюються і правопорушення, які, на нашу думку, не вимагають такого надто радикального рішення.

Отже, крім особливо тяжких злочинів, країни карають громадян і з різних мотивів. У Китаї за вердиктом суду позбавляють життя за хабарництво (понад 460 тисяч доларів в еквіваленті), браконьєрство (особливо за вбивство амурського тигра), щойно скасували страту за приховування доходів, сутенерство та підробку грошей. З 2010 року в Китаї страчують смертельною ін'єкцією, але й розстрілами не гребують.

У Пакистані до мораторію на страту, запровадженого 1986 року, вішали за богохульство. У Саудівській Аравії мечем відсікають голови дружинам, які зрадили чоловіка, та геям. У Сингапурі, Малайзії та багатьох інших країнах Південно-Східної Азії вішають за зберігання наркотиків.

В Ізраїлі смертна кара застосовується лише до військових злочинців, зрадників, розпалювачів війни та організаторів геноциду. За весь час існування Держави Ізраїль, з 1948 року, в ній було страчено двох людей: розстріляно помилково звинуваченого в шпигунстві капітана Армії оборони Ізраїлю Меїра Тувінського (пізніше реабілітовано) і повішено колишнього співробітника гестапо нацистської Німеччини Адольфа Ейхмана.

В Об'єднаних Арабських Еміратах смертна кара загрожує за вбивства, домагання, зґвалтування, розповсюдження та зберігання наркотиків, перелюб (якщо є свідки), гомосексуалізм, злочини проти безпеки країни, зраду батьківщини та вихід із ісламу.

Єгипет, не роздумуючи, відправить людину «по зеленій милі» за підробку ліків і ввезення в країну наркотиків. Японія вішає за вбивство з обтяжливими обставинами, причому ці обставини мають 10 критеріїв – наприклад, чи "сильно переживали родичі вбитого", чи «викликало вбивство суспільний резонанс». До речі, 25 січня до страти засудили чоловіка, який у 2019 році підпалив аніме-студію у місті Кіото. Внаслідок пожежі загинули 36 осіб – молодих художників. Сам 45-річний палій вину визнав, але адвокати наполягали на його неосудності. Суд визнав, що японець цілком осудно приніс у студію каністру з бензином і підпалив його. Цей злочин викликав серйозний суспільний резонанс, а "силу переживань" родичів заживо згорівших людей можна тільки уявити.

Гуманітарні організації у всьому світі борються за повне скасування страти. Зазвичай наводяться кілька доказів: смертна кара необоротна, а помилки трапляються; смертна кара не стримує злочини; вона дискримінаційна; це засіб політичного тиску тощо. Єдиної думки немає і не передбачається, а відповідь на питання про справедливість смертної кари в окремому суспільстві може знайти тільки це суспільство.